Ухвала суду № 69796050, 25.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/8405/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шкірай М.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 03 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати їй грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, та зобов'язати відповідача виплатити їй в рахунок вказаної грошової допомоги 33 107, 90 грн.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 03 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 30.09.2016 ОСОБА_4 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

23 Липня 2017 року ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги на підставі п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій просила врахувати в страховий стаж, який дає їй право на отримання пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, проходження нею виробничої практики в лікарських установах під час навчання в Медінституті ім. академіка О.О. Богомольця з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року, з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року (всього 3 місяці 6 днів) та роботу на посаді наукового співробітника в НДЛЦ Українського державного медичного університету ім. академіка О.О. Богомольця у зв'язку з виконанням лікарських функцій в Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» з 18.09.1991 року по 25.04.1995 року (всього 3 роки 7 місяців 13 днів), а також просила виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій на підставі п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2017 №19374/03, позивачу було повідомлено про відсутність законних підстав для зарахування до спеціального стажу періодів проходження виробничої практики під час навчання з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року, з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року, а також періоду перебування на посаді наукового співробітника в Науково-дослідному лабораторному центрі.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови ОСОБА_4 у виплаті грошової в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 №1191 (далі - Порядок №1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Пунктом 4 Порядку №1191 передбачено, що страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «е» частини першої ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 «Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до його складу входять, зокрема, такі заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально - профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічні заклади, діагностичні центри; такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення їй пенсії за віком, остання працювала в державних закладах охорони здоров'я на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та не отримувала до дати звернення до органу пенсійного фонду будь-яку пенсію.

Підставою для відмови ОСОБА_4 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій стала відсутність, на переконання відповідача, у позивача як працівника охорони здоров'я необхідного страхового стажу.

Так, за твердженням відповідача, страховий стаж позивача, як працівника охорони здоров'я, становить 29 років 11 місяців, тобто позивачу не вистачає 1 місяця для отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, як вбачається з наданих ОСОБА_4 документів, у період з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року позивач виконувала функції медсестри при проходженні практики на 3 курсі навчання, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року виконувала функції помічника лікаря, при проходженні виробничої практики з терапії, хірургії та акушерства на 4 курсі, з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року виконувала функції дільничного педіатра при проходженні лікарської виробничої практики на 5 курсі, що підтверджується відповідними наказами та записами у заліковій книжці.

Крім того, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_4 у період з 18.09.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1991 року по 31.12.1992 року, 01.01.1993 року по 31.12.1994 року, з 02.01.1995 року по 25.04.1995 року, обіймала посади наукового співробітника в НДЛЦ Українського державного медичного університету ім. академіка О.О. Богомольця та згідно медичних карток стаціонарних хворих фактично виконувала лікарські функції.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови ОСОБА_4 у виплаті грошової в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є протиправними.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, визнавши, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 03 серпня 2017 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді: