Ухвала суду № 69823333, 25.10.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

25.10.2017 Справа №607/13196/17

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Надія Михайлівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2, третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, про зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні незавершеним будинком по вул. Дорошенка, 28 в с. Біла Тернопільського району шляхом знесення самочинно збудованої частини житлового будинку по вул. Дорошенка, 30 в с. Біла Тернопільського району на відстань 8 метрів від її будинку.

Одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та іншим особам (будівельникам) продовження будівництва житлового будинку по вул. Дорошенка, 30 в с. Біла Тернопільського району до ухвалення судом рішення у справі.

Обгрунтовує заяву тим, що вона є власником земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які знаходять за адресою: вул. Дорошенка, 28 в с. Біла Тернопільського району.

25 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_2 розпочала житлове будівництво на суміжній земельній ділянці, порушивши дотримання нормативів протипожежної відстані від стіни її будинку до будинку позивача. На вимогу позивача припинити це самочинне будівництво та перемістити його відповідно до затвердженого проекту та закону ОСОБА_2 відмовилась та продовжує будівництво. А тому невжиття заходів забезпечення безумовно утруднить виконання рішення у справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги такі обставини:

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 2 статті 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: вул. Дорошенка, 28 в с. Біла Тернопільського району.

З викладених у позовній заяві обставин вбачається, що відповідач ОСОБА_2, розпочавши 25 серпня 2017 року житлове будівництво на суміжній із позивачем земельній ділянці по вул. Дорошенка, 30 в с. Біла Тернопільського району, здійснює його без дотримання нормативів відстані між будинками, визначених п. п. 3.25, 3.25 а таблиці 1 Додатку 3.1 ДБН 360-92**, відповідно до яких вона має становити 8 метрів.

Відповідно до п. п. 3.25*, 3.25а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1). Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Згідно з п. 1* Додатку 3.1 ДБН 360-92** протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за таблицею 1, а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств відповідно до вимог чинних норм.

Відповідно до таблиці 1 Додатку 3.1 ДБН 360-92** залежно від ступенів вогнестійкості будинків такі відстані становлять від 6 до 18 метрів.

На підтвердження доводів про те, що зазначені нормативи відповідачем не дотримані, позивач надала акт Білецької сільської ради Тернопільського району від 07 вересня 2017 року №343, з якого вбачається, що відстань від стіни незавершеного будівництвом існуючого житлового будинку по вул. Довженка, 28 в с. Біла Тернопільського району до краю фундаментних будівельних блоків на земельній ділянці по вул. Довженка, 30 в с. Біла Тернопільського району становить 5,35 метра.

Посилаючись на наведене, позивач стверджує, що відповідач створює їй перешкоди у вільному та безпечному користуванні належним їй житловим будинком унаслідок порушення відповідачем обовязкового дотримання нормативів протипожежної відстані між житловими будинками.

Змістом позовних вимог є знесення відповідачем самочинно збудованої частини житлового будинку.

Наведені обставини дають можливість дійти до висновку, що між сторонами дійсно виник спір та в разі завершення відповідачем будівельних робіт за вказаною адресою, існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тому, з метою створення гарантій для належного виконання судового рішення, а також з метою недопущення виникнення умов, за яких виконання рішення буде ускладнене, суд приходить до переконання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Обираючи вид забезпечення позову, суд вважає, що такий вид забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти дії щодо продовження будівництва, є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Разом із тим, вимога забороняти вчинення таких дій іншим особам (будівельникам), тобто невизначеному колу осіб, є необгрунтованою, оскільки саме відповідач як власник земельної ділянки (як це вказано в позовній заяві) відповідальна за здійснення на ній будівництва, і відповідно такі роботи можуть проводитись виключно з її дозволу. Тому заборона їй здійснювати продовження будівництва є забороною його здійснення підсобним працівникам. Відтак, суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити частково.

При вирішенні питання про обгрунтованість вжиття цього виду забезпечення позову судом враховано докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, те що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясовано обсяг позовних вимог, а також співмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам та його відповідність вимогам ст. 152 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 здійснювати продовження будівництва житлового будинку по вул. Довженка, 30 в с. Біла Тернопільського району.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику для відому, в Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області для виконання.

Копію ухвали направити для негайного виконання у Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Відповідачу копію даної ухвали направити після її виконання.

Відповідач, щодо якого вжито заходи забезпечення позову без його повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_3