Постанова № 69830832, 25.10.2017, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1263/17-а

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Муругова В.В., з участю секретаря Цегельник Н.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. В тексті позову позивач вказав, що його батько ОСОБА_3 проживав у приватному будинку по АДРЕСА_1, право приватної власності на який було зареєстроване за ним в 1968 році відповідно до рішення виконкому селищної ради депутатів трудящих від 10.06.1968 року № 12. Відповідно до рішення Баштанської міської ради від 02.07.1997 року № 118 земельна ділянка по АДРЕСА_1, була отримана ОСОБА_3 у приватну власність, та згідно з довідкою виконавчого комітету Баштанської міської ради від 01.07.2015 року №1204 загальна площа вказаної земельної ділянки складає 0,18 га, з яких 0,10 га призначено для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд і 0,08 га - для ведення особистого підсобного господарства. В 2007 році позивачем було отримано вказану земельну ділянку з наявним на ній нерухомим майном у приватну власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а рішенням Баштанської міської ради № 17 від 12.09.2014 року земельна ділянка була передана йому для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 19.09.2014 року ним було отримано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому будинок був визнаний аварійним, розроблено будівельний паспорт, повідомлено про початок виконання будівельних робіт та розпочато будівництво нового будинку. 13.11.2014 року постановою Баштанського районного суду Миколаївської області було скасовано рішення міської ради про реєстрацію права власності ОСОБА_1 (позивача) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Баштанка. 04.03.2015 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду було визнано протиправним та скасовано рішення Баштанської міської ради № 17 від 12.09.2014 року про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку позивача, скасовано реєстрацію земельної ділянки в державному земельному кадастрі. 31.07.2017 року позивач звернувся до Баштанської міської ради з письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, проте клопотання позивача на розгляд сесії не виносилось, а було розглянуто 15.08.2017 року на засіданні постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, благоустрою та екології. За результатами засідання даної комісії Баштанська міська рада листом від 22.08.2017 року повідомила позивача про неможливість розгляду питання виділення земельних ділянок в м. Баштанка для містобудівних потреб до затвердження генерального плану міста. Позивач не погоджується з тим, що відповідач в супереч вимогам закону не виніс його клопотання на розгляд сесії та його відмова у наданні дозволу не ґрунтувалась на підставах, передбачених в ст. 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за його клопотанням та зобов'язати відповідача розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказавши, що сесія Баштанської міської ради не може приймати рішення про відмову в вирішенні певного питання, поставленого на голосування, в разі відсутності підтримки депутатів таке питання не набирає необхідної кількості голосів та не приймається. Що стосується клопотання позивача від 31.07.2017 року, то воно не виносилось на розгляд сесії Баштанської міської ради, а було розглянуто відповідною комісією та надано позивачу відповідь що відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання земельних ділянок із земель комунальної власності у власність чи користування осіб для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території. Таких планів зонування в м. Баштанка на теперішній час немає, вживаються заходи по їх розробці та затвердженні, що планується завершити орієнтовно до кінця осені 2017 року. У зв'язку з цим відповідач вважає, що не має законних підстав надавати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою до затвердження вказаної вище документації. Крім того, відповідач вважав, що при неотриманні від міської ради відповідного дозволу позивач міг самостійно згідно з положеннями ст. 118 Земельного кодексу України замовити розроблення такого проекту, письмово повідомивши про це відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази (копію рішення №12 від 10.06.1968 року; копію рішення виконавчого комітету Баштанської міської ради від 02.07.1997 року №118; копію довідки Баштанської міської ради від 01.07.2015 року №1204; копію свідоцтва про право на спадщину за законом; копію рішення Баштанської міської ради від 12.09.2014 року №17; копію акта обстеження технічного стану житлового будинку від 22.09.2014 року; копію будівельного паспорта на житловий будинок; копію постанови Баштанського районного суду від 13.11.2014 року №468/1932/14-а; копію клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2017 року; копію витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, благоустрою та екології від 15.08.2017 року; копію листа Баштанської міської ради від 22.08.2017 року №Є/140-04-04/1; копію рішення Баштанської міської ради від 06.05.2016 року №1; копію розпорядження міського голови м. Баштанка від 12.07.2017 року №150-р), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 31.07.2017 року звернувся з письмовим клопотанням до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Листом Баштанської міської ради від 22.08.2017 року №Є/140-04-04/1 позивачу повідомлено, що його клопотання від 31.07.2017 року розглянуто 15.08.2017 року постійною комісією з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, благоустрою та екології та прийнято рішення - надати відповідь позивачу, що у відповідності до ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, а тому до затвердження генерального плану м. Баштанка (орієнтовно осінь 2017 року) вирішення питання виділення земельних ділянок в м. Баштанка для містобудівних потреб є неможливим.

Позивачу рекомендовано після затвердження вказаного документу повторно звернутись до відповідача з відповідною заявою.

Ст. 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.6-7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З процитованої норми слідує, що законодавством чітко визначено порядок розгляду заяви громадян на приватизацію земельної ділянки, обов'язковою передумовою якого є звернення громадянина за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та передбачено виключний перелік підстав для відмови в наданні такого дозволу.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Суд не може погодитись з позицією відповідача, що положення ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на яку як на підставу для відмови в задоволенні клопотання позивача від 31.07.2017 року посилається відповідач, унеможливлюють розгляд міською радою відповідних клопотань громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з наступним.

По-перше, підстава, на яку посилається відповідач, не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України як підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. По-друге, аналіз положень ст. 118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачає певний юридичний склад, який має самостійні але послідовні етапи:

-звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

-надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

-розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

-погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 186-1 Земельного кодексу України;

-затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За такого, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, положення ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.

В даному випадку слід також враховувати, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальним планом території є містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території, а план зонування території (зонінг) є містобудівною документацією, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. При цьому, відповідно до ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» метою розроблення плану зонування є визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

Тобто, серед іншого, вбачається, що завданням такого плану зонування є унеможливлення, наприклад забудови промислових зон, або охоронних зон житловими забудовами або навпаки і таке інше.

При цьому, варто зауважити, що у випадку, який є предметом судового розгляду, мова йде про земельну ділянку, яка вже перебувала під індивідуальним житловим будинком, а відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, який розробляється на підставі плану зонування території лише у випадку наявності такого плану і проектування такого будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень.

За такого, суд приходить до висновку про безпідставність відмови відповідача у внесенні клопотання позивача на розгляд сесії у відповідності до ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і безпідставність такої відмови лише за результатами розгляду клопотання позивача комісією відповідача. Відмова позивача по суті є також необґрунтованою відповідно до описаних вище мотивів.

Суд також не погоджується з позицією відповідача, що в задоволенні позову слід відмовити з тих підстав, що відповідно до абз. 3 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України позивач міг самостійно без отримання дозволу відповідача замовити розроблення проекту землеустрою, через наступне. По-перше, таке право громадянина є передбаченим способом самозахисту порушених прав та не звільняє суб'єкт владних повноважень від обов'язку виконувати покладені на нього законом повноваження, по-друге, процитована норма передбачає можливість самостійного замовлення розроблення такого проекту, лише якщо протягом місяця з часу подання громадянином клопотання відсутня будь-яка реакція на таке клопотання, а в даному випадку фактично в задоволенні клопотання позивача від 31.07.2017 року було відмовлено позивачем 15.08.2017 і хоч з обґрунтованістю такої відмови суд з викладених вище мотивів не погоджується, але на етапі отримання такої відмови позивач очевидно не міг самостійно замовляти розроблення проекту землеустрою, оскільки це було б порушенням ст. 118 Земельного кодексу України. І останнє, з матеріалів справи однозначно вбачається, що позивачу вже одного разу були скасовані всі рішення та документи щодо передачі у власність даної земельної ділянки через недотримання процедури, а тому є обґрунтованою позиція позивача щодо його небажання самостійно замовляти розроблення проекту без погодження з уповноваженими органами.

За такого, суд приходить до висновку про порушення прав позивача щодо дотримання визначеної в ст. 118 Земельного кодексу України процедури розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття рішення за його клопотанням, передбаченого ст. 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання позивача в порядку, передбаченому, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 118 Земельного кодексу України підлягає визнанню протиправною.

Крім того, порушенні права позивача мають бути захищені шляхом зобов'язання відповідача розглянути по суті його клопотання від 31.07.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в строки та в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, ст. 118 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись. ст.ст. 70-72,158-159,161-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області щодо нерозгляду в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області.

Зобов'язати Баштанську міську раду Баштанського району Миколаївської області розглянути по суті відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області в строки та в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України.

Стягнути з Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: