Рішення № 69834098, 20.10.2017, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3707/16-ц

2/583/119/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

за участю секретаря Верби Н.О.

позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 до ОСОБА_3 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2017 відкрито провадження у даній справі.

Позивачі свої вимоги мотивують тим, що 01.08.2013 рішенням Апеляційного суду Сумської області було скасовано рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.05.2013 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та користування. В цій частині постановлено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог - витребувати у ОСОБА_3 та передати ОСОБА_1, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_32, ОСОБА_20, ОСОБА_33, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_34, ОСОБА_25, ОСОБА_35, ОСОБА_26, ОСОБА_36, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_37, ОСОБА_29 таке майно: культиватор КП-4 , сівалку СЗТ - 3,6, плуг трьохкорпусний навісний ПЯ - 3,35, прицеп 2 ПС (20 кубовий) АПБ, в кількості 2 штуки, косарка роторна - К9, борона БЗСС-1,0, в кількості -6 штук, каток в кількості - 2 штуки, трактор МТЗ-82, 1987 року випуску, комбайн зерновий «Нива», 1985 року випуску. Однак дане рішення суду на даний час є невиконаним, оскільки відсутнє майно, яке підлягає витребуванню та передачі власникам. Так, 04.09.2014 на підставі подання державного виконавця Відділу ДВС Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_38 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12014200060000731 відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України. Однак 17.10.2016 було винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12014200060000731 за ч.1 ст. 382 КК України в звязку з відсутністю у діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України. Тому позивачі звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили, та просили суд стягнути з відповідача на їх користь збитки у розмірі вартості присудженого майна в розмірі 157757 грн., а саме: 9700 грн. (вартість культиватора КП-4); 500 грн. (вартість сівалки СЗТ-3,6); 4585 грн. (вартість плугу трьохкорпусного навісного ПЯ-3,35); 26500 грн. (вартість причепу 2 ПС (20 кубового) АПБ); 5250 грн. (вартість косарки роторної); 82710 грн. (вартість трактора МТЗ-82, 1987 року випуску); 28512 грн. (вартість комбайну зернового «Нива»).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої вимоги підтримали у повному обсязі та пояснили, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 01.08.2013 з відповідача було витребувано та зобовязано передати на користь позивачів майно, яке він отримав від позивачів на зберігання, зокрема акту прийому - передачі сільськогосподарського знаряддя від 11.02.2012, відповідно до якого відповідач прийняв від позивачів на зберігання майно, а саме: культиватор КП-4, сівалку СЗТ-3,6, плуг трьохкорпусний навісний ПЯ-3,35, причеп 2 ПС (20 кубовий) АПБ, в кількості 2 штуки, косарка роторна К9, борона БЗСС -1,0 в кількості 6 шт., каток в кількості 2 штуки; акту прийому-передачі від 11.02.2012, відповідно до якого відповідач отримав від позивачів на зберігання трактор МТЗ-82, 1987 року випуску у робочому стані; акту прийому-передачі від 11.07.2012, згідно якого відповідач отримав від позивачів на зберігання комбайн зерновий «Нива», 1985 року випуску, у робочому стані. На підставі виконавчого листа, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області 17.09.2013, вказане рішення суду було звернуто до примусового виконання і частину майна було повернуто власникам, але частина майна, зазначеного в рішенні суду, залишилася не витребуваною та не повернутою. В 2016 році було закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 в звязку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, однак було встановлено, що ОСОБА_3 розтратив вказане майно і тому повернути його власникам неможливо. Таким чином, оскільки на даний час майно відсутнє, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивачів вартість зазначеного майна.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позову в повному обсязі та пояснили, що позивачі не надали жодних доказів на підтвердження права власності на майно, зазначене в рішенні Апеляційного суду Сумської області від 01.08.2013, а тому їхні позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, товарознавчі експертизи проводилися на умовну техніку, оскільки в дійсності даної техніки немає. Тому висновки експертиз також не можна брати до уваги.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Так, 01.08.2013 рішенням Апеляційного суду Сумської області було скасовано рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.05.2013 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та користування. В цій частині постановлено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог - витребувати у ОСОБА_3 та передати ОСОБА_1, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_32, ОСОБА_20, ОСОБА_33, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_34, ОСОБА_25, ОСОБА_35, ОСОБА_26, ОСОБА_36, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_37, ОСОБА_29 таке майно: культиватор КП-4 , сівалку СЗТ - 3,6, плуг трьохкорпусний навісний ПЯ - 3,35, прицеп 2 ПС (20 кубовий) АПБ, в кількості 2 штуки, косарка роторна - К9, борона БЗСС-1,0, в кількості -6 штук, каток в кількості - 2 штуки, трактор МТЗ-82, 1987 року випуску, комбайн зерновий «Нива», 1985 року випуску.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обовязковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Виходячи з обовязковості судового рішення, законодавчо передбачені процедури звернення рішень до виконання, якими завершується судова справа. Так, відповідно до ст. 223 ЦПК України рішення суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Ефективний судовий механізм захисту неможливий без процедур примусової реалізації рішень суду. Зокрема, в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод виконання судового рішення має розглядатися як складова судового розгляду, оскільки невиконання рішення суду позбавляють положення п. 1 ст. 6 Конвенції будь-якого сенсу.

