Рішення № 69831638, 27.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2315/17 27.10.2017 271017 27.10.2017

Провадження №22-ц/784/2276/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий по 1 інстанції Старжинська О.Є.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Шагай О.А.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА

18 липня 2017 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 12 травня 2016 року між Банком та відповідачем була укладена Угода на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії шляхом оферти на укладання та акцепту публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» і згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (два роки з моменту її випуску).

Посилаючись на те, що відповідач свої зобовязання належним чином не виконувала, станом на 08 червня 2017 року утворилася заборгованість за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь кошти у сумі 26347 грн. 99 коп., з яких: заборгованість за кредитом 7506 грн.35 коп., за простроченим тілом кредиту 14312 грн.59 коп., відсотки за користування кредитом 133 грн.75 коп., штраф 4395 грн.30 коп.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзіпредставник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, не надання відповідачем суду належних і допустимих у розумінні ст. ст. 10, 60 ЦПК України доказів на підтвердження того, що вона не підписувала кредитний договір та стягнув з останньої заборгованість за кредитним договором.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком в повній мірі, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Частина 1 ст. 58 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язанняє його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннямч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписанийстороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 12 травня 2016 року між банком та відповідачем було досягнуто домовленостей на укладення кредитного договору шляхом оферти на укладання та акцепту публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» згідно умов якого відповідач мав отримати кредит у сумі 15600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «DMC GOLD» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (два роки з моменту її випуску)( п.3.2 оферти та акцепту).

Розмір обовязкового мінімального платежу по кредиту становить 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, який не може бути меншим 50 грн. Дату сплати обовязкового мінімального платежу за кредитом встановлено - останній операційний день платіжного періоду, який починається з наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду (п.3.3 оферти та акцепту).

Крім того, погоджено сторонами, що здійснення повернення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Договором, в тому числі у випадку застосування умов програми «Моментальна розстрочка на карту», здійснювати відповідно до договору, примірного графіку та розрахунку сукупної вартості кредиту зазначеного в тарифах, які є невідємною частиною Договору на транзитний рахунок відкритий у Банку( п. 4 оферти та акцепту).

Відповідно до п. 11 оферти на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_3 та п. 10 акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії вважаться укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та надання суми кредиту, що вказана в цій оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

13 травня 2016 року відповідач підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб Банку.

Відповідно до п.2.1.3 анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_3 виявляє бажання: 1) відкрити в банку Рахунок ЕПЗ та отримати ОСОБА_5, 2) отримати від банку кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 200 000 по її рахунку ЕПЗ (надалі - Кредит) на умовах, що вказуються в Договорі та відповідній Угоді про використання продукту банку, що підписується в порядку на умовах передбачених договором, 3) у випадку вчинення нею операцій з використанням картки на суму не менше 300 грн. з метою оплати вартості товару послуг в мережі партнерів банку, що вказані та або будуть вказані в додатку №4 договору в майбутньому за рахунок коштів відновлювальної кредитної лінії застосовувати до відносин між позичальником і банком, що ґрунтуються на підставі договору та відповідної Угоди про використання продукту банку умови програми «Моментальна розстрочка на карту», зокрема, виявила бажання повертати заборгованість, що виникне перед банком внаслідок придбання товару/ послуги в переліку партнерів банку, що вказані або будуть вказані в додатку №4 до Договору, за рахунок коштів відновлювальної кредитної лінії шляхом здійснення обовязкових рівних платежів згідно з умовами, що вказуються в договорі та відповідній угоді про використання продукту банку.

Порядок користування електронним платіжним документом передбачено ст.14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ( далі - Закон України), розділами ІІ, ІІІ Постанови Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів» ( далі - Постанова).

Відповідно до п.1.14 ч.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Згідно з положеннями ст.14 вищевказаного Закону України електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу ( п.14.1).

Електронний платіжний засіб має містити обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента ( п/п 3 п.14.4). Електронний платіжний засіб має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України ( п.14.6 ) Банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування в порядку, визначеному договором ( п.14.7). Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі ( п.14.8). Банк зобов'язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Національний банк України має право встановлювати обов'язкові умови договору ( п.14.9).

Аналогічні положення містяться і у Постанові НБУ №705 від 05 листопада 2014 року. Крім того, відповідно до п. 6 зазначеної Постанови договір про використання кредитної карти укладається у письмовій формі. Під час видачі електронного платіжного засобу банк зобовязаний надати користувачу примірник договору, правила користування електронним платіжним засобом та тарифи банку на обслуговування електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. 4.3.32 публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, підписанням цього договору клієнт погодився, що банк має право у випадку випуску картки згідно з умовами цього договору, направити її на поштову адресу клієнта, що вказана останнім в анкеті заяві про акцепт. При цьому надання ПІН-коду Клієнту здійснюється за допомогою системи IVR при здійсненні клієнтом особистого дзвінка за номером телефону з номеру мобільного клієнта, що вказаний останнім в анкеті-заявці про акцепт. Сторони погодилися, що картка являється такою, що отримана клієнтом особисто після спливу 30 календарних днів з моменту відправлення її банком на адресу клієнта згідно з умовами цього пункту підписанням цього договору клієнт розуміє та погоджується з тим, що всі ризики повязані з використанням картки третіми особами несе клієнт та Банк не несе відповідальності за такі дії третіх осіб перед клієнтом. Підтвердженням факту отримання держателем ПІН-коду вважається активізація картки після генерації ПІН-коду( п.4.3.35 цих пропозицій).

Із матеріалів справи, зокрема анкети-заявки від 13 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 виявила бажання, зокрема відкрити в банку Рахунок ЕПЗ та отримати платіжну карту DMC Gold.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку кошти було знято 15 та 16 травня 2017 року.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Постанови НБУ електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача. Ідентифікація користувача може здійснюватися за реквізитами електронного платіжного засобу, нанесеними на ньому в графічному та електронному вигляді.

Предявивши даний позов,позивачем на підтвердження укладення між сторонами Договору про надання банківських послуг, наданокопію оферти на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 травня 2016 року та копію акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 травня 2016 року, Публічну пропозицію на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, анкету-заяву від 13 травня 2016 року про акцепт публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Вже до суду апеляційної інстанції позивачем на спростування доводів апеляційної скарги надано копії: довідки про умови кредиту з використанням картки «Максимум-готівка», заяву про відкриття поточного рахунку, договір про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів датовані 12 травня 2016 року.

Однак і всупереч положень ч.2 ст. 640 ЦК України доказів того, що відповідачем отримано платіжну картку з зазначенням її номеру, дати отримання, строку дії, відомостей щодо активізації картки після генерації ПІН-коду саме відповідачем або за допомогою її фінансового номеру, зазначеного в анкеті-заяві, відповідно порядку визначеному у п. 4.3.32 публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб позивачем до суду не надано. Не надано також і відомостей про те, що саме відповідачем дана платіжна картка в подальшому використовувалась, тобто саме вона проводила зняття та погашення коштів на виконання умов договору.

Таким чином, не спростовуючи підписання сторонами Договору про надання комплексу банківських послуг для фізичних осіб, проте, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів отримання та використання відповідачем ОСОБА_5, а отже і отримання саме нею кредитних коштів, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави вважати, щоміж сторонами укладено кредитний Договір.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, неповно зясував обставини, що мають значення для вирішення даної справи і безпідставно задовольнив позовні вимоги, то допущену ним помилку слід виправити рішенням апеляційної інстанції.

За таких обставин та в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача належить стягнути судові витрати в розмірі 1760грн.00коп. в рахунок компенсації судового збору, сплаченого відповідачем за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 1760 ( одна тисяча сімсот шістдесят ) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_6