Ухвала суду № 69793595, 24.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Короткевича М.Є.,суддів Вус С.М., Канигіної Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 24 жовтня 2017 року заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про перегляд ухвали суду касаційної інстанції щодо нього,

у с т а н о в и л а:

10 липня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2017 року, якою скасовано обвинувальний вирок Малинського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року щодо нього та ОСОБА_5 і призначено новий розгляд в суді першої інстанції, - у зв'язку з тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, оскільки не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

10 жовтня 2017 року обвинувачений ОСОБА_4 подав заяву про перегляд зазначеної ухвали касаційного суду на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 445 КПК. Заявник вважає, що оскаржене судове рішення не відповідає висновку щодо застосування норми права, викладеному в постанові Верховного Суду України (далі - Суд) від 11 лютого 2016 року № 5-331кс15, оскільки вказівка в судових рішеннях про те, що ухвала апеляційного суду в його справі не підлягає касаційному оскарженню, суперечить вимогам КПК та ст. 129 Конституції України. Просить скасувати ухвали судів касаційної й апеляційної інстанцій, а також вирок місцевого суду щодо нього і закрити провадження у справі за відсутністю в діях складу злочинів.

Вивчивши заяву і долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про таке.

У постанові Суду від 11 лютого 2016 року № 5-331кс15, на яку заявник посилається на підтвердження підстави для перегляду, міститься висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що визначає судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, Цей висновок було зроблено щодо конкретного виду судових рішень - про застосування акту амністії. Оскільки такий вид ухвал суду першої й апеляційної інстанцій не зазначено в ч. 1 ст. 424 КПК, питання про те, чи можуть вони бути предметом касаційного перегляду, регулюється положеннями ч. 2 ст. 424 КПК. У провадженні № 5-331кс15 Суд дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 424 КПК необхідно тлумачити цілісно і питання про те, чи підлягають оскарженню в касаційному порядку судові рішення щодо застосування амністії, слід вирішувати, виходячи з положень Конституції України, згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 якої повнота касаційного перегляду обмежена лише випадками прямого, недвозначного виключення (заборони) на рівні закону. Зокрема Суд зазначив, що оскільки КПК не встановлює заборони на оскарження в касаційному порядку рішень суду щодо амністії, висновки касаційного суду у справі А. про те, що касаційну скаргу ним подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, суперечать нормам права, що передбачені кримінальним процесуальним законодавством України.

Однак висновок касаційного суду у справі ОСОБА_4 стосується іншого виду ухвал, ніж ті, що були предметом розгляду Суду. Ухвала суду апеляційної інстанції, якою скасовано вирок щодо заявника і призначено новий розгляд справи, підпадає під випадок прямого, недвозначного виключення на рівні закону, а саме ч. 2 ст. 424 КПК, оскільки таке судове рішення не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а навпаки, спричиняє судове провадження у першій інстанції.

Отже, заява ОСОБА_4 є необґрунтованою, а тому підстав для відкриття провадження немає.

Керуючись ст. 451 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

відмовити ОСОБА_4 в допуску його справи до провадження у Верховному Суді України.

Відмова в допуску не перешкоджає повторному зверненню з інших підстав, ніж ті, які були предметом розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М.Є. Короткевич С.М. Вус Г.В. Канигіна