Постанова № 6979550, 27.11.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2009 р. Справа № 60/11-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Титові А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Алголенко П.О., посвідчення № 221 від 01.10.2007 року

позивача - Захарчук Т.В., довіреність № 01-38/1095 від 22.04.2008 року

відповідача - Крячко О.В., довіреність б/н від 22.12.2008 року

третьої особи - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приімщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційного подання прокурора Дзержинського району м. Харкова (вх. № 3148 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.09.09 року у справі № 60/11-09

за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної ради,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальне підприємство "Бюро майнових відноси", м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Харків,

про стягнення 55765,97 грн.,

встановила:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, позивача, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", відповідача, заборгованість у сумі 55765 грн. (29536,90 грн. –основна сума заборгованості, 23476,47 грн. –завдаток, 2752,60 грн - пеня). В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що на підставі договору оренди комунального майна № 70 Н від 12.05.2008 року позивачем було надано відповідачу в користування нежитлові приміщення 2-го поверху загальною площею 56,2 кв. м. розташоване за адресою м. Харків, вул. Космічна, 21, що знаходиться на балансі комунального підприємства "Бюро майнових відносин", однак відповідач постійно порушував вимоги договору щодо сплати орендної плати та не сплатив відповідно до пункту 5.2 договору завдаток у сумі 23476,47 грн., внаслідок чого станом на 05.12.2008р. виникла заборгованість та нарахована пеня.

19.08.2009р. прокурор надав до місцевого господарського суду уточнення на позовну заяву, в яких просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 29536,90грн., пеню - у розмірі 8023,88грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2009 року у справі № 60/11-09 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено в частині стягнення 6060,43 грн. основного боргу та 717,64 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Прокурор з рішенням місцевого господарського суду від 23.09.2009р. у справі № 60/11-09 не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання. Вважає оскаржуване рішення неповним, необ’єктивним, незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, так як прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить це рішення скасувати як таке, що суперечить інтересам держави, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

          В судовому засіданні прокурор апеляційне подання підтримує, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2009 року у повному обсязі, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          Третя особа у своєму відзиві підтримує правову позицію прокурора, та просить провести розгляд апеляційного подання за відсутності представника третьої особи.

          Позивач відзиву на апеляційне подання не надав, в судовому засіданні представник позивача апеляційне подання підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити.

          Відповідач відзиву на апеляційне подання не надав, його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційного подання заперечує, вказує на безпідставність позовних вимог, просить господарський суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційне подання прокурора - без задоволення.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційного подання, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

          Між позивачем та відповідачем 12 травня 2008 року було укладено договір оренди №70Н комунального майна (далі за текстом - Договір).

          Відповідно до умов Договору, а саме пункту 1.1., позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2 поверху загальною площею 196,8 кв.м., в тому числі місця спільного користування площею 56,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, що перебуває на балансі 3-ї особи, склад і вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість майна, складеного станом на 17.03.2008р., вартість якого становить 737500,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

          Згідно з пунктом 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно акту приймання - передачі орендованого майна від 12.05.2008р. позивач передав відповідачу спірні нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна

Відповідно до п.3.1. Договору стартова орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням XVIII сесії обласної ради V скликання від 06.09.2007р. за №398-V та становить на рік 125375,00 грн. без урахування ПДВ та індексів інфляції. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2008 року становить 11179,27 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції за травень 2008р., який враховується при сплаті.

Згідно п.3.3. Договору орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним: 70% до обласного бюджету, 30% - Балансоутримувачу.

Актом приймання - передачі орендованого майна від 02.09.2008р. відповідач передав 3-й особі спірні нежитлові приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, станом на 13.01.2009р. борг відповідача за травень - вересень 2008 року становить 29536,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно п.5.3. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до обласного бюджету та Балансоутримувачу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів вважає невірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення коштів в сумі 29536,90 грн. (сума основного боргу) підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 6060,43 грн., оскільки прокурором нараховано основну суму боргу без урахування сплаченого завдатку, виходячи з наступного.

          Відповідно до положень частин 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; а згідно частини 7 наведеної норми господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

          Згідно з положеннями статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право: укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В пункті 5.2 Договору сторонами обумовлено, що строком до 20 червня 2008 року орендар (відповідач) зобов"язаний сплатити завдаток у розмірі орендної плати за три місяці, перебдачений цим Договором та конкурсними пропозиціями. Завдаток сплачується до обласного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3 уього Договору. Завдаток, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь обласного бюджету та Балансоутримувачу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було перераховано завдаток у розмірі 23476,47 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням №144 від 24 червня 2008 року, тобто після строку встановленого пунктом 5.2 Договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем правомірно не врахована сума завдатку в розрахунках заборгованості з орендної плати.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 8023,88 грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Частино1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про необіхдність нарахування пені за 6 місяців від дня, коли зобов`язання повинно бути виконано, оскільки інше договором не встановлено.

Перевіривши нарахування пені згідно наданого розрахунку прокурора, суд приходить до висновку, що сума пені є обґрунтованою, такою що нарахована у відповідності до чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

          Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

          Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

          Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, через що оскаржуване рішення підлягає частовому скасуванню, а апеляційне подання частковому задоволенню.

Відповідно до положень пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, у постанові господарського суду апеляційноїінстанції має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення, у зв"язку з чим, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляціного господарського суду

постановила:

Апеляційне подання прокурора задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2009 року скасувати частково та постановити нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги у частині стягнення 23476,47 грн. основного боргу та 7306,24 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 3, р/р №26009805323950 в ХОФ АК "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30426617) на користь Харківської обласної ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, р/р №35411001001412 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24283333) 23476,47 грн. основного боргу та 7306,24 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 3, р/р №26009805323950 в ХОФ АК "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30426617) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, 307.82 грн. суми недостягнутого держмита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 3, р/р №26009805323950 в ХОФ АК "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30426617) на користь держбюджету України 96,71 грн. суми недостягнутих витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України проятгом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя