Вирок № 69821477, 26.10.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16869/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В. М., Шульзі К. І.

з участю прокурорів Омельченка І. І., Загурської С. Г., Ігнатенка А. В., Грушевської М. І.

з участю потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю представника потерпілої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

з участю обвинуваченого ОСОБА_6

з участю захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12015220000000696 від 30.08.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2015 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_6керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, що належав ОСОБА_8, на якому рухався по вул. Клочківській зі сторони вул. 23-го ОСОБА_9 у напрямку вул. Отакара Яроша у м. Харкові.

Під час руху в районі перехрестя вул. Клочківської та вул. Тобольської у м. Харкові водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п. п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.16.13 «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв»; та при виконанні повороту ліворуч на вул. Тобольську проявив неуважність, не надав дорогу транспортному засобу - мотоциклу НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку по вул. Клочківській у м. Харкові, за наслідками чого сталося зіткнення транспортних засобів.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла НОМЕР_2 ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи №844-А/15 від 17.09.2015 року причинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми, закритого перелому 4-го ребра зліва, розривів лонного і крижово-клубового зчленовування зліва, закритого уламкового перелому правої стегнової кістки на рівні середньої і нижньої третини діафіза із зсувом.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_6, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-ЛАНОС», не зорієнтувався в дорожній обстановці, та при виконанні повороту ліворуч з вул. Клочківської на вул. Тобольську у м. Харкові, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявив неуважність, не надав дорогу транспортному засобу мотоциклу НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку по вул. Клочківська у м. Харкові та скоїв з ним зіткнення, що спричинило вищевказані наслідки.

Порушення п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6, згідно висновку автотехнічної експертизи № 779/15 від 11.09.2015 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України визнав частково, підтвердив обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також те, що здійснив маневр вліво та не помітив мотоцикліста, з яким і відбулось зіткнення. У даній дорожньо-транспортній пригоді вважає винуватим і водія мотоцикла НОМЕР_2, - ОСОБА_2 Умислу на спричинення дорожньо-транспортної пригоди у нього не було, це відбулось випадово, мотоцикліста не бачив. Щодо цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_1, пояснив, що готовий відшкодувати шкоду по справедливості. Раніше не відшкодовував, тому що сума, заявлена сестрою потерпілого була надмірною, нічим не обґрунтованою.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6, його провина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення-злочину обєктивно підтверджується зібраними по справі та дослідженими в суді доказами, а саме:

Допитом потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні пояснив, що він їхав по вул. Клочківській у правому ряду, це було 29 серпня 2015 року, було темно, 10-11 вечора, їхав по правій стороні, а далі прийшов до тями уже у лікарні, нічого не памятає. Самого моменту дорожньо-транспортної пригоди не памятає. Їхав зі швидкістю до 80 км/год. Мотоцикл був технічно справний, фара ввімкнена, освітлення на вулиці теж працювало. З ким відбулось зіткнення не памятає. Алкогольних напоїв не вживав.

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.08.2015 року та схемою до нього (а. с. 139-142).

Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу в цілому відповідає як свідченням потерпілого, так і поясненням, наданим самим обвинуваченим.

Відповідно до протоколів огляду та затримання транспорту від 30.08.2015 року вбачається, що слідчим у присутності понятих було здійснено огляд транспортних засобів - автомобіля НОМЕР_1, мотоцикла НОМЕР_2 та були встановлені зовнішні пошкодження, зафіксовані у протоколах, що в свою чергу підтверджує факт контакту автомобіля та мотоцикла.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 26.09.2015 року, проведеного слідчим ОР ДТП СУ ГУ МВС України в Харківській області Буцькою Н. Н. у місті Харкові на перехресті вул. Клочківська та вулиці Тобольська у світлу пору доби без осадків, проїзна частина суха, за участю підозрюваного ОСОБА_6 (а.с. 109-110).

Встановлені обставини під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 відповідають події, яка викладена в обвинувальному акті та не суперечать іншим доказам по справі, досліджених у судовому засіданні та вказаних вище.

Висновком експерта №779/15 від 11.09.2015 року, згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1 і 16.3 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігання зіткнення для водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_6 в даній дорожній обстановці визначалася виконанням ним вимог п. п. 10.1 і 16.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_6 в даній дорожній обстановці не відповідали вимогам п. п. 10.1 і 16.3 Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному звязку з виникненням даної пригоди (а. с. 121-123).

Висновком експерта №844-А/15, розпочатим 07.09.2015 року та закінченим 17.09.2015 року, згідно якого у звязку з подією 29.08.2015 року у ОСОБА_2 мали місце пошкодження: важка черепно-мозкова травма (відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя п. 2.1.3 «г», «о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень); закритий перелом 4-го ребра зліва (відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя - п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень); розриви лонного і крижово-клубового зчленовування зліва (відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя - п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень); закритий уламковий перелом правої стегнової кістки на рівні середньої і нижньої третини діафіза із зсувом (відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя - п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень). Вказані вище пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк, вказаних в постанові (а. с. 145-146).

