Рішення № 69801344, 20.10.2017, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/26/2017

Справа № 537/1285/16-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2017 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І. при секретарі Шаповал М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2013 року по 15 грудня 2014 року, визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 26.11.2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3100.

Свої вимоги мотивувала тим, що 25 грудня 1999 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Центрально - Міської районної ради м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, а 23 липня 2007 року Крюківський відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького МУЮ шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис № 200.

Факт перебування в шлюбних відносинах з ОСОБА_3 після офіційного розірвання шлюбу підтверджений ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21жовтня 2013 року, згідно до якої суд визнав мирову угоду, укладену між ними, поділив спільне сумісне майно і встановив, що вона з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2007 року по вересень 2013 року. Але, і в період офіційного шлюбу і після його розірвання фактично до середини грудня 2014 року вона та ОСОБА_3 продовжували проживати разом як чоловік та дружина за її адресою: АДРЕСА_1 і вести спільне господарство, тобто залишались фактично подружжям. Вказана квартира була набута ними в період шлюбу за договором купівлі-продажу від 27 березня 2003 року і є їх спільною сумісною власністю. Факт їх з чоловіком проживання однією сім'єю протягом жовтня 2013 року грудня 2014 року, ведення спільного господарства може бути підтверджений свідками, сумісними фотографіями та письмовими доказами, зокрема ваучером № 210917 від 05 липня 2014 року про їх сумісний відпочинок у Єгипті. Починаючи з жовтня 2014 року у ОСОБА_3 було діагностовано тяжку хворобу рак сліпої кишки, що підтверджується лікарською довідкою. Вона проживаючи разом з ОСОБА_3 доглядала за ним як вдома, так і в лікарні, надавала йому підтримку як фізичну, так і моральну. 21 листопада 2014 року після чергового стаціонарного лікування її чоловіка виписали з лікарні додому. Через невеликий проміжок часу після цього до них приїхала мати її чоловіка ОСОБА_5, яка проживає в ОСОБА_6 Дніпропетровської області, а на початку грудня 2014 року приїхав і відповідач, син її чоловіка, з яким вони не спілкувались дуже давно. Їх відносини були нормальними на той період, і вона не підозрювала нічого поганого з їхнього боку. Протягом всього часу хвороби і аж до середини грудня її чоловік не мав ніяких намірів щодо розпорядження своїм майном, сподіваючись на одужання, і всі її розмови з цього приводу переривав, вказуючи, що не збирається помирати і не треба його ховати за життя. 15 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 примусово виселили її з квартири, самовільно змінили замки, навіть не дали можливості поговорити з чоловіком, з яким вона проживала 15 років та забрати її особисті речі, лише деякі дрібні речі вони зібрали у сміттєвий пакет та виставили їх за двері. Свідками зазначених обставин є сусіди. З приводу вказаного факту вона звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою, а 09 лютого 2015 року за вказаним фактом було відкрите кримінальне провадження № 12015170090000506. 15 грудня 2014 року вона бачила свого чоловіка востаннє, а 6 січня 2015 року ОСОБА_3 помер, про що їй також повідомили сусіди, які бачили біля будинку автомобіль ритуальної служби, а не його родичі. 04 березня 2015 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . Листом від 28 серпня 2015 року № 608/02-14 нотаріус роз'яснив їй про те, що в спадковій справі наявний заповіт, тому для

одержання нею права на спадкування необхідно підтвердити факт проживання зі спадкоємцем однією сім'єю, а потім з'ясовувати, чи є в спадковій масі майно, яке може бути спільною сумісною власністю подружжя. Як їй стало відомо, незадовго до своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт, яким все своє майно заповідав своєму синові ОСОБА_2 Заповіт був складений приватним нотаріусом ОСОБА_7 26 листопада 2014 року в їхній квартирі за адресою АДРЕСА_2 в зв'язку з хворобою ОСОБА_3 і в присутності двох свідків. В неї виникають обґрунтовані сумніви в тому факті, що заповіт було підписано її чоловіком, а також виникають обґрунтовані сумніви в тому, що це було саме 26 листопада 2014 року у них вдома, тому що до 15 грудня 2014 року (дня, коли її вигнали з квартири родичі померлого) вона його не залишала самого взагалі, при цьому ні нотаріус, ні особи, зазначені як свідки, до них не приходили, і більш того, станом на кінець листопада 2014 року ОСОБА_3 категорично відмовлявся надавати будь-які розпорядження з приводу подальшої долі свого майна, оскільки ними вживалися всі заходи спрямовані на його одужання і він до останнього не вірив в те, що помре. Станом на кінець листопада ОСОБА_3 рухався самостійно, вони з ним регулярно відвідували церкву, він писав, читав і говорив без будь-яких вад і обмежень, тому в разі такої необхідності міг самостійно з'явитися в нотаріальну контору. Крім того, така подія просто не могла відбутися за її необізнаності, оскільки вона, як дружина, керувала всіма процесами в його повсякденному житті і лікуванні, і він повністю їй довіряв. В той же час, після того як його син, ОСОБА_2 - відповідач, вигнав її з квартири та обмежив її спілкування з чоловіком, вона має обґрунтовані побоювання, що він впливав на ОСОБА_3, міг ввести його в оману, застосовувати погрози або насильство чи іншим чином тиснути на його свідомість, спотворюючи його волю, з метою заволодіти належним йому рухомим та нерухомим майном після його смерті. Крім того, необхідно врахувати той факт, що починаючи з кінця листопада-початку грудня 2014 року ОСОБА_3 приймав за призначенням лікаря наркотичні препарати для зменшення болю, які могли мати істотний вплив на його психічне здоров»я та здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. Той факт, що ОСОБА_3, з яким вони проживали разом 15 років, який майже не спілкувався зі своїми сином та за життя ніколи не виявляв жодного бажання залишати йому будь яке майно, перед смертю, перебуваючи в тяжкому стані під впливом наркотичних препаратів, заповідав все своє майно сину може свідчити про вчинення правочину ОСОБА_3 в стані, в якому він не усвідомлював значення своїх дій. Крім того, в разі встановлення, що заповіт не був підписаний ОСОБА_3, а підпис за нього є підробленим, таким заповіт має бути визнаний недійсним.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.10.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним заповіту в частині позовних вимог про визнання недійсним заповіту залишено без розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволені позовних вимог відмовити в звязку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, пояснення відповідача та його представника, пояснення свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії І-КИ №097189, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально міської районної ради м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 25.12.1999 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 25.12.1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-КЕ №029567, виданого Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 23.07.2007 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.

В 2013 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою відповідно до якої просила суд винести рішення яким встановити факт проживання її та ОСОБА_3 сім»єю в період з липня 2007 року по вересень 2013 року, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнати набуте ними майно спільним сумісним та поділити його.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21.10.2013 року визнано мирову угоду, що укладена 21 жовтня 2013 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 по цивільній справі №537/4962/13 ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім»єю без реєстрації шлюбу і поділ спільного сумісного майна на умовах, що викладені у тексті мирової угоди, а провадження у вказаній цивільній справі закрито.

06 січня 2015 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ №28650, яке видане Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 09.01.2015 року.

Згідно заповіту, посвідченого 26.11.2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстровано в реєстрі за №3100, ОСОБА_3 на випадок його смерті зробив розпорядження, відповідно до якого усе майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_3 мав захворювання, а саме С-2 сліпої кишки. Канцероматоз черевної порожнини. Асцит. Інтоксикація. Хронічний пієлонефрит, а/ фаза. Ерозія 12 п. кишки, а/фаза, susp.C-r caeci, з приводу якого знаходився на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров»я, зокрема:з 08.10.2014 року по 17.10.2014 року та з 12 листопада 2014 року по 21 листопада 2014 року у Кременчуцькій першій міській лікарні ім..ОСОБА_8, що підтверджується виписками із медичних карток стаціонарного хворого №7089 та №8015.

Як достовірно встановлено в судову засіданні, місце проживання ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Актом про проживання, складеного працівниками ТОВ «Добробит» 21.10.2015 року, підтверджено факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 з травня 2003 року по теперішній час.

В свою чергу судом встановлено та це не заперечується сторонами, з 15.12.2014 року та по день смерті ОСОБА_3, ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживала.

Як встановлено судом, це не заперечується сторонами та підтверджується копією паспорта громадянина України серії АК 138155, місце проживання ОСОБА_3 у встановленому законом порядку з 16.05.2003 року було зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та за вказаною адресою останній проживав по час його смерті.

Із наданих позивачкою копій із фотокарток, на частині із яких вказано дати 01.05.2014, 09.05.2014, 18.04.2014, 20.04.2014, 21.09.2014, 28.09.2014, 21.07.2014 та на частині із яких дати не вказано, вбачається, що на них зображені: ОСОБА_3 із ОСОБА_1 у різних місцях.

Згідно ваучеру №210917 від 05.07.2014 року, який видано на ім»я ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_9, було оплачено переліт та проживання у готелі в ісламській державі Єгипет з 08.07.2014 року по 15.07.2014 року.

Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 28.08.2015 року за вих..№608/02-14, ОСОБА_11 04.03.2015 року подано заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3, який помер 06.01.2015 року та у звязку з тим, що у спадковій справі наявний заповіт ОСОБА_3, зобовязано ОСОБА_11 надати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання її до спадкування, у пятиденний строк з дня отримання повідомлення.

Допитана в якості свідка позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що вона з ОСОБА_3 одружилась у 1999 році. Жили спочатку в ОСОБА_6, потім в ОСОБА_3, а з 2003 року в м. Кременчуці. В 2007 році вони з ОСОБА_3 розлучились, однак продовжували проживати разом. В 2013 році вона звернулась з позовом про поділ майна. Вони уклали мирову угоду і поділили нажите майно. З приводу квартири вони домовились, що ОСОБА_3 відійде квартира та він надасть їй кошти на іншу квартиру. Це він мав зробити до 01.04.2014 року. Ці гроші він їй не виплатив, оскільки вони помирились і жили разом. ОСОБА_2 був останній раз у батька ОСОБА_3 у 2003 році. У нього ще є дочка і з нею він постійно спілкувався по телефону. Останній день народження ОСОБА_3 вони відмічали в ОСОБА_6 у його батьків. Його в кінці серпня 2014 року почали турбувати болі. Він лежав в лікарні в відділені «Гастроентерології» та їздив до м. Києва на діагностику. В кінці жовтня 2014 року в м.Кременчуці у нього виявили рак. В лікарні вона його постійно відвідувала. Про його хворобу вона сповістила його матір в жовтні 2014 року. В соціальній мережі «однокласники» вона також повідомила про хворобу батька - ОСОБА_2, однак останній їй повідомив, що не приїде. Мати ОСОБА_3 приїхала за чотири дні до складеного заповіту. Вона працювала за графіком доба через дві, а тому на початку грудня 2014 року їй довелось звільнитися, щоб доглядати за ОСОБА_3. ОСОБА_2 приїхав в 10 числах грудня. До приїзду матері і сина у неї з ОСОБА_3 відносини були нормальні. Після їх приїзду, вони почали говорити ОСОБА_3, що вона «гуляє» та що саме вона його довела до такого стану і наполягали на її виселенні з квартири. Вона весь час, а також у день заповіту була вдома. Про заповіт ОСОБА_3 їй нічого не казав. 15.12.2014 року вона пішла в поліклініку, а коли повернулась, то до квартири потрапити не змогла, були замінені замки. Вона звернулась до поліції. Коли приїхала поліція, то вийшов ОСОБА_2 та повідомив їй, що батько хоче написати заяву. Потягом цих наступних днів ОСОБА_2 виставляв за двері її речі, телефонував їй і вона приходила їх забирати. 06.01.2015 року ОСОБА_2 помер. Їй зателефонували сусіди і повідомили про його смерть. Вона їздила до моргу попрощатися з ОСОБА_3. В квартиру вона вселилась весною 2015 року і там було пусто, залишилось лише ліжко. Про заповіт вона дізналась коли подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Примірник заповіту вона бачила, підпис схожий на підпис ОСОБА_3, але вона не вірить, що він це міг зробити. При ній мати та ОСОБА_2 не налаштовували ОСОБА_3 на складання заповіту. Після розірвання шлюбу вони з ОСОБА_3 проживали як чоловік і дружина. Дітей в них не було. Інвалідності вона не має. За життя ОСОБА_3 працював він і вона. Після смерті ОСОБА_3 вона його речі не продавала.

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що причина розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 йому не відомо. Знає, що ініціатором розірвання шлюбу була вона. Зі слів батька та свідків йому відомо, що ОСОБА_1 та її батько проживали в одній квартирі, однак в різних кімнатах, при цьому як чоловік та дружина вони не проживали. Вона з ним постійно сварилась. Батько йому повідомляв, що спільного побуту з ОСОБА_1 не веде, їжу готує сам і сам придбає продукти харчування. Батько йому казав, що вони проживають в одній квартирі, так як він не може з нею розрахуватися за її частину квартири. Він повернувся з Росії 27 чи 28 листопада 2014 року. Він доглядав за батьком, а також за батьком доглядала і його мати. До м. Києва на діагностику батько їздив сам, ОСОБА_1 його не супроводжувала. Похованням батька займався він. На поховання ОСОБА_1 грошей не давала. У батька були фінансові претензії до ОСОБА_1. В день складання заповіту його в м.Кременчуці не було, а приїхав наступного дня чи через день. Він постійно спілкувався з батьком по компютеру чи по телефону. Останній раз у батька в м. Кременчуці був в 2010 році. Коли він приїхав до батька, то в квартирі була мати його батька, сестра та позивач. Позивачка вдома бувала рідко. Він її не виселяв. Позивач з батьком посварилась.. Її речі в пакет складав батько. Машину та гараж батько продав за життя. Також батько йому віддав свою банківську картку. Про смерть батька він ОСОБА_1 не повідомляв. Про заповіт він дізнався після смерті батька. Заповіт йому віддав ОСОБА_12 та чи був це оригінал заповіту він не памятає. В нотаріальну контору він відносив саме цей заповіт. Йому не відомо чи тиснув хтось на батька, щоб він склав заповіт. Особисто він на батька впливу ніякого не чинив.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 вона знає з 2003 року, оскільки їх квартири знаходяться на одній площадці. Сварок між ними вона ніколи не чула. Дома в них вона ніколи не була. Бачила їх постійно разом. ОСОБА_3 їй розповідав, що в нього є дочка і син. За сина він казав погано. Сина вона побачила вперше, коли ОСОБА_3 був при смерті. Про те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, вона почула вперше в суді. Вони один за іншого нічого поганого не говорили. Вона вийшла на коридор і побачила пакети. ОСОБА_1 сказала, що ОСОБА_2 виселив її з квартири. Пакунки залишила на сьомому поверсі, а сама кудись пішла. Про те, що ОСОБА_3 хворіє на рак, вона дізналась за 2 місяці до його смерті. ОСОБА_1 повідомляла їй, що була в лікарні у ОСОБА_3, оскільки він хворіє. Хто повідомив ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_3 їй невідомо. Бачила їх обох з продуктами харчування влітку 2014 року.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що ОСОБА_1 знає з 2003 року, вони навчались разом в інституті. Її чоловіка ОСОБА_3 також знає давно. Вони всі свята проводили разом. В них була нормальна сімя. Про те, що шлюб між ними був розірваний їй відомо, однак вони постійно проживали разом. ОСОБА_2 вона бачила лише один раз, на якомусь сімейному святі. Про сина ОСОБА_3 ніколи не згадував. Про хворобу ОСОБА_3 її повідомила ОСОБА_1, розповідала що в нього рак і вона ним опікується. Вона ходила з нею в лікарню за аналізами, консультувалась у лікарів. Купляла ліки в аптеці. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що восени 2014 року приїхав син ОСОБА_3 та його мати. В грудні вона їй зателефонувала і повідомила, що її не пускають до квартири і виставили речі. ОСОБА_1 проживала у неї 2-3 місця. Сказала, що про смерть ОСОБА_3 вона дізналась від лікаря з моргу. Казала, що родичі ОСОБА_3 на неї йому наговорюють, не дають документи. Про заповіт вона дізналась після того, як її вигнали з квартири. З ОСОБА_1 вони подруги, однак чому вона з ОСОБА_3 розірвала шлюб їй невідомо. Їй відомо, що ОСОБА_1 отримувала ліки ОСОБА_3 за рецептами. Рецепти вона не читала.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що з ОСОБА_3 товаришував близько 5 років. Їздили на риболовлю. В квітні 2013 року ОСОБА_3 повернувся додому та побачив в поштовому ящику позовну заяву про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна подружжя. Він був шокований. Через 1-2 тижня ОСОБА_3 йому розповідав, що з дому зникло приблизно 1 кг. золотих виробів . ОСОБА_3 також йому розповідав, що з ОСОБА_1 вони домовились та він уклав мирову угоду з приводу поділу майна. ОСОБА_3 повинен був віддати ОСОБА_1 грошові кошти за частину квартири. ОСОБА_1 та ОСОБА_16 проживали в одній квартирі. Коли ОСОБА_3 захворів, він через день приїздив до нього в лікарню. Потім ОСОБА_3 поїхав в м. Київ проходити обстеження. В кінці 2014 року він заходив до нього додому провідувати його. Потім приїхала мати ОСОБА_3 доглядати за ним. ОСОБА_3 запросив нотаріуса. Йому відомо, що заповіт він склав на сина. ОСОБА_3 ніколи погано не говорив про свого сина. Йому відомо, що ініціатором розірвання шлюбу була ОСОБА_1. Йому не відомо чи була у ОСОБА_3 інша жінка, чи у ОСОБА_1 інший чоловік. Коли він приїжджав до ОСОБА_3 в лікарню, то ОСОБА_1 там не бачив. Додому до ОСОБА_3, коли той хворів, він приїздив через день. ОСОБА_3 йому розповідав, що ОСОБА_1 приходить додому тільки ввечері, їсти не готовить та йому не допомагає, тому він просив змінити замки на дверях. ОСОБА_3 просив його узяти паспорт до нього. Коли він прийшов до нього, то там вже був ОСОБА_17 та нотаріус. Нотаріуса він запросив додому, оскільки не міг поїхати до нотаріальної контори сам. Казав нотаріусу, що все майно хоче залишити сину. Заповіт нотаріус писав на столі. Він та ОСОБА_17 поставили підписи в заповіті. Нотаріус читав заповіт і ОСОБА_3 його також читав. Нотаріус забрав заповіт на реєстрацію. Через декілька днів зателефонував ОСОБА_3 та попросив забрати заповіт у нотаріуса. Він його забрав та відвіз ОСОБА_3. ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_3 заповіт не давав та про його існування нічого не казав. ОСОБА_3 просив, щоб заповіт був у нього до його смерті. Він його забрав і віддав після смерті ОСОБА_3 його сину ОСОБА_2. Про те, як виселили ОСОБА_1 йому не відомо. Знає, що ОСОБА_1 була у морзі, а на самому похороні ОСОБА_3 її не було. При складні заповіту ОСОБА_3 був у нормальному, адекватному стані.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вона знає з 2003 року. Бачила їх у дворі будинку. Вона з ними часто розмовляла. Про сварки в їх родині їй нічого не відомо, вони їй про них не розповідали. Відповідача знає як сина ОСОБА_3 і бачила його лише один раз в 2003 році, коли вони придбали квартиру і в 2014 році, коли захворів ОСОБА_3. В період з 2003 року по 2014 рік вона його не бачила. Про сина ОСОБА_3 казав, що син йому як сіль на рану. Більше про відносини сина і батька їй нічого не відомо. В грудні 2014 року вона бачила, що виставили речі ОСОБА_1 на площадку і її не пускали в квартиру. Сусід переносив їй речі. Про те, що ОСОБА_3 хворів, їй повідомляла ОСОБА_1. Коли це було, вона точно не памятає, однак це було в 2014 році. Вона бачила, що речі ОСОБА_19 стоять на площадці в пакетах. Хто виносив речі на площадку вона не бачила. Про те, що її виселили, їй казала ОСОБА_1 в кінці листопада чи на початку грудня. Про сина нічого сказати не може, однак ОСОБА_3 казав, що його син не путьовий.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона працювала листоношею та приносила ОСОБА_3 чорнобильські. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом нормально. Про сварки між ними вона не чула. До ОСОБА_3 заходила в квартиру, коли приносила гроші. Про те, що ОСОБА_3 хворів, їй відомо від сусідів. Про сина ОСОБА_3 вона нічого не знає і бачила його лише один раз, коли ОСОБА_1 не могла попасти в квартиру. При поліції двері відкрив ОСОБА_2 і вона його в перший раз побачила. Про те, що ОСОБА_3 став лежачим, їй сказала ОСОБА_1. Про те, що шлюб між ними був розірваний їй нічого не відомо. Про сварки також нічого не відомо. Вона знала їх раніше ніж 2006 рік. З ОСОБА_3 вона спілкувалась останній раз влітку того року, коли він помер. Бачила ОСОБА_3 в останній раз восени 2014 року і коли він помер. Що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 робили з літа по осінь 2014 року, їй не відомо та не відомо, чи проживали вони у цей період разом.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що з ОСОБА_3 він був знайомий з 2000 року. Познайомились на риболовлі. Згодом потоваришували і почали спілкуватися з ним майже кожен день. Він працює лікарем урологом. У ОСОБА_3 був рак кишечника і він відвідував його в лікарні через день, оскільки знав який в нього діагноз. В лікарню йому їжу носили друзі. ОСОБА_3 давав гроші і вони купляли йому ліки. Інколи ліки він купував сам. ОСОБА_12 знає, він був другом ОСОБА_3. Про те, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний йому відомо. Чому вони розлучились йому не відомо. Вдома у них був не часто. Зі слів ОСОБА_3 він не виселяв ОСОБА_1 оскільки був осінньо зимовий період і він її жалів. Про те, що не знає як її виселити, казав йому десь за рік до смерті. При складанні ОСОБА_3 заповіту він був присутній. Був він, ОСОБА_12 та нотаріус. ОСОБА_3 на час складання заповіту був адекватний, орієнтувався в просторі, нормально себе вів. Він просив його запросити нотаріуса і він його запросив по телефону. Він хотів все своє майно залишити синові. Нотаріус брав паспорт ОСОБА_3 і щось оголошував. Заповіт був написаний десь в обідній час. Нотаріус дав їм його підписати, а потім забрав заповіт і поїхав. У ОСОБА_3 він був лише пару разів. ОСОБА_3 йому повідомляв, що у нього з ОСОБА_1 погані стосунки. Чому такі стосунки він не питав, а ОСОБА_3 йому не казав. Розповідав, що в нього є син і він з ним періодично спілкується по телефону. До нотаріуса ОСОБА_3 сам не захотів їхати, оскільки в нього був якийсь розлад здоровя. Нотаріус приїхав сам і ОСОБА_3 йому сам відчиняв дівері. Нотаріус був тривалий час в квартирі. Уїхав нотаріус також сам. До цього ОСОБА_3 про спадок нічого не казав, а сказав нотаріусу, що хоче все залишити сину. Чи приймав наркотичні ліки ОСОБА_3 йому не казав, однак за день до смерті йому наркотик вкололи. ОСОБА_1 в лікарні він не зустрічав. ОСОБА_3 казав, що ОСОБА_1 приходить, однак дуже рідко. Чи приносила ОСОБА_1 ліки та продукти йому не відомо. ОСОБА_3 лежав в Першій лікарні в відділенні «Гастроентерології». Ліки «Налбуфін» прирівняний до наркотичного засобу. Він не просив ОСОБА_19 придбавати вказані ліки. ОСОБА_22 лежав в лікарні в жовтні 2014 року, потім тиждень в м. Києві, потім в Гастроентерологічному відділені.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_3 її син, а ОСОБА_1 його бувша дружина, з якою він у 2007 році оформив розірвання шлюбу. З 23.11.2014 року до дня смерті вона проживала з ним і внуком. Після розірвання шлюбу кожен з них жив своїм життям. В лікарню до нього ОСОБА_1 не ходила, в м. Київ з ним не їздила. Коли його виписали з лікарні, ОСОБА_1 вдома не було протягом двох діб. За день до того, як ОСОБА_3 виселив ОСОБА_1 із квартири, вона пішла вранці до подруги снідати і прийшла о 22 год. додому та сказала, що «піде по трупам», а квартиру забере. Наступного дня ОСОБА_3 покликав друзів, виставив речі позивачки і змінив замок. Після розлучення господарство вони вели кожен окремо, кожен жив своїм життям. Вона ОСОБА_11 ненавидить з того час як тільки побачила, однак нікому про це не казала. Сварок між ними не було. ОСОБА_1 на похованні не була. ОСОБА_16 ховали в м. Кривий Ріг. ОСОБА_1 зірвала замок та проживає в спірній квартирі самостійно. Вона забрала все золото і ОСОБА_3 сказав, що розрахувався з нею золотом. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були у неї останній раз в ОСОБА_6 розі в жовтні 2014 року. Куди вони їздили їй не відомо. У день складання заповіту вона пішла у справах та при складанні заповіту присутня не була. Про те, що хоче скласти заповіт він їй не казав, а коли зробив заповіт, то повідомив їй про це і сказав, що залишив усе синові. ОСОБА_2 приїхав 28.11.2014 року і йому дзвонила сестра. Чи дзвонив ОСОБА_3 сину їй не відомо. Перед смертю ОСОБА_3 ходив, їздив до м. Комсомольськ, сидів за компютером.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що її чоловік познайомився з ОСОБА_3 на роботі. Потім він її познайомив з нею та його дружиною ОСОБА_1. Вони дружили сімями. У 2012 році усі разом їздили відпочивати на море. На морі ОСОБА_1 ходила з її дочкою в бари, а вони з ОСОБА_3 були вдома. З моря ОСОБА_3 не захотів забирати їх додому, а потім пояснив, що так захотіла ОСОБА_1. ОСОБА_3 працював під м.Київ та додому приїжджав дуже рідко. Потім, зі слів знайомих, вона дізналась, що ОСОБА_1 зустрічається з іншим чоловіком, про що повідомила ОСОБА_3 Потім вони поїхали відпочивати до Ізраїлю, ОСОБА_3 повернувся раніше, а ОСОБА_1 залишилась там відпочивати. Потім вона дізналась, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розлучились із її слів він не хотів дітей. Коли вони повернулись з Ізраїлю, то кожний готував їжу собі сам. Коли вона дізналась про хворобу ОСОБА_3, то хотіла з ним зустрітися, однак він відмовив. Про хворобу ОСОБА_3 вона дізналась від її подруги Налісної, яка розповіла, що він їздив до м.Києва на лікування. Вона зустрічалась з ОСОБА_1, яка їй повідомила, що до ОСОБА_3 приїхала мати та син і проживають в квартирі. Вона запитувала у неї про ОСОБА_3, однак та переводила розмову на матір та сина. Казала, що необхідно шукати нову кандидатуру на заміну ОСОБА_3 Також казала, що потрібно перенести речі до сусідів.. Через деякий час зателефонував ОСОБА_3 та повідомив їй, що може з нею зустрітися. Коли вона прийшла до ОСОБА_3, то двері їй відчинив ОСОБА_2. Коли вона розмовляла з ОСОБА_3, то той плакав, казав, що винуватий перед батьками та дітьми та ненавидить ОСОБА_1. Казав, що чекає моменту коли та піде сама та не буде його чіпати. Їй відомо, що перед самою смертю у нього з ОСОБА_1 була розмова про те, щоб вона пішла з квартири. Потім вона проходила мимо їх будинку та бачила, що ОСОБА_1 вивозить речі мікроавтобусом. З ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вони знайомі були 10 років. Постійно спілкувались. Бачились раз на тиждень. Їй відомо, що у ОСОБА_3 було багато золота, він його колекціонував. Перед смертю ОСОБА_3 вона його бачила в останній раз в грудні місяці. Їй відомо, що ОСОБА_3 перед самою смертю вигнав ОСОБА_1 та змінив замки, після чого вона до квартири більше не приходила. Також ОСОБА_3 їй розповідав, що викликав нотаріуса та заповів все своє майно синові. Ніякого упередженого відношення до ОСОБА_1 в неї не має.

Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Ч.2 ст.3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (фактичні шлюбні відносини) за своєю суттю це шлюбні відносини, які не мають державного визначення та реєстрації, відзначаються серйозністю намірів обох сторін і спрямовані на тривале співжиття жінки та чоловіка.

Основними ознаками фактичних шлюбних відносин є: наявність факту спільного проживання та ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сімї.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачкою суду не надано належних доказів того, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, вона та ОСОБА_3, проживаючи спільно з жовтня 2013 року по 15.12.2014 року в одній квартирі, мали взаємні права та обов»язки та не надано належних доказів того, що при їх спільному проживанні у одній квартирі, мали місце спільні витрати, які були спрямовані на забезпечення їх життєдіяльності як сімї.

Факт проживання в одній квартирі, факт їх спільного відпочинку, в тому числі і в державі Египет, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, показання сторін як свідків, показання свідків, письмові докази, суд приходить до висновку, що вказані докази не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про те, що з жовтня 2013 року по 15.12.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу, а тому у задоволенні позовної вимоги необхідно відмовити за її недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст.15, 16 ЦК України, ст..ст.3, 21, 36 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: