Рішення № 69819410, 03.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», третя особа – ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим, –

В С Т А Н О В И Л А :

13 червня 2015 року ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 12.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №012/81-10/69-07Д, відповідно до якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на суму 55230,00 грн. на купівлю автомобіля ГАЗ 2752-414. Відповідно до п.1.2 договору, кредит надається траншами або однією сумою та повинен бути повернутий позичальником у строк по 11.11.2015 року включно (з урахуванням додаткових угод до кредитного договору). За користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти 15,75% річних та їх розмір може змінюватися (п.1.3 кредитного договору). З 18.08.2008 року по 18.02.2010 року – 19,00% (згідно додаткової угоди від 19.08.2008 року). З 19.02.2010 року до повного погашення кредиту – 24,00% (згідно додаткової угоди від 19.02.2010 року). Згідно з п.3.4. видача кредитних коштів здійснюється шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №26001222397100, що відкритий в банку. Позичальник зобов’язувався в строки, здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів – у валюті, що відповідає валюті кредиту. 12.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №012/81-10/69-07/2 до кредитного договору №012/81-10/69-07Д, який видано ФОП ОСОБА_4 Згідно з пункту 2.1 сторони визначили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійні винагороди, нараховані відсотки за користування кредитом та неустойку. Та, відповідно до п. 2.2 договору поруки, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитом, здійснити виконання зобов'язань боржника в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі, протягом 10 днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку про виконання зобов'язань. 25.07.2008 року між банком та поручителем було укладено додаткову угоду до Договору поруки, в якій поручитель надає згоду на збільшення процентної ставки. 30.04.2015 року позичальнику та поручителю було направлено вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за вищезазначеним договором, якими було зобов'язано у 30-ти денний термін повернути всю суму заборгованості. Проте в установлений строк заборгованість за кредитом повернута не була. Загальна сума заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором №012/81-10/69-07Д від 12.12.2007 року станом на 13.05.2015 року становить 19379,48 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 15403,63 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 6626,15 грн.; заборгованості за відсотками – 2667,21 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками – 2221,56 грн., а також пені у сумі 1308,64 грн. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість в загальному розмірі 19379,48 грн., а також судові витрати по 121,80 грн. з кожного.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до пункту 1.2. договору поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по борговим зобов'язанням Боржника - ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12 грудня 2007 року, а саме: повернути кредит в розмірі 55230,00 гривень, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф) в розмірі, строк у випадках, передбаченим кредитним договором. При укладанні додаткової угоди від 19 лютого 2010 року основне зобов'язання зросло на 2985,00 гривні, а також збільшився термін виконання зобов'язання на 3 роки, на що поручитель не надавав своєї згоди. Крім того зазначає, що умовами договору поруки не передбачено надання кредитних коштів траншами, а додатково додана сума 19.02.2010 року у розмірі 2985,34 грн. до основної суми кредиту - укладалась без згоди поручителя. В даному випадку позичальникові надали відстрочку в виконанні зобов'язань з погашення процентів у розмірі 2985,34 грн., які додали до несплаченого основного зобов'язання та на збільшене зобов'язання встановили збільшену процентну ставку, а також збільшено термін повернення коштів, що суттєво збільшує відповідальність поручителя. З Додатку №1 до додаткової угоди №012/81-10/69/2-07Д від 19 лютого 2010 року вбачається, що відповідальність поручителя за основним зобов'язанням зросла до 62168,68 гривень, а за Додатком № 4 відповідальність поручителя за основним зобов'язанням зросла до - 83915, 24 гривень, а як наслідок збільшився обсяг відповідальності поручителя без згоди останнього. Тому ОСОБА_3 просив визнати припиненою поруки за договором поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, укладеним 12.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3 та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/81-10/69-07Д від 12.12.2007 року в частині вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 закрито (а.с. 158 т.1). Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржується.

Справа розглядалась судами неодноразово, рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ “ОСОБА_2 Аваль” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/81-10/69-07Д від 12.12.2007 року відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ “ОСОБА_2 Аваль”, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим задоволено, визнано припиненою поруку за договором поруки №№012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, укладеним 12.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством “ОСОБА_2 Аваль” та ОСОБА_3; стягнуто з ПАТ “ОСОБА_2 Аваль” на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору в розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ “ОСОБА_2 Аваль”, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання поруки припиненою.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що стверджується розпискою представника ОСОБА_3 (а.с. 134 т.2), а також поштовими повідомленнями про вручення судових повісток на 03.10.20174 року банку та ОСОБА_3 У зв»язку з відсутністю третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_4 за місцем реєстрації, що стверджується довідками відповідного відділення установи поштового зв»язку, його сповіщення здійснено через оголошення у пресі, відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України, що стверджується публікацією відповідного оголошення в газеті «Урядовий Кур’єр» №126 (5995) від 11.07.2017 року на сторінці 10, примірник якої долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 12 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №012/81-10/69-07Д, відповідно до п. 1.1 якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 55230,00 грн.; призначений для купівлі позичальником автомобіля ГАЗ 2752-414 (а.с. 13-18 т.1).

Пунктом 1.2 погоджено, що кредит надається траншами або однією сумою та повинен бути повернутий позичальником у строк по 11 грудня 2012 року включно.

Згідно п. 1.3 вказаного вище договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку 15,75% річних; розмір процентів може змінюватися, в порядку, передбаченому цим договором.

Додатком №1 до кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12 грудня 2007 сторони погодили графік погашення кредитних коштів; останній платіж – 10.12.2012 року (а.с. 19-20 т.1).

Також встановлено, що 19.08.2008 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №012/81-10/69/1-07Д до кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12.12.2007 р., відповідно до якої внесено зміни до п.1.3 кредитного договору, зокрема, за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору з 12.12.2007 року по 17.08.2008 року проценти 15,75% річних, з 18.08.2008 р. по 11.12.12 року – 19% річних; внесено зміни до п.3.6. кредитного договору та змінено Графік погашення кредитної заборгованості; дата останнього внеску – 10.12.2012 року (а.с.22-23 т.1).

19 лютого 2010 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №012/81-10/69/2-07Д до кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12 грудня 2007 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав у такому порядку: п.п.1.2. додаткової угоди, станом на дату укладання цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 41900,88 гривень; п.п.1.3. станом на дату укладання цієї Додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 2985,34 гривень, у тому числі 2985,34 грн. - заборгованість з погашення процентів; п.п.1.4. на підставі цієї додаткової угоди з 19 лютого 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Згідно п.2 додаткової угоди, підпункт 1.3. кредитного договору викладено в наступній редакції: «1.3. За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Кредитору 24% річних з 19 лютого 2010 року, розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим Договором» (а.с.24-26 т.1).

Також судом встановлено, що 19 лютого 2010 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду №012/81-10/69/3-07Д до кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12 грудня 2007 року, якою вносяться зміни до пункту 1.2. розділу 1 Основного договору та викладається в наступній редакції: «Кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 11 грудня 2015 року, а також внесено зміни до п.3.6. кредитного договору та змінено графік погашення кредитної заборгованості із зазначенням дати останнього платежу – 11.12.2015 року (а.с.27-28 т.1).

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши грошові кошти в розмірі 55230,00 грн. на поточний рахунок №26001222397100, що підтверджується заявою ФОП ОСОБА_4 від 12.12.2007 року та платіжним дорученням №12-12-01 від 12.12.2007 року (а.с.12, 21 т.1).

В забезпечення виконання зобов’язань кредитного договору між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») та ОСОБА_3 укладено договір поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3, як поручитель по договору, на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням Боржника – ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12.12.2007 року, а саме: повернути кредит в розмірі 55230,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (а.с. 29 т.1).

За змістом п. 3.1. договору поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, у випадку невиконання, або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов’язань у повному обсязі, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1,2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

25 липня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №012/81-10/69/1-07/2 до договору поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, відповідно до якої поручитель надає згоду на збільшення процентної ставки за кредитним договором, в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. При цьому збільшення процентної ставки по кредитному договору не потребує будь-якого внесення змін до договору поруки і порука розповсюджується на збільшену процентну ставку. Поручитель відповідає перед кредитором за несплату боржником підвищеної процентної ставки, а також по всім іншим грошовим зобов’язанням, передбаченим договором (а.с.30 т.1).

У зв’язку з неналежним виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 умов кредитного договору, станом на 13.05.2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 19379,48 грн., а саме: 15403,63 грн. - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 6626,15 грн.; 2667,21 грн. - заборгованість за відсотками, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 2221,56 грн.; 1308,64 грн. - пеня (а.с.8-11).

Місцевим судом також встановлено, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором ФОП ОСОБА_4 було здійснено 22.09.2014 року, в сумі 867,27 грн. на погашення кредиту та 331,66 грн. на погашення відсотків, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 8-11).

Також встановлено, що 30.04.2015 року ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на адресу позичальника – фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та поручителя – ОСОБА_3 були направлені вимоги про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором та договором поруки №114-0-0-00/15-30344 та №114-0-0-00/15-30345, зі змісту яких вбачається, що позивач вимагає від позичальника – фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 дострокового виконання боргових зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі, протягом 30 календарних днів з дати цієї вимоги, а від поручителя ОСОБА_3 – не пізніше 5-ти банківських днів з дати отримання вимоги банку (а.с.31, 32 т.1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2012 року №6-73цс12, від 17 лютого 2016 року№6-3176цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови та обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст. 207 ЦК, згода поручителя може бути висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі). Головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, поручитель дав згоду, відповідно до змісту додаткової угоди №012/81-10/69/1-07/2 від 25 липня 2008 року до договору поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, на збільшення процентної ставки за кредитним договором (а.с.30 т.1).

Разом з цим, ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» не надано доказів того, що поручитель ОСОБА_3 надавав свою згоду на збільшення строку кредитування - по 11 грудня 2015 року (п. 1.2. додаткової угоди до кредитного договору №012/81-10/69/3-07Д від 19 лютого 2010 року).

Також поручитель ОСОБА_3 не надавав згоди на збільшення розміру тіла кредиту, яке відбулося у зв»язку з укладенням 19 лютого 2010 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 додаткової угоди №012/81-10/69/2-07Д до кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12 грудня 2007 року, відповідно до якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, а проценти нараховуються на всю збільшену суму тіла кредиту (а.с.24-26 т.1).

Надані апелянтом копії двох «згод» ОСОБА_3 від 19.02.2010 року, що знаходяться на аркушах 13, 14 у томі 2, не містять інформації про згоду поручителя із змінами основного договору, зокрема щодо збільшення тіла кредиту та строку кредитування по 11 грудня 2015 року. Вказані «згоди» також не мають посилання на погодження поручителя із змінами до кредитного договору, які передбачені додатковими угодами №012/81-10/69/2-07Д або №012/81-10/69/3-07Д від 19 лютого 2010 року. Як вбачається з тексту зазначених вище «згод» від 19.02.2010 року, ОСОБА_3 «надає згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до вищевикладеної Додаткової угоди», однак не конкретизовано про яку саме додаткову угоду і з якими умовами іде мова.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає за належний доказ надані банком копії «згод» поручителя ОСОБА_3 від 19.02.2010 року, оскільки з їх змісту неможливо встановити на які зміни погоджується поручитель.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт збільшення обсягу відповідальності поручителя (без письмової згоди поручителя) у зв»язку з укладенням 19 лютого 2010 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 додаткової угоди №012/81-10/69/2-07Д до кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12 грудня 2007 року, відповідно до якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, а проценти нараховуються на всю збільшену суму тіла кредиту; встановивши факт зміни умов основного зобов’язання, а саме продовження терміну погашення кредиту на три роки, згідно додаткової угоди №012/81-10/69/3-07Д від 19 лютого 2010 року, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, без письмовоїзгоди на це поручителя, – колегія приходить до висновку про наявність підстав для визнання припиненою поруки за договором поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, укладеним 12.12.2007 року між ПАТ “ОСОБА_2 Аваль” та ОСОБА_3, з 20 лютого 2010 року.

Враховуючи, що порука ОСОБА_3 за договором поруки №№012/81-10/69-07/2, укладеним 12.12.2007 року між ПАТ “ОСОБА_2 Аваль” та ОСОБА_3 на забезпечення умов кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12.12.2007 року, є припиненою з 20 лютого 2010 року; враховуючи, що за умовами кредитного договору погашення заборгованості здійснюється періодичними щомісячними платежами; приймаючи до уваги, що до постановлення оскаржуваного рішення місцевим судом учасники процесу не звернулись із заявою про застосування строку позовної давності, що стверджується матеріалами справи, - колегія дійшла висновку, що банк має право на отримання від поручителя ОСОБА_3 заборгованості, яка сформувалась на 19.02.2010 року включно у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору зі змінами, на які поручитель давав свою згоду, та не погашена на час розгляду даної справи.

Однак, позивачем за первісним позовом не надано суду доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження факту наявності та розміру заборгованості, яка сформувалась на 19.02.2010 року включно у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору зі змінами, на які поручитель давав свою згоду, та не погашена на час розгляду даної справи.

Так, банком надано суду розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка наявна станом на 13.05.2015 року та дорівнює 19379,48 грн., а саме: 15403,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2667,21 грн. - заборгованість за відсотками, 1308,64 грн. - пеня (а.с.8-11 у т. 1). З вказаного розрахунку вбачається, що 19.02.2010 року банком було проведено реструктуризацію боргу, у зв»язку з чим заборгованість за відсотками та пеня відсутні, дорівнюють 0,00 грн.; однак, станом на 19.02.2010 року заборгованість за тілом кредиту складає 44886,22 грн. і даний борг за тілом кредиту збільшився у порівнянні з попереднім показником, коли станом на 29.01.2010 року борг за тілом кредиту дорівнював 41900,88 грн.

Таке збільшення заборгованості за тілом кредиту відбулося у зв»язку з укладенням 19 лютого 2010 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 додаткової угоди №012/81-10/69/2-07Д до кредитного договору №012/81-10/69-07Д від 12 грудня 2007 року, відповідно до якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, а проценти нараховуються на всю збільшену суму тіла кредиту. Крім того, представлений банком розрахунок здійснено з урахуванням умов додаткової угоди до кредитного договору №012/81-10/69/3-07Д від 19 лютого 2010 року, якою на три роки збільшено строк кредитування - по 11 грудня 2015 року. Згідно наведених вище письмових доказів, яким надано детальної правової оцінки, позичальник згоди на вказані зміни кредитного договору не надавав.

Отже, наданий банком розрахунок заборгованості, який знаходиться на а.с. 8 -11 у томі 1, не містить розрахунку та розміру боргу, що сформувався станом на 19.02.2010 року у відповідності до умов кредитного договору зі змінами, на які поручитель давав свою згоду, та не погашений. У зв»язку з необхідністю встановлення розміру вказаної заборгованості поручителя, 21.03.2017 року апеляційним судом Дніпропетровської області, відповідно до ст. 137 ЦПК України, було постановлено ухвалу про витребування у ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» належного детального розрахунку заборгованості за відповідним кредитним договором; однак, ухвала апеляційного суду від 21.03.2017 року банком виконана не була без поважних причин, про що апеляційним судом Дніпропетровської області 13.06.2017 року було винесено окрему ухвалу на ім»я Голови правління ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» (а.с. 135 – 137 у т. 2). Вищевказана ухвала апеляційного суду від 21.03.2017 року та окрема ухвала від 13.06.2017 року банком належним чином виконані не були, 26.07.2017 року апеляційному суду повторно надано копію розрахунку заборгованості, який долучено до первинної позовної заяви (а.с. 8 -11 у томі 1), що не містить інформації про розмір заборгованості, яка сформувалась станом на 19.02.2010 року у відповідності до умов кредитного договору зі змінами, на які поручитель давав свою згоду, та не погашена.

Колегія наголошує, що клопотань про надання суду доказів щодо розміру заборгованості, яка сформувалась станом на 19.02.2010 року у відповідності до умов кредитного договору зі змінами, на які поручитель давав свою згоду, та не погашена на час розгляду даної справи, а також клопотань про витребування доказів судом, про призначення відповідної судової експертизи – банком не заявлено, що стверджується журналом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку про недоведеність банком факту наявності, станом на 19.02.2010 року, заборгованості та її розміру за кредитним договором №012/81-10/69/3-07Д від 19 лютого 2010 року, що сформувалась у відповідності до умов кредитного договору зі змінами, на які поручитель давав свою згоду, та не погашена на час розгляду даної справи, тому підстави для задоволення первісного позову відсутні.

Разом з тим, приймаючи до уваги наведене вище обгрунтування відмови у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічного позову; зокрема, встановивши помилковість висновку місцевого суду про те, що поручитель не надав згоди на підвищення відсоткової ставки за основним договором, оскільки, як зазначено раніше, останній надав таку згоду відповідно до умов укладеної 25 липня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») та ОСОБА_3 додаткової угоди №012/81-10/69/1-07/2 до договору поруки №012/81-10/69-07/2 від 12.12.2007 року, - колегія вважає, що оскаржуване рішення, яке має правильні висновки щодо вирішення спору по суті, підлягає зміні в частині правового обгрунтування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на положення ст.ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, –

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» – задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року – змінити в частині правового обґрунтування підстав задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання договору поруки припиненим.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді