Ухвала суду № 69795834, 24.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/10093/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Качмара В.Я.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Куціль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі ДПІ, ГУ ДФС відповідно) у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №4585-13 (далі ППР) про визначення йому податкового зобовязання за транспортним податком в розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приймаючи оскаржуване ППР податковим органом достовірно не було встановлено вартість належного йому автомобіля, що у відповідності до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (далі ПК), є однією з обовязкових умов для віднесення певного транспортного засобу до обєктів оподаткування таким податком у 2016 році.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року у справі №807/757/17 заявлений позов задоволено.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим що, транспортний податок є обовязковим згідно з нормами ст.267 ПК, а тому, відповідач не може не нараховувати грошове зобовязання з транспортного податку попри наявність передбаченого чинним законодавством обовязку здійснювати таке нарахування.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Сторони в судове засідання не зявились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та просили про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не вживалися будь-які заходи для проведення звірки даних, зокрема щодо визначення правильної вартості транспортного засобу позивача, і що потягло за собою безпідставне прийняття ППР.

Такі висновки цього суду є правильними з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу: марки PORSCHE, моделі CAYENE тип універсал В легковий, з обємом двигуна 2976 куб.см, 2011 року випуску (далі ТЗ) що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ 608927 (а.с.10).

29.06.2016 ДПІ винесено ППР, яким відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок у розмірі 25000 грн (а.с.8).

За наслідками адміністративного оскарження ППР, ГУ ДФС скаргу позивача було залишено без розгляду, у звязку з тим, що останнім пропущено встановлений п.56.12 ст.56 ПК строк звернення до контролюючого органу із скаргою про перегляд подібного ППР (а.с.9, 18-20).

Позивач посилаючись на неправомірність оскаржуваного ППР звернувся до суду з даним позовом.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII, яким введено новий податок транспортний податок, який відповідно до ст.265, п.10.2 ст.10 ПК є місцевим податком.

Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до ПК, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що з 01.01.2016 мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Звідси, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Відповідно до пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 ПК базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.267.4 цієї ж статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування Нормами пп.267.5.1 п.267.5. ст.267 ПК передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 18.02.2016 №66 затверджено «Методику визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів» (далі Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п.3 «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403 (далі Порядок)., де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно п.4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.13 Методики).

З матеріалів справи видно, що позивачем суду подавались відповідні розрахунки щодо визначення середньоринкової вартості ТЗ за формулою, вказаною у Методиці, а також звіт «Про оцінку транспортного засобу» від 29.08.2016 №21 (далі Звіт).

За розрахунком відповідно до Методики середньоринкова вартість ТЗ становить 980991,38 грн, а відповідно до Звіту 882667 грн (а.с.11-17, 21-22).

Апелянт же вважає, що подані розрахунки не повинні братися до уваги, так як, по перше, середньоринкова вартість легкових автомобілів розраховується згідно з Методикою, а вартість, що вказана у Звіті визначена в іншому порядку. По друге, розрахунок, що поданий ОСОБА_1 здійсненний у грудні 2016 року, коли такий мав бути проведений на початку звітного податкового періоду (01.01.2016).

При цьому, жодних розрахунків в підтвердження того, що вартість ТЗ позивача на час прийняття оскаржуваного ППР становить понад 1033500 грн ДПІ, ні у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, не подавала.

Зважаючи на те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного ППР достовірно не встановлено чи підпадав належний позивачу ТЗ під визначення обєкта оподаткування транспортним податком на 2016 рік у відповідності до вимог пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК в частині його вартості, яка не повинна була бути нижчого за 1033500 грн, то суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку про можливість в спірних правовідносинах прийняти рішення на користь платника податків.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст виготовлений 26 жовтня 2017 року.