Рішення № 69826605, 24.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/11/17 Головуючий у І інстанції Лялик Р. М.Провадження № 22-ц/780/4471/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 24.10.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Березанського міського суду Київської області від 04 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2017 року позивач ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заявлені вимоги мотивував тим, що 03 листопада 2006 року ОСОБА_2 уклав з ВАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», кредитний договір, за умовами якого банк зобовязувався надати позичальнику кредит у сумі 10000 доларів США, а позичальник зобовязувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування ним, сплачувати комісію та інші встановлені платежі. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором банк та позичальник 03 листопада 2006 року уклали іпотечний договір, предметом якого є земельні ділянки за адресою м. Березань вул. Воровського, 67.

28 листопада 2012 року банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до відповідача за зобовязаннями за кредитному договору та іпотечному договору від 03 листопада 2006 року.

Станом на 09 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 596069,12 грн.

На підставі вищевикладеного, збільшивши позовні вимоги в червні 2017 року, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що станом на 09 грудня 2016 року становить 596124,90 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2, шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, за ціною 46602 грн., визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки, покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 04 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ТОВ «ФК «Вектор Плюс», не погоджуючись із рішенням Березанського міського суду Київської області від 04 липня 2017 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Березанського міського суду Київської області від 04 липня 2017 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом залишено поза увагою фундаментальні основи законодавчого врегулювання кредитних правовідносин та цивільно-правового інституту зобовязань в цілому. Так, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобовязання за кредитним договором в повному обсязі та у встановлений строк, а п. 10.5 кредитного договору сторони узгодили, що зобовязання не припиняються у звязку із закінченням строку дії договору, а діють до повного виконання зобовязань, строк виконання основного зобовязання не обмежуються строком дії кредитного договору. Таким чином, перебіг позовної давності в даному спорі починається на наступний день дати, з якою повязують сплив строку повного виконання зобовязання за кредитним договором, а отже ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не пропущено строки позовної давності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 03 листопада 2006 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 2605/1106/80-001, за умовами якого банк зобовязується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 10000 доларів США, на строк з 03 листопада 2006 року по 03 листопада 2009 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

03 листопада 2006 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 уклали іпотечні договори № 2605/1106/80-001-Z-1 та № 2605/1106/80-001-Z-2, за умовами яких цими договорами забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (або випливатимуть) з кредитного договору 2605/1106/80-001 від 03 листопада 2006 року та всіх додаткових угод. На забезпечення виконання зобовязання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю земельні ділянки загальною площею 0,1000 га. та 0, 3214 га. відповідно, що розташовані за адресою Київська область, м. Березань, вул. Воровського, 67.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 19 березня 2012 року за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 125910,22 грн. (а. с. 120 121).

16 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зареєстроване як фінансова установа із правом надавати фінансові послуги, в тому числі факторинг (а. с. 140 141).

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15, а також договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за якими до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від ПАТ «Сведбанк» перейшло право вимоги за кредитним та іпотечними договорами від 03 листопада 2006 року, укладеними із ОСОБА_2

Згідно звітів про експертну оцінку вартості земельних ділянок за адресою Київська область, м. Березань, вул. Воровського, 67, складеного ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз» 21 грудня 2016 року, вартість земельної ділянки пл. 0,3214 га. складає 27223 грн., земельної ділянки пл. 0,1000 га. 18000 грн. (а. с. 28, 51).

Станом на 09 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «ФК «Вектор Плюс» згідно кредитного договору складає 23130,36 доларів США, що еквівалентно 596124,90 грн., та яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту 9794 долари США, що еквівалентно 252414,89 грн., заборгованості за процентами 5429,66 доларів США, що еквівалентно 139935,37 грн., нарахованої пені 7906,70 доларів США, що еквівалентно 203774,64 грн. (а. с. 150).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із спливу позовної давності, посилаючись на те, що 28 листопада 2012 року банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» своїм права вимоги до відповідача за зобовязаннями по кредитному та іпотечним договорам, а тому саме 28 листопада 2017 року (згідно тексту рішення) у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Із даними висновками колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності повязаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобовязаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Однак суд першої інстанції, не врахувавши цих вимог, дійшов висновку, що позивач, предявивши позов у грудні 2016 року, пропустив строк позовної давності, виходячи із дати переходу права вимоги до позивача 28 листопада 2012 року.

Крім того, як розяснено Пленумом Верховного Суду України в постанові від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності позову в мотивувальній частині рішення відсутні.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою, що в пунктах 19 іпотечних договорів (а. с. 10, 12) сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами іпотекодержателя, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю десять років.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного зясування обставин справи, із порушенням вимог матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів враховує наступне.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 09 грудня 2016 року становить 596124,90 доларів США та складається із заборгованості по основній сумі кредиту 9794 доларів США, що еквівалентно 252414,89 грн., заборгованість за процентами 5429,66 доларів США, що еквівалентно 139935,37 грн., нарахована пеня 7906,70 доларів США, що еквівалентно 203774,64 грн., факт її наявності і розмір відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, в звязку із укладенням договору факторингу та договору про передачу права вимоги від 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» одержало право вимоги до ОСОБА_2

Колегія суддів звертає увагу, що зазначених договорів відповідач не оспорював.

Відповідно до вимог ст. ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_2, забезпеченим іпотечними договорами, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача, виникає необхідність захисту права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотечного договору в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що випливають із кредитних правовідносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

На думку колегії суддів, звернення стягнення на майно, вартість якого складає 45223 грн., не перевищує розмір заборгованості 23130,36 доларів США, що еквівалентно 596124,90 грн., за рахунок якого задовольняються вимоги позивача, в даному випадку відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності.

Колегія суддів враховує, що позивачем заявлялися вимоги про звернення стягнення на майно загальною вартістю 46602 грн., однак сумарна вартість земельних ділянок, виходячи із звітів про їх вартість, становить 27223 грн. та 18000 грн., що разом складає 45223 грн., а тому колегія суддів виходить саме із такої вартості при розгляді справи (а. с. 28, 51).

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності (а. с. 118 119), мотивовану тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки є додатковою (похідною) вимогою у разі стягнення заборгованості за кредитним договором, а рішення Березанського міського суду Київської області від 19 березня 2012 року про стягнення із позивача заборгованості на користь ПАТ «Сведбанк» не предявлялось до виконання, відтак, враховуючи, що з моменту укладення договору факторингу позивач набув право вимоги виконання зобовязань за рішенням суду, строк позовної давності починає обчислюватись з моменту набрання рішенням законної сили по справі № 2-55/2012 про стягнення заборгованості, а саме 23 вересня 2013 року і спливає 23 вересня 2016 року.

Разом із тим, згідно листа Березанського міського відділу державної виконавчої служби від 06 червня 2016 року № 2506, згідно якого 11 грудня 2013 року до відділу надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа № 2-55/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» суми заборгованості в розмірі 127170,22 грн. та цього ж дня відкрито виконавче провадження ВП № 41191677. Впродовж 2013 2017 років відділом вживалися заходи щодо виконання рішення. Станом на 01 червня 2017 року заборгованість не сплачено, боржник ухиляється від виконання рішення суду (а. с. 146 147).

Як було встановлено судом, умовами іпотечного договору сторони продовжили строк позовної давності для звернення із вимогами, що випливають із договорів іпотеки, до десяти років.

Таким чином, заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2893,80 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 04 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення за договором іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2605/1106/80-001 від 03 листопада 2006 року в розмірі 23130,36 доларів США, що еквівалентно 596124,90 грн., та яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту 9794 долари США, що еквівалентно 252414,89 грн., заборгованості за процентами 5429,66 доларів США, що еквівалентно 139935,37 грн., нарахованої пені 7906,70 доларів США, що еквівалентно 203774,64 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельні ділянки, що знаходяться за адресою Київська область, м. Березань вул. Воровського, 67 (пл. 0,3214 га. та 0,1000 га.), що належать ОСОБА_2, шляхом застосування процедури продажу будь-якій особі-покупцеві, за ціною 45223 грн., визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» судові витрати в розмірі 2893,80 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

ОСОБА_3