Ухвала суду № 69791440, 19.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/5851/17 Головуючий 1 інстанції Горбунова Я.М.

Провадження № 22ц/790/4917/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: спадкові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 12 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позову посилався на те, що 21 листопада 2010 року померла його дружина ОСОБА_4, яка за своє життя склала заповіт, яким все майно, яке належало їй на день смерті, заповіла сину - ОСОБА_3. Вважає, що у відповідності до ст. 1241 ЦК України він має право на половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обовязкова частка), так як право на обовязкову частку виникає лише у разі спадкування за заповітом. Крім того, у нього існують сумніви щодо належності підпису на заповіті самій ОСОБА_4, бо висновками судово-почеркознавчих експертиз та судово-технічних експертиз, проведеними в рамках кримінального провадження, підтверджено той факт, що підпис на спірному заповіті не належить ОСОБА_4, а журнал для реєстрації нотаріальних дій Коробівської сільської ради, в якому внесений запис про посвідчення спірного заповіту, не засвідчений печаткою та підписом посадової особи Головного управління юстиції Мінюсту України, журнал Коробівської сільської ради завірений підписом секретаря Коробівської ради та печаткою ради. Також, на час складання заповіту його дружина могла і не перебувати на території України, оскільки в період його складання мешкала на території Росії, зазначає, що Секретар сільради повинна була після запису документа, за яким установлено особу, записати реквізити візи, термін її дії та факт або термін реєстрації в Україні. Крім того, в спадкову масу по заповіту входить нерухоме майно (квартира), яке знаходиться на території Росії в м. Єкатеринбурзі, вважає, що посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

У звязку з цим, просив суд визнати заповіт ОСОБА_4, засвідчений Коробівською селищною радою Золотоніського району у Черкаській області 18 грудня 2008 року, недійсним, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач не навів належних доказів, які б спростовували дійсність заповіту, а висновки експертиз, на які посилається позивач у позові, спростовуються висновком іншої експертизи від 13.07.2015 р., проведеної в рамках кримінального провадження по факту підробки документів, яке, на разі, закрите на підставі постанови старшого слідчого Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області від 24.01.2017 р. у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

Третя особа, ОСОБА_1 в суд не зявилася, про час та місце розгляду справи належним чином була повідомлена, просить справу розглянути без її участі.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 12 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що права позивача оспорюваним заповітом не порушені, на час його складання ОСОБА_2 не входив до кола осіб, які мають право оскаржити заповіт, він не належить до числа спадкоємців жодної черги, права на обовязкову частку у спадщині не має.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У разі наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності заповіту підлягає розгляду судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матірю ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також була колишньою дружиною ОСОБА_2.

Позивач та ОСОБА_4 офіційно розлучилися ще напочатку 1980-х роках.

18.12.2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все майно, яке належало їй на день смерті заповіла своєму сину ОСОБА_3 та засвідчила його у Коробівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області (секретарем сільради була ОСОБА_5 А.).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Як передбачено ч. 1 ст.1243 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦК. Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх посвідчення затверджений постановою КМУ від 15 червня 1994 року N 419 "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених".

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2011 року N 1298/20036) нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.

Посвідчення заповіту неуповноваженою особою, тобто посадовою, службовою особою, яка відповідно до норм статей 1251 - 1252 ЦК не уповноважена посвідчувати заповіти, має мати наслідком нікчемність заповіту (ч. 1 ст. 1257 ЦК).

Відповідно до ст. 1251 ЦК, ст. 37 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти, якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси не вправі здійснювати нотаріальні дії поза межами свого нотаріального округу, крім випадків, встановлених законом (п. 11 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 червня 2009 року N 1062/5).

21.11.2010 року померла ОСОБА_4.

За фактом підроблення підпису в спірному заповіті в 2012 році була порушена кримінальна справа. Постановою старшого слідчого Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області від 24.01.2017 р. кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

В рамках вищенаведеного кримінального провадження було проведено ряд слідчих дій, а саме проведені 4 (чотири) експертизи: комплексна судово-почеркознавча експертиза та судово-технічна експертиза від 24.04.2012 року, від 11.06.2012 року, від 25.06.2012 року, додаткова почеркознавча експертиза від 13.07.2015 року, допитані свідки: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_2, які були попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдиві показання, витребувані письмові документами, що стали доказами по даному кримінальному провадженню.

Відповідно до висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 24.04.2012 року та від 11.06.2012 року зазначено, що підпис в графі «підпис» у заповіті ОСОБА_4 від 18.12.2010 року виконаний не ОСОБА_5 та не ОСОБА_4, а однією іншою особою.

Згідно висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 25.06.2012 року зазначено, що підпис в графі «підпис» у заповіті ОСОБА_4 від 18.12.2010 року виконаний не ОСОБА_3, а однією іншою особою.

Підпис та рукописні тексти секретаря сільради у заповіті ОСОБА_4 від 18.12.2008 року виконані самою ОСОБА_5

Згідно додаткової почеркознавчої експертизи від 13.07.2015 року за № 1/625 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі «підпис» у двох примірниках заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 від 18.12.2008 року виконаний самою ОСОБА_4

Відповідно до ч.6 ЦПК України висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові № 7 від 30.05 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у звязку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила (п. 16 постанови).

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2 ст. 1247, ст. 1257 ЦК України визначена форма якій повинен відповідати заповіт, а саме, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими уповноваженими посадовими службовими особами відповідного органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги до форми заповіту, передбачені нормами ст. 1247 ЦК України (письмова форма, нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом) є мінімально необхідними, а їх недотримання є підставою для визнання заповіту нікчемним. Ці вимоги названі загальними, тому що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження, специфіка ж посвідчення заповітів установлюється в нотаріальній процедурі, тобто Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вимоги щодо заповіту, посвідченого іншими посадовими особами, передбачені у постанові Кабінету Міністрів України № 419 від 15 червня 1994 року «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених».

Відповідно до вказаного Порядку заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, дати і місця народження заповідача, підписується заповідачем власноручно у присутності посадової, службової особи. Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. Посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Заповіт ОСОБА_4 від 18.12.2008 року відповідає вимогам законодавства. При його складанні дотримано вимоги щодо форми та посвідчення такого, заповіт складено у письмовій формі та посвідчено уповноваженою особою. Заповідач на свій розсуд вирішив долю належного і яке буде належати йому майна.

Посилання позивача на відсутність вільного волевиявлення заповідача для укладення спірного заповіту спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наявними доказами по даній справі. Будь-яких доказів цього позивачем, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надано. В судове засідання апеляційної інстанції апелянт не зявилась, будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог не надала.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді