Ухвала суду № 69818654, 25.10.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/728/17

2/214/1435/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Євтушенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Бєлікової О.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 Дніпропетровської області ОСОБА_4,

представника відповідача ДКСУ ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дій, встановлення факту порушення прав, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 02.02.2017 року, в якому просить суд: визнати протиправними дії правоохоронних органів по спробі вручити їй повістку чи інший документ; встановити факт порушення її прав; стягнути з держави в особі Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн.

Судом на обговорення учасників процесу поставлено питання про можливість закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки зі змісту предявлених ОСОБА_1 вимог встановлено, що остання звернулась до суду за захистом своїх прав в сфері публічно-правових відносин, а саме порушень з боку службових осіб органів державної влади, що перебувають на публічній службі, при цьому наявність моральної шкоди позивач повязує саме з такими порушеннями, а отже, визначені останньою в своїй сукупності вимоги, відповідно до ч.2 ст.21 КАС України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. За таких обставин вирішення спору належить до компетенції адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, кожен окремо, заперечували проти закриття провадження по справі, оскільки, на їх думку, спір не має публічно-правового характеру.

Представник відповідача ОСОБА_3 Дніпропетровської області та представник відповідача ДКСУ покладались на розсуд суду при вирішенні питання про закриття провадження по справі.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі, що не перешкоджає розгляду судом даного питання.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зміст та вимоги позовної заяви, письмові матеріали справи приходить до висновку про необхідність закриття провадження з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Положеннями ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У пункті 3Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №3 від 01.03.2013 року«Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що визначаючи підсудність спору, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно зі ст.16 ЦПКУкраїни, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Системним аналізом вказаних норм суд приходить до висновку, що визначальним при визначенні підсудності декількох вимог є: 1) встановлення предмету спору та його характеру; 2) повязаність між собою вимог та чи випливають вони з одних правовідносин; 3) чи належать вони до одного виду судочинства.

Так, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії правоохоронців по спробі вручити повістку чи інший документ, а також встановити факт порушення її прав, що не передбачено положеннями ЦПК України, у тому числі ст.256 ЦПК України, яка регламентує порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Крім того, оцінюючи характер спору, виниклого між сторонами, суд приходить до висновку, що він є публічно-правовим, оскільки виник під час виконання відповідачами як субєктами владних повноважень дій, які позивач оскаржує як протиправні.

За даних обставин суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі в цій частині на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до розяснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Виходячи з того, що вимоги про встановлення факту порушення прав, визнання протиправними дій субєктів владних повноважень є однорідними та нерозривно повязаними між собою відповідно до розяснень, викладених в абз.1 п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», а також з огляду на спільність предмету позову суд вважає, що позивачем обґрунтовано одночасно предявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, адже вирішення по суті перших двох вимог має суттєве значення та визначає вирішення по суті вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно загально-правових засад, відшкодування шкоди, завданої рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за своїм характером визначає наявність спору про право, оскільки виникає з деліктних відносин. Однак, положення ч.3 ст.21 КАС України містять виключення, яке передбачає, що у випадку, якщо вимога про відшкодування моральної шкоди одночасно заявлена з вимогою про протиправність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, вони розглядаються адміністративним судом.

Оскільки встановлення порушень в діяльності субєктів владних повноважень це прерогатива судів адміністративної юрисдикції, а можливість об'єднання цих вимог в одному провадженні дозволяє досягти процесуальної економії, тому суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по справі за всіма вимогами на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, які є публічно-правовими та підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Керуючисьп.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дій, встановлення факту порушення прав, стягнення моральної шкоди закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом пятиднів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя Євтушенко О.І.