Таким чином, рішення Апеляційного суду Сумської області від 01.08.2013, яке набрало законної сили, є обовязковим і підлягає виконанню на всій території України. Крім того, в силу положень ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені зазначеним рішенням, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Виходячи з викладеного, позивачами доведено наявність у відповідача обовязку повернути їм зазначене у рішенні суду майно.

Разом з тим, 17.09.2013 Охтирським міськрайонним судом Сумської області було видано виконавчий лист для примусового виконання рішення Апеляційного суду Сумської області від 01.08.2013.

24.09.2013 державним виконавцем Відділу ДВС Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_38 було прийнято до виконання виконавчий лист, виданий Охтирським міськрайонним судом Сумської області від 17.09.2013 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №39939738 щодо витребування у боржника ОСОБА_3 та передачу стягувачу ОСОБА_1 такого майна: культиватор КП-4, сівалку СЗТ - 3,6, плуг трьохкорпусний навісний ПЯ - 3,35, прицеп 2 ПС (20 кубовий) АПБ, в кількості 2 штуки, косарка роторна - К9, борона БЗСС-1,0, в кількості -6 штук, каток в кількості - 2 штуки, трактор МТЗ-82, 1987 року випуску, комбайн зерновий «Нива», 1985 року випуску.

31.07.2014 державним виконавцем Відділу ДВС Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_38 було складено та відправлено подання на імя Охтирського міжрайонного прокурора про притягнення боржника ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду за ст. 382 КК України, яке 04.09.2014 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200060000731 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

17.10.2016 винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12014200060000731 за ч. 1 ст. 382 КК України в звязку з відсутністю у діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки під час здійснення досудового розслідування у відповідача було вилучено 6 металевих боронок та 2 катки і було встановлено, що майно, зазначене у виконавчому листі у ОСОБА_3 відсутнє.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Частина 3 ст. 60 ЦПК України передбачає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №393/394 від 06.04.2017 найбільш ймовірна ринкова вартість не наданого на дослідження трактора моделі МТЗ-82, 1987 року випуску, згідно наданих відомостей щодо нього, на дату проведення експертизи складає 82710 грн.; найбільш ймовірна ринкова вартість не наданого на дослідження зернового комбайна моделі СК-5 «Нива», 1985 року випуску, згідно наданих відомостей щодо нього, на дату проведення експертизи складає 28512 грн. Згідно висновку судової товарознавчої експертизи №079 від 28.07.2017 найбільш ймовірна вартість не наданої на дослідження сільськогосподарської техніки становить: культиватора КП-4, 1984 року випуску 9700 грн.; сівалки СЗТ-3,6, 1987 року випуску, - 15000 грн.; плуга трьохкорпусного навісного ПЯ-3,35, 1990 року випуску 4585 грн.; причепу 2 ПС (20 кубовий) АПБ, 1989 року випуску 26500 грн.; косарки роторної К-9, 1989 року випуску 5250 грн. Таким чином, загальна вартість майна згідно висновків експертиз складає 172257 грн. Доказів іншого стороною відповідача не надано.

Однак у своїй заяві від 04.05.2017 року про уточнення позовної вимоги, яку вони підтримали в судовому засіданні, позивачі прохають суд стягнути з відповідача на їх користь збитки у розмірі вартості присудженого майна, що складає 157757 грн.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачів 157757 грн. солідарно.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно ст. 84 ЦПК Українивитрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту про надання юридичних послуг (виконання зобовязань) №04/05/2017 від 04.05.2017 та розрахункової квитанції серія АААБ, представник ОСОБА_2 надав позивачу ОСОБА_1 юридичні послуги, за що останній сплатив грошові кошти в сумі 5400 гривень(т.2 а. с. 51, 52).

При визначенні розміру компенсації витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню, судом враховано, що представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в даній справі були проведені дії, необхідні для розгляду справи, в тому числі складено та подано позовну заяву, підготовані клопотання про призначення товарознавчої експертизи, автотоварознавчої експертизи, складено та подано заяву про уточнення позовної вимоги, взято участь в судових засіданнях: 25 січня 2017 року, 10 лютого 2017 року, 23 лютого 2017 року, 06

березня 2017 року, 09 березня 2017 року, 05 травня 2017 року, 06 червня 2017 року, 29 червня 2017 року, 20 жовтня 2017 року, затрачено час у сукупності 16 годин.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет на 2017 рік»з 01 січня 2017 року складає 1600 грн.

Разом з тим, враховуючи категорію справи та її не надто значну складність, суд дійшов висновку про визначення відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2400 грн.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до складу витрат, повязаних з розглядом судової справи, крім інших, належать витрати, повязані із проведенням судових експертиз.

Так, позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 1597,35 грн Крім того, по справі були проведені судова комплексна автотоварознавча та товарознавча експертиза, витрати по якій склали 1782 грн., та судова товарознавча експертиза, витрати по якій склали 250 грн., які поніс позивач ОСОБА_1

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача вартості понесених витрат на користь позивача ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 157757 (сто пятдесят сім тисяч сімсот пятдесят сім) гривень солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 6029,35 (шість тисяч двадцять девять грн. 35 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайсуд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з часу отримання його копії.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області ОСОБА_39