Ухвала суду № 69822970, 19.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4320/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 638/909/14-ц Семіряд І.В.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням останніх уточнених вимог просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором 700/1232/2008 у розмірі 697 567,12 грн., нараховану пеню у розмірі 2 546 120,09 грн. та судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.07.2008 між Банком - ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та Позичальником - ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML700/1232/2008.

30.06.2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Київ держаної адміністрації було проведено реєстрацію змін до установчих документів Позивача, відповідно до яких була змінена назва Банку з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на ПАТ «ОТП Банк».

27.05.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов пункту 3.1. якого ПАТ «ОТП Банк» продає ТОВ «ОТП Факторинг України» прав на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до Договору), а ТОВ «ОТП Факторинг України» приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь ПАТ «ОТП Банк» винагороду. Отже, до позивача перейшли усі права Банку щодо права вимоги до Відповідача з виконання зобов'язання за Договором.

На виконання умов договору та на підставі наданих кредитних заявок Відповідача Банк перерахував на поточний рахунок Відповідача-1 №26206001829743 відкритий в установі відповідача, кредитні кошти у загальному розмірі 72 000,00 долл. США. Таким чином, за вказаним Договором відповідач отримав кредитні кошти у розмір72 000,00 долл. США на строк до 25.07.2033 року, а отже, Банком був виконаний обов'язок щодо наданні

грошових коштів у позику, умови щодо якого були визначені Договором.

Згідно з п. 1.4. частини 2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник (Відповідач 1) зобов'язаний сплатити Банку (Позивачу) відповідну плату. У відповідності до п. З частини 1Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка у розмірі FIDR + 4,49%.

Залишок заборгованості за кредитом помножується на відсоткову ставку за кредитом, отриманий результат ділиться на відповідну кількість днів (щоб дізнатися суму відсотків та нарахованих за один день) та помножується на кількість днів. Відсотки за кредитом нараховуються щодня.

Також позивач вказував, що згідно з п. 3.1.1. ст. 3 частини 2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник (Відповідач 1) зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум.

На думку позивача, відповідач умови договору не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 11.02.2015 становить: суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 302,04 долл. США, що еквівалентно 697 567,12 грн. та нарахованої пені у розмірі 2 546 120,09 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (адреса: 61000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, р/р 2650700233333 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у м. Харків) 3 243 687,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3654грн.

Не погодившись із вказаним вище заочним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що позивачем не доведено факту, що він є правонаступником ПАТ «ОТП Банк», якому належать всі права за спірним кредитом.

Крім того, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували повноваження осіб, що розробили та підписали розрахунок.

Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції не застосовані наслідки спливу позовної давності.

В судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач та його представник не з'явились, належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, судове колегія вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з'явившихся осіб.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судовим розглядом встановлено, що що 14.07.2008 між Банком - ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та Позичальником -ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML700/1232/2008.

30.06.2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Київ держаної адміністрації було проведено реєстрацію змін до установчих документів Позивача, відповідно до яких була змінена назва Банку з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство ОТП Банк.

27.05.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов пункту 3.1. якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» продає ТОВ «ОТП Факторинг України» прав на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до Договору), а ТОВ «ОТП Факторинг України» приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь ПАТ «ОТП Банк» винагороду.

Отже, до позивача перейшли усі права Банку щодо права вимоги до Відповідача з виконання зобов'язання за Договором.

На виконання умов договору та на підставі наданих кредитних заявок Банк перерахував на поточний рахунок відповідача №26206001829743 кредитні кошти у загальному розмірі 72 000,00 доларів США.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Посилання апелянта на незастосування судом наслідків спливу позовної давності судова колегія до уваги не приймає, оскільки останній платіж ним було здійснено 11.05.2012 року, а первісний позов подано 24.01.2014 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ТОВ «ОТП Факторинг України» заявлені позовні вимоги про стягнення нарахованої пені в межах одного року за період з 11.02.2015 року по 11.02.2016 року.

Статтею 1054 ЦК України, передбачено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Припиняються зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, відповідно ст. 599 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі, незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Будь-яких доказів, на підтвердження, що відповідач виконав свої зобов'язання за кредитним договором матеріали справи не містять, крім цього, відсутні дані що сплинув строк на стягнення заборгованості за кредитним договором, крім цього матеріали справи містять розрахунок, з якого вбачається, що розмір пені позивачем розрахований за рік.

На підставі вищевказаного, судова колегія приходить до висновку, що заочне рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: