Рішення № 69831374, 26.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/439/16-ц 26.10.2017 26.10.2017 26.10.2017

Провадження №22-ц/784/2232/17

Головуючий у першій інстанції-Баранкевич В.О.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова ОСОБА_1 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Бондаренко Т.З., Лівінського І.В.,

із секретарем - Гавор В.Б.,

за участю представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника ОСОБА_3

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі ПриватБанк) до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 11 листопада 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на підставі заяви позичальника та на умовах, визначених діючими на той час Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які у сукупності і складали кредитний договір.

Посилаючись на порушення позичальником кредитних зобовязань, виникнення заборгованості станом на 29 лютого 2016 року, ПриватБанк просив стягнути з ОСОБА_3 12 415,38 грн. кредитної заборгованості, з яких 633,56 грн. за тілом кредиту, 7814,42 грн. заборгованості по процентах, 2900 грн. пені та комісії, 1067,40 грн. (500 грн. фіксованої та 567,40 грн. процентної складових) штрафу.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на необґрунтованість розрахунку заборгованості. Водночас відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, яка, на її думку, сплинула у 2012 році.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року позов задоволено. З ОСОБА_3 на користь ПриватБанку стягнуто 12415,38 грн. кредитної заборгованості та 1378 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просив рішення скасувати та відмовити в позові. Апелянт посилався на неналежність розрахунку боргу, який має бути підтверджено документами бухгалтерського обліку та фінансової звітності; недоведеність правомірності нарахування неустойки, а також сплив позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами статті 1048 ЦК ( параграф 1 цієї глави) розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки пені та штрафу (стаття 611 ЦК).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Загальний строк, в межах якого сторона може звернутись до суду про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю в три роки (статті 256, 257 ЦК). Для окремих видів вимог, в тому числі і щодо стягнення неустойки, законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 267 ЦК).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (постанова Верховного суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, постанова Верховного суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14).

Статтею 264 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Умовою застосування позовної давності є заява сторони у спорі (частина 4 статті 267 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2008 року шляхом подання заяви (анкети) позичальника між ОСОБА_3 та ПриватБанком укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту розміром 500 грн. на платіжну картку. Заява містить наступні відомості: базова процентна ставка - 36 % річних з розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти, Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с.6).

В заяві ОСОБА_3 також зазначено, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами, а також Тарифами банку, що були надані у письмовому вигляді. Своїм підписом відповідачка засвідчила надання повної інформації про умови кредитування та підтвердила, що її заява, Памятка клієнта та Умови та Правила складають укладений між ними договір про надання банківських послуг (далі Договір), а також погодилась, що банк має право в односторонньому порядку змінити розмір кредитного ліміту.

Того ж числа, 1 листопада 2008 року, ОСОБА_3 підписала та отримала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зміст якої містить всі відомості, які мають бути зазначені в памятці (далі Довідка, а.с.77).

Цим документом, підписаним відповідачкою особисто, передбачена базова відсоткова ставка 3% на місяць, що нараховується на залишок заборгованості, виходячи з 360 днів на рік; розмір щомісячного платежу, що включає і плату за користування кредитними коштами 7% від заборгованості, але не менше 50 грн.; строк внесення щомісячного платежу 25 число місяця,наступного за звітним; комісія за несвоєчасне погашення заборгованості на суму більше ніж 50 грн. 1 % загальної суми боргу, але не менше 10 грн., а також штраф - 250 грн. та 5% від суми позову.

Довідка має примітку з підписом ОСОБА_3 про те, що з фінансовими умовами надання коштів за кредиткою «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а також прикладами використання кредитних коштів з розрахунком загальної суми витрат вона ознайомлена.

На час укладення Договору діяли Умови та Правила надання банківських послуг (далі Умови), які були затверджені наказом СП-2007-299 від 13 вересня 2007 року (а.с. 80-84).

Відповідно до пункту 9.12 Умов договір діє до момента належного виконання сторонами зобовязань. Картрахунок відкрито на невизначений строк за виключенням прямо передбачених випадків (пункт 9.3)

Згідно з пунктом 3.1.1., 3.1.3 Умов (розділ «Правил користування платіжною карткою», далі - Правила) (а.с. 84-89) строк дії картки вказаний на її лицьовій стороні (місяць, рік), а після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття рахунку.

З 2008 року ОСОБА_3 отримувала картки №4149437325043576 з терміном дії до лютого 2010 року, а 17 січня 2011 року картку № 4149437404740589 з терміном дії до червня 2013 року (а.с. 93).

Правилами передбачені порядок нарахування та оплати процентів (пункт 5.5); строки та порядок погашення за кредитом щомісячними платежами у розмірі мінімального щомісячного платежу, передбаченому Памяткою (пункт 5.3), якою у данному випадку є Довідка, а також умови нарахування штрафу у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (пункт 5.10).

Відповідно до пункту 5.3 Умов банк має право змінювати тарифи, при цьому зобовязаний не менші як за 7 днів до введення змін повідомити клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду, нові умови вважаються прийнятими.

Заявою від 11 листопада 2008 року ОСОБА_3 підтвердила згоду на інформування про стан платіжної картки за допомогою e-mail або sms, (а.с.6 зворот).

З наданого позивачем розрахунку та витягу з особового рахунку ОСОБА_3 вбачається, що відповідачка протягом 2008-2013 року активно використовувала кредитні кошти та сплачувала щомісячні платежі.

Розмір кредитного ліміту змінювався та станом на час виникнення заборгованості складав 640 грн. (а.с. 93).

Востаннє кредитні кошти отримані ОСОБА_3 16 травня 2012 року (а.с.5, 104).

Заборгованість по внесенню щомісячного платежу виникла з 31 січня 2013 року (а.с.5 ).

За період з червня по серпень 2013 року ОСОБА_3 внесла 200 грн.,з яких останній платіж здійснено 13 серпня 2013 року в розмірі 100 грн.(а.с.5, 101,102).

Заборгованість ОСОБА_3 станом 29 лютого 2016 року за тілом кредиту складає 633,56 грн., що не заперечує і відповідачка.

У період 2008-2015 років ПриватБанк змінював умови кредитування, зокрема процентну ставку.

З 1 січня 2013 року володільці кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифи «55 днів пільгового періоду» зі зменшенням щомісячної процентної ставки до 2,5 % (30% річних). З вересня 2014 року процента ставка збільшувалась (2,9%, 3,6% щомісячно).

Проте відомостей про належне інформування відповідачки про зміну тарифної ставки у спосіб, передбачений Умовами, матеріали справи не містять.

Крім того, за змістом наказів про запровадження нових процентних ставок підвищений розмір застосовувався лише до тих коштів, які отримувались позичальником після введення їх в дію.

Оскільки всі кошти, що заявлені до стягнення, отримані ОСОБА_3 до 1 січня 2013 року, а застосована у розрахунку та заявлена у позові (а.с.5) процентна ставка - 30% річних не виходить за межі розміру, обумовленого сторонами при укладенні угоди, то застосуванню підлягає щомісячна процента ставка 30 % річних.

Процентна ставка 72% річних, зазначена у розрахунку, при розрахунку заборгованості не застосовувалась.

Отже, розмір загальної заборгованості за процентами має визначатись, виходячи з заборгованості станом на 31 січня 2013 року (40,67 грн.) та розраховуватись за період з 31 січня 2013 року по 29 лютого 2016 року (1225 днів):

(633,56 х 30% : 360 днів х 1 125 днів) + 40,67 грн. = 634,63 грн.

Розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 7814,42 грн., наведений позивачем у наданому суду розрахунку (а.с. 4-5), не відповідає умовам Договору та Довідці, а тому не може вважатись обґрунтованим.

Не можна погодитись і з розрахунком комісії, наданим позивачем.

Виходячи з розміру та умов нарахування комісії, що передбачено Довідкою (а.с. 77), загальна заборгованість за комісією має визначатись за весь період заборогованості 36 (повних) місяців.

Оскільки позивачем не наведено розрахунок комісії з урахуванням дійсної заборгованості за тілом та процентами щомісячно, застосуванню підлягає мінімальна шомісячна ставка 10 грн. щомісячно.

За весь період заборгованості з 31 січня 2013 року по 29 лютого 2016 року розмір комісії складає 360 грн.

Узгодженою сторонами умовою є і підстави нарахування штрафу за порушення строків платежів більш ніж на 120 днів - 250 грн + 5 % від ціни позову.

Проте, при визначенні розміру штрафу, який підлягає сплаті, колегія суддів виходить з того, що відповідно до умов кредитування нарахування процентної (розрахункової) частини штрафу повязано не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення понад певний строк), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Тому обгрунтованим можна вважати лише штраф у фіксованій частині 250 грн.

Таким чином, при встановленні факту належного або неналежного виконання ОСОБА_3 кредитних зобовязань, колегія суддів виходить з розміру отриманих та неповернутих кредитних коштів (тіло) 633,56 грн.; заборгованих станом на 31 січня 2013 року та нарахованих до 29 лютого 2016 року процентів 634,63 грн., нарахованої за цей період комісії - 360 грн. та 250 грн. штрафу.

Колегія суддів також враховує, що за період з червня по серпень 2013року ОСОБА_3 сплатила 200 грн., на які має бути зменшено загальний розмір заборгованості.

Таким чином кредитний борг ОСОБА_3 станом на 29 лютого 2016 року складає 1678,19 (633,56 + 634,63 + 360 +250 -200) грн., які підлягають стягненню з неї відповідно до статей 611,1048,1054 ЦК.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність кредитного боргу за Договором, але при визначенні його розміру не врахував всі його умови та не перевірив обґрунтованість розрахунку, судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про сплив позовної давності.

Оскільки умовами Договору та Довідкою встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Як зазначалось вище, заборгованість ОСОБА_3, заявлена позивачем до стягнення, виникла з січня 2013 року.

Перебіг позовної давності перервався у серпні 2013 року (стаття 264 ЦК) внаслідок внесення відповідачкою платежів (8 серпеня 2013 року), що свідчить про визнання нею свого боргу, та почався заново для заборгованості, що виникла до цього часу.

Отже, виходячи з того, що позов заявлено у березні 2016 року, вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла з січня 2013 року, заявлені банком в межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК.

Відповідно до статті 88 ЦПК між сторонами підлягають перерозподілу судові витрати.

Судові витрати Приватбанку при подачі позову складають 1378 грн. За принципом пропорційності відшкодування судових витрат задоволеним вимогам, відповідачка має відшкодувати позивачеві 186,26 грн. судових витрат.

Судовий збір, сплачений відповідачем про подачі апеляційної скарги, складає 1515,8 грн. Виходячи з вищезазначеного принципу, Приватбанк має відшкодувати відповідачі 1310,9 грн.

Отже з ПриватБанку на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 1124,6 грн.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року змінити, виклавши резолютивну частину в іншій редакції.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДПРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111 МФО №305299) кредитну заборгованості за договором від 11 листопада 2008 року в розмірі 1678,19 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1 124,6 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді Т.З.Бондаренко

ОСОБА_4