Постанова № 69796257, 25.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1209/17 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Парінова А.Б.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Творець» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Чернігівській області та просило зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію крану автомобільного КС-3577-2 на шасі МАЗ-5337, 1988 року випуску, шасі НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, колір кофейний, державний номер НОМЕР_1, заводський № НОМЕР_4, за ТОВ «Творець».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при відмові у реєстрації зазначеного транспортного засобу він діяв в межах наділених повноважень, оскільки позивач не надав документів, обов'язковість яких передбачена п. 8 Порядку № 1388.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.11.2006 між ТОВ «Творець» та ВАТ «Чернігівбуд» був укладений договір купівлі-продажу №01/48, відповідно до якого, позивач придбав у ВАТ «Чернігівбуд» кран автомобільний КС-3577-2 на шасі MA3-5337, 1988 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2, колір кофейний, державний номер НОМЕР_1 ЧНН, заводський № НОМЕР_4 вартістю 85 850,00 грн.

На підставі вказаного договору в 2017 році позивач звернувся за перереєстрацією крану автомобільного КС-3577-2 до Територіального сервісного центру 7443 РСЦ МВС у Чернігівській області.

Однак, листом від 11.05.2017№31/25/15-614 РСЦ МВС у Чернігівській області відмовив позивачу в реєстрації крану, зазначивши, що договір купівлі-продажу від 28.11.2006 № 01/48 не входить до переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, визначеному Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі- Порядок №1388).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та оскільки без проведення реєстрації крану автомобільного КС-3577-2 позивач позбавлений можливості здійснювати експлуатацію такого транспортного засобу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача є неправомірною, оскільки прямо порушує право позивача на вільне розпорядження та володіння своїм майном.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно ст.4 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом.

Відповідно до п.1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388), цим порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пункт 2 Порядку № 1388 встановлює, що порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Так, відповідно до п.7 Порядку № 1388 експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Пункт 8 Порядку № 1388 визначає, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Цим же пунктом передбачений перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Такими документами є:

- договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

- укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою (за її наявності);

- договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;

- свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

- рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

- рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

- митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

- договір фінансового лізинги;

- акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Вказаний перелік документів є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, звернувшись із заявою про перереєстрацією автомобільного крану до Територіального сервісного центру 7443 РСЦ МВС у Чернігівській області, позивачем було надано Договір купівлі-продажу від 28.11.2006 №01/48, укладений у простій письмовій формі, а також копію технічного паспорту.

Враховуючи, що означений вище договір купівлі-продажу не був засвідчений в установленому порядку, як того вимагає Порядок реєстрації № 1388, а був лише підписаний продавцем і покупцем, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було прийнято рішення про відмову в реєстрації транспортного засобу, про що надано письмову відповідь за вих. №31/25/15-614 від 11.05.2017.

Аналогічна правова позиція була підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 16.03.2016 по справі №К/800/1717/15.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо необхідності врахування при вирішенні даного спору постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 по справі №927/1177/16, якою було встановлено, що позивач з 01.12.2006 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2006 № 01/48 набув право власності на кран автомобільний КС-3577-2 на шасі МАЗ5337, 1988 року випуску, колір кофейний, державний номер НОМЕР_1, заводський НОМЕР_4, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 по справі №927/1177/16 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Творець» не має можливості зареєструвати транспортний засіб у підрозділах МВС у зв'язку з втратою оригіналу Договору купівлі-продажу №01/48 від 28.11.2006 та технічного паспорту.

Однак, до відповідача позивач звернуся із заявою про проведення реєстрації транспортного засобу саме на підставі копії договору та технічного паспорту, а не означеної вище постанови. Вказані істотні розбіжності представник позивача в судовому засіданні пояснити не зміг.

Суб'єкт владних повноважень не повинен, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, надавати оцінку обставинам, які не були йому відомі на час прийняття такого рішення.

Так само, судом оцінюється оскаржуване рішення виходячи з доведеності з суб'єкта владних повноважень тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які існували та були відомі на час його прийняття, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Творець» в задоволенні адміністративного позову до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Чернігівській області про про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26 жовтня 2017 року.