Покази потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 допитаних в ході судового розгляду, суд до уваги не бере, оскільки покази вказаних осіб ані підтверджують, ані спростовують будь-які факти, які стосуються обставин справи.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 та кваліфікує його дії за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого злочину, який у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_6 судом не виявлено.

Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обставин, що обтяжує відповідальність ОСОБА_6 судом не виявлено.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 Кримінального кодексу України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України, а саме покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 Кримінального кодексу України з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог статті 128 КПК України, цивільним позивачем ОСОБА_1 подано цивільний позов, який був уточнений, згідно з яким вона просить стягнути на її користь з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхового товариства «Домінанта» страхове відшкодування за шкоду заподіяну здоровю ОСОБА_2 у розмірі 100000 грн., страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну, а саме мотоциклу в розмірі 50000 грн., моральну шкоду, що була завдана ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн., тобто всього стягнути 155000 грн.; з ОСОБА_6 матеріальну шкоду заподіяну здоровю у розмірі 50000 грн., матеріальну шкоду заподіяну майну, а саме пошкодженням мотоциклу в розмірі 63442, 60 грн., а також моральну шкоду у розмірі 95000 грн., тобто всього стягнути 208442, 60 грн.

У відповідності до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо цивільного позову ОСОБА_1 в частині відшкодування шкоди, заподіяної здоровю ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Так, згідно висновку експерта №844-А/15, у звязку з подією 29.08.2015 року у ОСОБА_2 мали місце пошкодження: важка черепно-мозкова травма (відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя п. 2.1.3 «г», «о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень); закритий перелом 4-го ребра зліва (відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя - п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень); розриви лонного і крижово-клубового зчленовування зліва (відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя - п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень); закритий уламковий перелом правої стегнової кістки на рівні середньої і нижньої третини діафіза із зсувом (відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя - п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень). Вказані вище пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк, вказаних в постанові.

Як вбачається із виписки з медичної карти №24908 стаціонарного хворого ОСОБА_2, останній знаходився на стаціонарному лікуванні в ОПТ БСМП з 30.08.2015 року, у Міському центрі щелепно-лицевої та реконструктивної хірургії з 07.10.2015 року до 29.10.2015 року (а. с. 87).

Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №103384 підтверджує наявність у ОСОБА_2 другої групи інвалідності з 19.01.2016 року (а. с. 85-86).

Також потерпілою ОСОБА_1 було надано копії квитанції щодо витрат на лікування на загальну суму 61646 грн. 57 коп. (а. с. 88-106).

Право власності на автомобіль НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 169).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ЗАЗ-ЛАНОС», р.н. НОМЕР_3, забезпечена відповідно до страхового полісу №АІ/5926224 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ «СТ «Домінанта» (а с. 168).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу вимог частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5926224, виданого ТДВ «СТ «Домінанта», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль НОМЕР_1. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоровю страхова сума становить 100000 грн., за шкоду заподіяну майну страхова сума становить 50000 грн. (а с. 168).

Заперечень проти цивільного позову зі сторони відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхового товариства «Домінанта» матеріали справи не містять. Заява про відшкодування безпосередньо до страхової компанії не подавалась, але потерпілою (цивільним позивачем) подано цивільний позов в рамках порушеного кримінального провадження, страхова компанія залучена до участі у справі, як цивільний відповідач, а тому на думку суду відсутність заяви потерпілої безпосередньо до страхової компанії не є підставою для відмови в позові.

Суд, вважає, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхового товариства «Домінанта» на суму завданої матеріальної шкоди, відповідно до досліджених та документально підтверджених належними та допустимими доказами витрат на придбання медичних препаратів під час лікування, а саме на загальну суму 61646 грн. 57 коп. (а. с. 88-106). Доводи щодо додаткової сплати 39000 грн. на «різного роду маніпуляції, перевязки, зміни крапельниць тощо» не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому ці вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За змістом статті 26-1 Закону №1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

З урахуванням встановленої суми відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що із страховика в силу статті 26-1 Закону №1961-IV підлягає відшкодуванню 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю в якості моральної шкоди, що становить 61646 грн. 57 коп. х 5% : 100 % = 3082 грн. 33 коп.

Тобто, в частині стягнення шкоди заподіяної здоровю ОСОБА_2, суд стягує її з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхового товариства «Домінанта» на користь ОСОБА_1 у розмірі: 61646 грн. 57 коп. (підтверджена вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 В.) + 5 % моральної шкоди 3082 грн. 33 коп. = 64728 грн. 90 коп.

Щодо цивільного позову ОСОБА_1 в частині відшкодування шкоди, заподіяної майну - мотоциклу НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження понесених матеріальних збитків позивачем надано звіт про оцінку колісного транспортного засобу №148/12/15, згідно якого було визначено дійсну ринкову вартість транспортного засобу «YAMAHA FZ6-R», р.н. НОМЕР_4, вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу та вартість матеріального збитку.

Зокрема, згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу №148/12/15, ринкова (дійсна) вартість автомобіля НОМЕР_2, складає 187488 грн. 00 коп.; вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу складає 105388, 50 грн.; вартість матеріального збитку даного транспортного засобу складає 113442, 60 грн. (а. с. 170-179).

Суд приймає зазначений звіт ФО-П ОСОБА_9 №148/12/15 від 02.03.2016 року в якості належного та допустимого доказу, та бере його за основу при винесенні рішення по заявленому цивільному позову, оскільки він виконаний на підставі даних, отриманих в результаті огляду транспортного засобу, який проводився на замовлення потерпілої ОСОБА_11 у відповідності до вимог чинного законодавства, з посиланням на конкретні положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, якою врегульовано порядок визначення розміру матеріальних збитків, завданих пошкодженням колісного транспортного засобу та законів.

Відповідно до преамбули Закону України від 1 липня 2004 року №1961-ІV Закону України від 01.07.2004 року «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із п.п. 9.1-9.3 статті 9 «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 28 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

З огляду на положення статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ЗАЗ-ЛАНОС», р.н. НОМЕР_3, забезпечена відповідно до страхового полісу №АІ/5926224 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ «СТ «Домінанта», при цьому згідно полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоровю становить 100000 грн., за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн. (а с. 168).

Положеннями статті 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому ОСОБА_2 внаслідок пошкодження транспортного засобу становить113442, 60 грн. що становить страхову виплату, слід стягнути на користь цивільного позивача з цивільних відповідачів: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», обвинуваченого ОСОБА_6 у частинах, встановлених законодавством, а саме з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» у розмірі 50000 грн. як встановлений ліміт відповідальності за майнову шкоду, а з обвинуваченого ОСОБА_6 різницю між страховою виплатою, що підлягає стягненню, і фактичним розміром завданої шкоди, тобто 113442, 60 грн. 50000 грн. = 63442 грн. 60 коп.

Тобто, в частині відшкодування шкоди, заподіяної майну - мотоциклу НОМЕР_2, суд стягує її як з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхового товариства «Домінанта» на користь ОСОБА_1 у розмірі 50000 грн. 00 коп., так із обвинуваченого ОСОБА_6 у розмірі 63442 грн. 60 коп.

Щодо цивільного позову, предявленого до обвинуваченого ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. При цьому, диспозицією частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України визначено, що потерпілим від злочину є особа, якій спричинено тяжке тілесне ушкодження, а не особа, майно якої постраждало у даній дорожньо-транспортній пригоді.

Як розяснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди діями цивільного відповідача ОСОБА_6 моральної шкоди цивільному позивачу ОСОБА_1, яка займалась доглядом за потерпілим братом ОСОБА_2, проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 95000 грн. завищеними, саме такий розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило її нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 50000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 374 КПК України, суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

В ході досудового розслідування відповідно до ухвал Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2015 року було накладено арешт на транспортні засоби - автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_8, та мотоцикл НОМЕР_2, належний ОСОБА_12.

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість скасування арешту майна, оскількив подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Питання щодо витрат, повязаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, а також призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі частини 1 та пунктів 2, 4 частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_6 обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхового товариства «Домінанта» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну здоровю ОСОБА_2 у розмірі 61646 грн. 57 коп., шкоду заподіяної майну - мотоциклу НОМЕР_2, у розмірі 50000 грн. 00 коп., а також 5 % моральної шкоди у розмірі 3082 грн. 33 коп., а всього стягнути 114728 (сто чотирнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяної майну - мотоциклу НОМЕР_2, у розмірі 63442 грн. 60 коп., а також моральну шкоду у розмірі 50000 грн. 00 коп., а всього стягнути 113442 (сто тринадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 60 коп.

Скасувати арешт,накладений ухвалою Київського районного суду м Харкова від 02.09.2015 року (справа №640/15160/15-к, провадження №1-кс/640/6184/15) на автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_8.

Скасувати арешт,накладений ухвалою Київського районного суду м Харкова від 02.09.2015 року (справа №640/15160/15-к, провадження №1-кс/640/6183/15) на мотоцикл НОМЕР_2, належний ОСОБА_12.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу - держава), вартість проведених під час досудового слідства експертиз: судової автотехнічної експертизи №779/15 від 11.09.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп., судової автотехнічної експертизи №876/15 від 28.09.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп., судової транспортно-трасологічної експертизи №775/15 від 24.09.2015 року у розмірі 2762 грн. 10 коп., а всього стягнути 4235 (чотири тисячі двісті тридцять пять) грн. 22 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: