Ухвала суду № 69795805, 25.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Справа № 755/2575/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Іскоростенської С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу голови Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної пенітенціарної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної пенітенціарної служби України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною відмови ДПС України від 13.01.2017 р. № 5/1-98-Тл/2-17 щодо погодження призначення позивачу пенсії за вислугою років;

- зобов'язання відповідача погодити позивачу призначення пенсії за вислугою років, виходячи з наявної вислуги років 22 роки 09 місяців 23 дні та надіслати до ГУ ПФУ у м. Києві заяву позивача для призначення йому пенсії за вислугою років.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, голова Комісії з ліквідації ДПС України подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, так як, на думку апелянта, оскаржувана ним постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 06.08.1998 р. по 30.09.2016 р. позивач безперервно проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.

У період з 06.08.1998 р. по 20.06.2002 р. позивач був курсантом Київського інституту внутрішніх справ.

Наказом ДПС України від 30.09.2016 р. № 243/ОС-16 «З особового складу» відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв'язку зі скороченням штатів).

У зазначеному наказі вказано, що вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 01 місяць 01 день, у пільговому обчисленні - 22 роки 09 місяців 23 дні.

Позивачем було подано до ДПС України звернення від 10.01.2017 р. щодо призначення йому пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду вказаного звернення позивача відповідач листом від 13.01.2017 р. № 5/1-98-Тл/2-17 повідомив його про те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами) пенсія за вислугу років призначається особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, незалежно від віку, якщо при звільненні зі служби станом на 30.09.2016 р. вислуга років становила 22 календарних роки та 6 місяців і більше, у той час, як його календарна вислуга років на 30.09.2016 р. складала 18 років 01 місяць 01 день.

Позивач, вважаючи протиправною відмову ДПС України щодо погодження призначення йому пенсії за вислугою років, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що набуття вислуги років за пільговим стажем є правовою підставою для оформлення відповідачем документів та направлення подання до органів ПФУ для призначення особі пенсії.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Європейською соціальною хартією від 03.05.1996 р., ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14.09.2006 (далі - Хартія), Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 (далі - Порядок № 393), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Хартії визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Згідно з п. «б» ст. 1-2, ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 17 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

До вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Статтею 17-1 Закону № 2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 17-2 Закону № 2262-XII перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, визначається Кабінетом Міністрів України.

У п.п. 1, 2 Порядоку № 393 визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції

До вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Згідно з пп. «в» п. 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції; у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною 4 статті 23 Закону № 2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з п.п. 1, 12 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

Аналогічний правовий підхід застосовано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.11.2015 р. № К/800/46432/14.

Водночас, у рішеннях від 09.11.1999 р. по справі «Шпачек проти Чеської Республіки», від 05.01.2000 р. по справі «Беєлер проти Італії», від 07.07.2011 р. по справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції та вимагає, перш за все, щоб заходи мали підстави в національному законодавстві, і відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 22 років 09 місяців 23 дні, а отже, у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії та наявності правових підстав для зобов'язання відповідача погодити призначення позивачу пенсії за вислугою років, надіслати його заяву до ГУ ПФУ у м. Києві і задоволення адміністративного позову.

При цьому, судова колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 10.04.2008 р. по справі «Вассерман проти Росії», в якому Суд зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому

Доводи представника апелянта Іскоростенської С.Я. про те, що позивач не звертався до ДПС України із заявою про призначення йому пенсії і ДПС України не приймалося рішення з цього приводу, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, оскільки вирішення питання щодо призначення пенсії, зокрема й особам, які проходили службу в ДПС України, відповідно до Порядків №№ 393, 3-1, належить до компетенції органів ПФУ, а до повноважень ДПС України, у даному випадку, відноситься лише вирішення питання щодо наявності у даної категорії осіб відповідного стажу роботи та направлення їх документів до органів ПФУ.

Посилання представника апелянта на те, що лист-відповідь на звернення позивача має лише інформативний характер та не може бути предметом судового оскарження, є безпідставними, так як зазначеним листом фактично позивача повідомлено про відмову ДПС України в зарахуванні набутого ним пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років /Т.1 а.с.16/ і саме така відмова, тобто дії суб'єкта владних повноважень, і є предметом судового оскарження у цій справі, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Твердження апелянта та його представника про те, що у ДПС України не було достатніх та необхідних правових підстав для направлення до органів ПФУ відповідного подання і документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, оскільки стаж його роботи в календарному обчисленні становить лише 18 років 01 місяць 01 день і, за твердженням апелянта, для призначення позивачу пенсії за вислугу років зарахуванню підлягає лише календарний стаж, а не пільговий, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Доводи представника апелянта про те, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалася суть спірних правовідносин та, зокрема питання щодо наявності у позивача стажу роботи, необхідного для призначення на пенсії за вислугою років, спростовуються матеріалами справи, а саме безпосередньо змістом оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в якому повно та всебічно встановлено зазначені обставини справи та із застосуванням відповідних норм матеріального і процесуального права вирішено даний судовий спір /Т.1 а.с.92-94/.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції оскаржувану постанову було ухвалено в порядку письмового провадження, чим порушено його процесуальні права, зокрема на участь в судовому засіданні, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і у розумінні ст. 202 КАС України не надають належних правових підстав для скасування судового рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та стверджується самим апелянтом в його апеляційній скарзі, представник голови Комісії з ліквідації ДПС України, тобто апелянт, неодноразово брав участь у судових засіданнях по даній справі та знав про її розгляд судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга голови Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу голови Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 25 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді: