Ухвала суду № 69830816, 23.10.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Марчук В.С., Панасюка О.С., секретар - Агеєва Г.В., за участі: ОСОБА_2, її представника - Воронцова В.М. та прокурора - Гущіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року у справі за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі: Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського районну Вінницької області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -

встановила:

В липні 2016 року заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду із вищевказаним позовом в інтересах держави в особі: Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради, Павлівської сільської ради, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради та Павлівської сільської ради шкоду, завдану злочином, у сумі 505473,84 грн.

Позов мотивовано тим, що наказом Вінницького ГУ земельних ресурсів № 66-о від 12.11.2006 року, ОСОБА_2 призначено виконуючою обов'язки начальника Калинівського районного відділу земельних ресурсів.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України № 821-к від 17.09.2007 року, ОСОБА_2 призначена виконуючою обов'язки начальника відділу земельних ресурсів у Калинівському районі вінницької області з присвоєнням їй 13 рангу державного службовця.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх службових обов'язків, державі в особі: Вінницької обласної Ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, завдано матеріальну шкоду в розмірі 505473,84 грн.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27.04.2016 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12014020000000091 від 03.04.2014 року відносно ОСОБА_2 закрито.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Завдані кримінальним правопорушенням збитки відповідач у добровільному порядку відшкодувати відмовляється, що і стало причиною для звернення до суду із позовом.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради Вінницької області та Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області шкоду завдану злочином в сумі 505473,84 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення не врахував, що з часу скоєння правопорушення пройшло 10 років, цивільного позову ні в досудовому слідстві, ні в судовому слідстві заявлено не було; у судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, але суд його не розглянув.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27.04.2016 року у справі №132/269/16-к, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження № 12014020000000091 від 03.04.2014 року відносно ОСОБА_2 закрито. Ухвала набрала законної сили.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Вказаною ухвалою суду встановлено, що наказом Вінницького обласного Головного управління земельних ресурсів № 66-о від 12.11.2006 року ОСОБА_2 призначена на посаду виконуючого обов'язки начальника Калинівського районного відділу земельних ресурсів.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України № 821-к від 17.09.2007 року ОСОБА_2, з 19.09.2007 року, призначена в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Калинівському районі Вінницької області з присвоєнням 13 рангу державного службовця.

Так, в період з грудня 2006 року до 31.08.2007 року, ОСОБА_2, будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не встановила, що земельна ділянка площею 14,7361 га, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, в цілому не належить до земель промисловості, а відповідно до проекту формування територій Павлівської сільської ради та форми 6-зем її частина площею 10,5543 га належать до земель лісового фонду, вказала в проекті розпорядження «Про надання дозволу ПП «Власта Плюс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» невірну категорію загальної площі земельної ділянки площею 14,7361 га.

Крім того, ОСОБА_2, не вивчивши висновку державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Власта Плюс» № 759 від 19.07.2007 року, у якому містяться зауваження, не усунула їх, а підготувала та подала до Калинівської РДА проект розпорядження «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Власта Плюс» для будівництва та обслуговування побутових приміщень на території Павлівської сільської ради», який розпорядженням Калинівської РДА № 402 від 31.08.2007 року був затверджений і ПП «Власта Плюс» було передано в оренду земельну ділянку площею 14,7361 га, для будівництва і обслуговування побутових приміщень терміном на 25 років.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ ВІД 29.08.2014 року № 1098/1099/14-21 встановлено, що проект відведення земельної ділянки ПП «Власта Плюс» повинен передбачати зміну цільового призначення земельної ділянки та не міг бути реалізований без виправлення порушень, а також встановлено необхідність нарахування та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Висновком додаткової судової оціночно-земельної експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ № 1596/14-21 від 24.09.2014 року встановлено, що втрати лісогосподарського виробництва земельної ділянки, переданої ПП «Власта Плюс» з використання показника ступеня зволоження ґрунтів - 4 (відповідно до якого коефіцієнт продуктивності за типами лісорослих умов становить - 1), складають - 505 473,84 грн.

У результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_2, через несумлінне ставлення до них, ПП «Власта Плюс» отримало в оренду земельну ділянку з порушеннями земельного законодавства, а саме: не відбулося обов'язкового нарахування втрат лісогосподарського виробництва на суму 505 473,84 грн., що призвело до несплати цієї суми ПП «Власта Плюс» у дохід держави при фактичному вилученні з державної власності у користування зазначеній юридичні особі земель лісового фонду площею 10,5543 га.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 спричинила охоронюваним законом державним інтересам тяжкі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян; вину ОСОБА_2 встановлено ухвалою суду, яка набрала законної сили, а тому завдані збитки підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів із висновком суду першої інстанції в повній мірі погоджується виходячи з наступних обставин.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України, одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч. 2 ст. 3 ЦПК України).

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає пропуск строку позовної давності для звернення до суду із позовом, оскільки правопорушення було вчинене нею близько 10 років тому.

Вказані доводи є необґрунтованими та безпідставними зважаючи на наступне.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також зазначає, що у суді першої інстанції її представник заявляв клопотання про застосування строків позовної давності, проте суд таке клопотання проігнорував.

Колегією суддів встановлено, що при розгляді справи у суді першої інстанції, адвокат ОСОБА_2 - Воронцов В.М. під час стадії судових дебатів усно заявив про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.

Згідно зі статтею 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, висловленою у постанові від 16.08.2017 року у справі № 6-2667цс16.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання.

Суд першої інстанції таку заяву залишив поза увагою.

Однак, на думку колегії суддів, таке порушення не призвело до ухвалення судом неправильного чи незаконного рішення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України закріплено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України при винесенні постанови від 21.12.2016 року у справі № 6-1503цс16.

Зважаючи на викладене, слід з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з вищезазначеним позовом.

В даному випадку це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про особу, вину якої встановлено у вчиненні правопорушення.

Так, колегією суддів, з матеріалів кримінального провадження, встановлено, що 03 квітня 2014 року, за заявою Громадської організації «Софія» від 13 березня 2014 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Обвинувальним актом від 22.01.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру.

28 січня 2016 року матеріали кримінального провадження надійшли до Калинівського районного суду Вінницької області.

27 квітня 2016 року, ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Статтею 69 ЦПК України, передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 70 ЦПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Оскільки вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення визнано ухвалою суду 27.04.2016 року, то перебіг процесуального строку почався 28.04.2016 року.

До суду із позовом про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням заступник прокурора Вінницької області звернувся 25.07.2017 року, а отже строк позовної давності порушено не було.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 308 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Сало Т.Б.

Судді: /підпис/ Марчук В.С.

/підпис/ Панасюк О.С.

Згідно з оригіналом:

Суддя: Сало Т.Б.