Вирок № 69803656, 25.10.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9850/17

провадження № 1-кп/753/787/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Мисенко Ю.П.,

за участю прокурора Облетова А.І.,

захисника Казака К.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100020011877 від 30.12.2015 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Б - Криуша Тамбовського р-ну Тамбовської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, 25.12.2015 року приблизно о 15 години 39 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною пр. П. Григоренка, зі сторони вул. Гришка, в напрямку вул. Драгоманова в м. Києві, допустив порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України, що виразилося в тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, рухаючись у крайній лівій смузі зазначеного напрямку руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований неподалік житлового будинку № 10 по вул. О. Мішуги в м. Києві, позначеного на дорожньому покритті дорожньою розміткою та відповідними дорожніми знаками ПДР, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, шляхом виконання вказаного пункту Правил, не вчасно відреагував на те, що перед зазначеним пішохідним переходом зупинилися транспортні засоби, які рухалися в інших смугах руху, та не переконався, що на вказаному пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода або небезпека, в результаті чого несвоєчасно виявив пішохода - ОСОБА_5, яка перебувала на зазначеному переході, та скоїв наїзд на останню, яка, маючи перевагу в русі, здійснювала перехід зазначеної проїзної частини в межах нерегульованого пішохідного переходу.

Порушення Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди які настали, а саме заподіянні пішоходу ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину за обставин, встановлених в мотивувальній частині вироку, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та пояснив, що 25.12.2015 року близько 15:35-15:45 год., повертаючись із магазину «Метро» він виїхав на пр. П. Григоренка, продовживши рух по проспекту під'їхав до світлофора та зупинився, приблизно за 200 м від світлофора знаходився нерегульований пішохідний перехід. В той час, як загорівся дозволяючий сигнал світлофора продовжив свій рух, при під'їзді до нерегульованого пішохідного переходу на тротуарі він побачив жінку, яка уже за мить знаходилася на переході, і він вже не маючи можливості екстрено загальмувати вирішив зманеврувати, однак маневр вийшов не до кінця, внаслідок чого автомобіль зачепив жінку лівим дзеркалом заднього виду від чого остання впала. Зазначив, що він відразу зупинився, та вийшовши з автомобіля підійшов до жінки, швидку викликала свідок пригоди, оскільки на його дзвінок ніхто не відповідав. Коли приїхала швидка, потерпілу забрали до лікарні, він залишився на місці для оформлення ДТП. В подальшому він відвідав потерпілу у лікарні та всіляко фінансово допомагав їй. При освідуванні в лікаря-нарколога було встановлено, що він був тверезим на час пригоди.

За відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників судового провадження щодо визнання фактичних обставин, суд, обмежившись за згодою останніх в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України поясненнями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_3 у тому, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки, відношення обвинуваченого до скоєного, який вину визнав в повному обсязі.

Судом також враховуються дані про особу обвинуваченого, який характеризується виключно позитивно, пенсіонер, має місце реєстрації та постійне місце проживання, на спеціальних обліках не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, до адміністративної відповідальності не притягувався.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами є призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених санкцією частини статті.

Також суд, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину та наслідки, що настали, вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами але в мінімальних межах, встановлених для даного виду покарання.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи та особи винного, наявності по справі обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, з огляду на те, що обвинувачений, будучи звільненим від покарання з випробуванням матиме можливість довести своє виправлення без реального відбування покарання, суд приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

При призначенні покарання, суд також враховує досудову доповідь, відповідно до якої виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження волі, оскільки не становить високої небезпеки для суспільства.

Одночасно, у судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він досяг пенсійного віку.

Відповідно до вимог ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Стаття 10 вищевказаного Закону передбачає, що питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах,а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Пунктом «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Досліджуючи матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, судом було встановлено, що обвинувачений на день набрання чинності ЗакономУкраїни «Про амністію у 2016 році» досяг пенсійного віку. Крім того, ОСОБА_3, скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України не є особливо тяжким. Кримінальне правопорушення вчинено 25.12.2015 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Оскільки обставин, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_3 встановлено не було, суд вважає за можливе звільнити останнього від призначеного основного та додаткового покарання.

Прокурором подано цивільний позов в інтересах КМКЛШМД до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потрепілої в розмірі 10815 грн. 80 коп.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник поданий позов не визнали. Не оспорюючи правильність розрахунку суми, що підлягає відшкодуванню лікарні зазначили, що на момент дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_3 діяв поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому в даному випадку особою, яка несе матеріальну відповідність, є ТДВ «СК «Кредо».

Залучене в якості співвідповідача ТДВ «СК «Кредо» подало письмове заперечення до цивільного позову, у якому у задоволені цивільного позову до товариства просило відмовити, у зв'язку з тим, що Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги не є потерпілою особою, а лише установою, яка здійснювала лікування у відповідності до покладених на лікувальний заклад завдань. Що стосується виплати страхового відшкодування саме потерпілій, то ТДВ «СК «Кредо» повністю виконано всі свої зобов'язання за Законом та ОСОБА_5 відшкодовано обґрунтовані витрати на лікування на загальну суму 38 639,33 грн.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 24.02.2016 року в справі № 6-1343цс15, витрати на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією, оскільки сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. При цьому суд не вбачає підстав для того, щоб відступити від вказаної правової позиції.

За таких обставин, Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги не є потерпілою особою, а є лише установою, яка здійснювала лікування у відповідності до покладених на лікувальний заклад завдань.

Таким чином, позов прокурора необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на користь КМКЛШМД 10815 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (р/р № 31554201154556 в ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019, код по АКПО-00184945) вартість лікування ОСОБА_5 в сумі 10815 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 1760 грн. 80 коп.

Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 - залишити у власності останнього.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: