Ухвала суду № 69831561, 27.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/932/17 27.10.2017 271017 27.10.2017

Провадження №22-ц/784/2104/17 Головуючий у першій інстанції: Волкова О.І.

Доповідач у апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

УХВАЛА

Іменем України

27 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Шагай О.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

( далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року

у справі за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Южноукраїнського міського нотаріального округу Дмитрієвої Валентини Володимирівни, відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області про поновлення записів в реєстрі іпотеки та накладення заборони відчуження іпотечного майна,

в с т а н о в и л а

У серпні 2017 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Южноукраїнського міського нотаріального округу Дмитрієвої В.В., відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області про поновлення записів в реєстрі іпотеки та накладення заборони відчуження іпотечного майна.

Одночасно з позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав заяву про забезпечення позову, в якій посилаючись на те, що об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору іпотеки від 25 січня 2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_4, є способом забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, рішення суду про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором до цього часу не виконано, просив накласти арешт на вищевказане нерухоме майно.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

Банк, не погоджуючись з даною ухвалою, оскаржив її в апеляційному порядку та просив про її скасування та ухвалення нової про задоволення заяви про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано та не зазначено доказів того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову зможе в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду виходячи з такого.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Так, із змісту позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з відмовою приватного нотаріуса Южноукраїнського міського нотаріального округу Дмитрієвої В.В. поновити запис в реєстрі іпотеки та накласти заборону на відчуження належного ОСОБА_4 нерухомого майна - нежитлового приміщення - магазину промислових товарів, загальною площею 140.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке у 2008 році було передано ним в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

В той же час, до ОСОБА_4 позивачем жодних позовних вимог не заявлено. Стягнення судового збору з нього не є позовними вимогами в розумінні положень цивільного процесуального законодавства України.

Враховуючи, що в позові заявлені вимоги немайнового характеру щодо поновлення запису в реєстрі іпотеки та накладання заборони на відчуження нерухомого майна, між позивачем та ОСОБА_4 відсутній будь-який спір, що є свідченням того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.

Крім того, із наданих до апеляційного суду матеріалів не вбачається та позивачем доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що існує реальна загроза відчуження відповідачем спірного нерухомого майна, а невжиття даних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Доводи викладені в апеляційній скарзі Банку не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали.

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог процесуального закону і не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" -відхилити.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова