Вирок № 69788636, 25.10.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017 425/92/17

1-кп/425/111/17

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

Головуючого судді Синянської Я.М.,

при секретарі

судового засідання Білак Н.В., Погорєлова В.В., Брудницька О.В.,

за участю прокурора Такторова Р.Р., Лашутіна С.О., Остапець О.М.

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника Гочарова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, який працює на ПАТ «РКТК» у відділі логістики - водій, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не засуджений, який зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним те, що 24.11.2016 року, приблизно о 17 год. 10 хв., ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом «Geely Maple» р/н НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Б. Хмельницького у напрямку вул. Визволителів, м. Рубіжне, Луганська обл., проїжджаючи перехрестя вул. Б. Хмельницького і вул. Іванова, м. Рубіжне, Луганська обл., порушивши вимоги п. 16.11 ПДР України (на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху), допустив зіткнення передньою центральною частиною свого автомобіля з правою бічною стороною автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який на момент зіткнення проїжджав перехрестя по вул. Б. Хмельницького і вул. Іванова, м. Рубіжне, Луганська обл., зліва направо відносно напрямку руху автомобіля НОМЕР_3, у результаті чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4, згідно з висковком судово - медичної експертизи № 239 від 27.12.2016 у вигляді: закритого перелому 6,7,8,9 ребер з права, забиття поперечної області з права - відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості з ознаками тривалого розладу здоров`я.

Згідно з висновком авто технічної експертизи № 19/113/9-1/251е від 03.01.2017 «в даній дорожній ситуації, водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_6 мав можливість уникнути зіткнення, керуючись технічними вимогами пункту 16.11. Правил дорожнього руху, тому з технічної точки зору дії водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_6 невідповідні технічним вимогам п. 16.11. ПДР України (На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху) знаходились у причинному зв`язку із настанням ДТП.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Суду пояснив, що сталося це приблизно о 17 годині, коли той їхав з роботи. Рухався він зі швидкістю 70 км. на годину, фари були увімкнені. Рухався обвинувачений по вул. Б.Хмельницького у сторону ринку, перетинаючи перехрестя з вул. Іванова. Обвинувачений стверджує, що повинен був уступити дорогу транспортному засобу, на якому рухався потерпілий, але цього не зробив, у результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода. Обвинувачений одразу вийшов із машини, а товариши потерпілого, які їхали слідом за ним, викликали швидку допомогу. Потім приїхала карета швидкої допомоги, витягли потерпілого, погрузили його та відвезли до лікарні. Після цього викликали слідчих та евакуатор. Обвинувачений сплатив 500 грн. за автомобіль потерпілого та 1400 грн. за зламаний паркан. Обвинувачений пояснює, що він звертався до страхової компанії, пропонував потерпілому що страхова компанія йому виплатила гроші, а обвинувачений доплатить різницю грошей. Але потерпілий сказав що йому потрібен зараз автомобіль, на що обвинувачений відповів що зараз такої можливості не має. Також дзвонив адвокат, з яким обвинувачений зустрівся та сплатив 1000 грн. на експертизу та на таксі, щоб привезти експерта з м. Лисичанськ. Про передачу будь-яких грошей документального підтвердження обвинувачений не має. На ліки гроші потерпілому не давав, проте відвідував його у лікарні.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що з обвинуваченим він раніше не був знайомий. У той день потерпілий виїхав з пров. Українського, та рухаючись з допустимою швидкістю 50 км/г, під`їхав до перехрестя вул. Б.Хмельницького та вул. Іванова, коли відчув сильний удар. Від удару потерпілий втратив свідомість, а прийшов до тями вже у кареті швидкої допомоги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює у страховій компанії «Аско», Рубіжанський філіал. Потерпіла особа їй не знайома. А з обвинуваченим вона перебуває у робочих стосунках. Свідок дала показання про те, що обвинувачений являється клієнтом компанії, в якій вона працює, та звернувся у встановлені строки по страховому випадку як винуватець ДТП, при цьому написав пояснення, заяву, зібрав необхідний пакет документів, а дане звернення було внесену до обліку відповідного журналу компанії. Що стосується потерпілої сторони, то вона не звернулася до компанії за відшкодуванням шкоди. Працівник компанії до потерпілої сторони звертався зі спонуканням до відповідних дій, але по сьогоднішні день заяви не надійшло. Документального підтвердження та інших доказів звернення працівника компанії до потерпілої особи не залишилось. З приводу відшкодування шкоди, свідок пояснила, що у разі отримання шкоди здоров'ю, відшкодування компанією здійснюється у повному розмірі за результатами звернення до медичної установи та отримання відповідних документів, а при купівлі медикаментів, особа повинна надати оригінали чеків. Також, свідок зазначила, що між страховою компанією «Аско» та обвинуваченим ОСОБА_6 укладено договір цивільно-правової відповідальності, страховий випадок за яким має місце у разі завдання шкоди майну, здоров'ю та життю. А обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до компанії за відшкодуванням шкоди наступного дня, а саме, 24 листопада 2016 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що з обвинуваченим він не знайомий та стосунків між ними не існує ніяких. З потерпілим свідок ОСОБА_10 не знайомий. Свідок дав показання про те, що у той вечір він їхав по вул. Іванова м. Рубіжне, зі сторони 73 магазину. Було темно, проте світло було увімкнене. У цей час він побачив, як зі сторони кафе дуже швидко їде автомобіль. Він думав що той хоче проскочити, адже перед ним їхав ще один автомобіль, однак відбулося зіткнення. Свідок ОСОБА_10 зазначив, що знаки пріоритету на дорозі стояли. Після цього свідок ОСОБА_10 викликав швидку допомогу, поліцію, а у цей час автомобіль стояв на місці. Чи визнав обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, він не чув.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що свідком факту ДТП вона не була. Їй подзвонили, розповіли що потерпілий попав в аварію та зараз перебуває у лікарні. У зв`язку з цим її попрохали допомогти з господарством потерпілого, оскільки він живе у селі. Потерпілий знаходився на лікуванні у відділенні травмотології у продовж 20 днів, а саме, з кінця листопада 2016 року по грудень 2016 року. Та у продовж часу лікування, потерпілий заклад лікарні не залишав. Живе потерпілий у с. Варварівка Кремінського району Луганської області. На господарстві у потерпілого знаходяться, зокрема, кури, гуси, собаки та коти. Вона відвідувала потерпілого у лікарні, доглядала за господарством, починаючи з 1 грудня і до 14 грудня. До села, щоб доглянути господарство потерпілого, вона добиралась на таксі, адже доглядає за хворою матір`ю, яку не має можливості залишити на довгий час. Вартість одного проїзду складала 70 грн. Гроші на проїзд предавав їй потерпілий, а свідок фіксувала вартість кожного проїзду відповідною довідкою. При цьому обвинуваченого вона у потерпілого у лікарні взагалі не бачила, і грошей обвинувачений свідку не передавав. Всі матеріальні витрати потерпілий взяв на себе. Їздила вона у Варварівку двічи на день, а саме, зранку та ввечорі, оскільки треба було приготувати їжу та нагодувати тварин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з потерпілим він знайомий давно, а особу обвинуваченого колись бачив. Свідку подзвонили 24 листопада та розповіли що на перехресті вул. Б.Хмельницького та вул. Іванова відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю потерпілого. Проживає свідок поруч з місцем, де відбулася ДТП, тому прибув він одразу після дзвінка, тоді ще швидка допомога на місце не прибула, а потерпілий сидів у своєму автомобілі. Після цього прибула швидка допомога, потерпілий вийшов із машини, після чого його повезли до лікарні. Вже наступного дня свідок приїхав до потерпілого у лікарню, та останній дав ключі, щоб він доглянув за господарством. А надалі він їздив до села годувати тварин потерпілого. Їздив свідок до села зранку та ввечері кожен день, починаючи з 25 листопада, оскільки там собаки, коти, кури, гуси, а також світло потрібно було вимикати зранку та ввечері. Їздив на власному автомобілі, однак потім машина зламалась, через що їздити і надалі до села можливості не стало. Перший раз він заправляв пальним автотранспорт за власний рахунок, але потім потерпілий дав йому 500 грн., за рахунок яких свідок їздив і надалі. Також свідок стверджує, що зі слів потерпілого, обвинувачений до потерпілого не з`являвся та жодної матеріальної компінсації не надавав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що з обвинуваченим ніяких стосунків не має, а с потерпілим знайомий вже дуже давно, вони товаришують. У той день вони заїхали до товариша, ОСОБА_12, який на той момент хворів. Свідок був на власному автомобілі, а також потерпілий був на своєму автомобілі. Потім вони виїхали з вул. Української на вул. Іванова, потерпілий при цьому виїхав першим та рухався попереду свідка, приблизно за 30 метрів. На вулиці вже стемніло та денного світла не було. Свідок ОСОБА_13 побачив як зі сторони картонно-тарного комбінату, по вул. Б. Хмельницького рухався автомобіль. Якої марки був автотранспорт, свідок не пам`ятає, але темного кольору. При цьому він на швидкості врізалася у бокову частину автомобіля потерпілого. Від удару автомобіль підскочив у повітря та відлетів аж до паркану, який знаходився з іншої сторони вулиці, що свідчить про високу швидкість, з якою рухався обвинувачений. Паркан від удару завалився. Далі свідок ОСОБА_13 проїхав перехрестя доріг, зупинив автотранспорт, увімкнув аварійний сигнал та підійшов до потерпілого, який у той момент знаходився лежачи на правому боці на пасажирському сидінні. Обвинувачений у той момент стояв у стороні та не намагався надати потерпілому будь-якої допомоги. Потім під`їхав ще один чоловік, який викликав швидку допомогу та поліцію. Швидка допомога прибула швидшко. Працівники медичної допомоги витягли потерпілого з автомобіля, поклали на ноші, віднесли до карети швидкої допомоги та повезли до лікарні. А після цього співробітники поліції взяли у свідка пояснення. Потім свідок разом з ОСОБА_12 поїхали до лікарні дізнатись у якому стані знаходиться потерпілий. Свідок стверджує, що зі слів потерпілого, обвинувачений, під час лікування потерпілого, не надавав жодної матеріальної допомоги. Також, свідок пояснив, що після того, як потерпілого забрала швидка допомога, свідок разом із ОСОБА_12 забрали із машини потерпілого інструменти та інші речі, після чого поїхали. При цьому співробітники поліції продовжували працювати на місці дорожньо-транспортої пригоди, а автомобіль потерпілого залишився на місці. Чи платив обвинувачений за роботу евакуатора, свідок не знає.

Суд приймає покази ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, та ОСОБА_13 оскільки вони послідовні, узгоджуються з іншими дослідженими доказами у справі. У судовому засіданні не встановлено будь-яких обставин, які б вказували на бажання вказаних свідків оговорити обвинуваченого ОСОБА_6

Також, у судовому засіданні дослідженні на підтвердження вини обвинуваченого письмові докази:

- Протокол огляду місця дорожньо - транспортоної пригоди від 14.11.2016, доданою до нього схемою ДТП та фототаблицею;

- Постанова старшого слідчого Рубіжанського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Луганській області про визнання і залучення речових доказів у кримінальному провадженні від 24.11.2016;

- Ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.11.2016;

- Ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.11.2016;

- Висновк експерта № 19/113/9-1/250е від 19.12.2016 за результатами технічної експертизи;

- Довідка № 19/113/9-1/234д від 19.12.2016 про витрати на проведення технічної експертизи від 19.12.2016 № 19/113/9-1/250е по кримінальному провадженню;

- Висновк експерта № 19/113/9-1/249е від 19.12.2016 за результатами технічної експертизи;

- Довідка № 19/113/9-1/233д від 19.12.2016 про витрати на проведення технічної експертизи від 19.12.2016 № 19/113/9-1/249е по кримінальному провадженню;

- Висновк судово-медичної експерти № 239;

- Висновк експерта № 19/113/9-1/251е від 03.01.2017 за результатами авто технічної експертизи;

- Довідка №19/113/9-1/1д від 03.01.2-17 про витрати на проведення авто технічної експертизи від 03.01.2017 № 19/113/9-1/251е;

- Висновок транспортно-трасологічної експертизи № 19/113/9-1/254е від 03.01.2017;

- Висновк авто товарознавчої експертизи № 162 від 11.01.2016;

Оцінюючи докази зібрані у судовому засіданні, суд находить, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

При обранні покарання ОСОБА_6 суд враховує:

- ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке віднесене кримінальним законом до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, до адміністративної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується посередньо, працює на ПАТ «РКТК», за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечні наслідки, а також особу обвинуваченого, висновок досудової доповіді органу пробації від 07.02.2017, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - як низький, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливе без ізоляції від суспільства. А тому необхідно призначити йому покарання у виді штрафу, з урахуванням того, що обвинувачений працює на ПАТ «РКТК» та у своїй роботі потребує наявності посвідчення водія - без позбавлення права керувати транспортними засобами. Вважаючи, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, цивільним позивачем ОСОБА_4 заявлений цивільний позов до ОСОБА_6, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1474 грн. 38 коп. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

У судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги з викладених в ньому підстав та просили позов задовольнити.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Судом при вирішенні позовної заяви до уваги беруться положення ч. 1 ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, саме на цивільного позивача у справі чи його представника покладається обов'язок надати докази на підтвердження завданої шкоди.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Щодо питання матеріальної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Як убачається з наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, на лікування ушкодження здоров'я, заподіяного внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_6, потерпілим були витрачені наступні грошові кошти: 104,13 грн - фіскальний чек від 24.11.2016 (т.1 а.с.171); 64,80 грн. - фіскальний чек від 12.12.2016 (т.1 а.с.171); 81,65- фіскальний чек від 25.11.2016 (т.1 а.с.171); 34,83 грн (-17% знижка) - чек від 12.12.2016 (в частині без суми у розмірі 147,02), що підтверджується оригіналами відповідних квитанцій, а всього сума в розмірі 285,41 грн; а також, квитанція до прибуткового касового ордеру № 201 від 12.01.2017 на суму 700,00 грн про сплату послуг по проведенню автотоварознавчої експертизи.

Придбання зазначених медикаментів та засобів особистої гігієни відповідає терміну перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні у період з 24.11.2016 по 14.12.2016 у зв'язку з отриманими потерпілим при ДТП ушкодженнями.

Проте, суд визнає неналежними доказами наступні оригінали квитанцій/чеків, так які вони не відповідають вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» та інше: чек на суму 121,65 грн від 02.12.2016 №2342, т.1 а.с.171 (на ньому зазначено «недійсний чек», недійснійсний документ не створює правових наслідків); чек на суму 188,98 грн від 12.12.2016 у частині суми 147,02 грн, т.1 а.с. 172 (у даному чеку є закреслення і не можливо встановити за що сплачена ця сума); чек на суму 48,17 грн від 27.11.2016, т.1 а.с. 172 (не зазначено реквізитів чеку - суб'єкта господарювання, який видав даний чек); три квитанції від ФОП ОСОБА_14 кожна на суму 55 грн, т.1 а.с. 172 (не зазначено за що ці суми сплачено).

Таким чином, з урахуванням наданих цивільним позивачем доказів на підтвердження понесених ним втрат, пов'язаних з ушкодженням здоров'я, та витрат на проведення експертизи, на користь ОСОБА_4 слід стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду частково - 985,41 грн., у частині стягнення 488,97 грн - відмовити.

Щодо питання моральної шкоди.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Окрім цього, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У судовому засіданні встановлена неправомірність дій ОСОБА_6 внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України та завдання цивільному позивачу моральної шкоди. Однак моральна шкода, в зазначеному позивачем розмірі, в судовому засіданні не доведена, оскільки цивільним позивачем та його представником не надано доказів на заподіяння моральної шкоди саме в розмірі заявленого позову, чому саме оцінено заподіяну шкоду у такому розмірі та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тому, залежно від характеру правопорушення, фактичних обставин вчинення дорожньо-транспортної події, ступеня вини обвинуваченого, глибини моральних та душевних страждань цивільного позивача у зв'язку з отриманням ушкоджень, пошкодженням автомобіля та не можливістю ним користуватися,зміною ритму життя у зв'язку із перебуванням тривалий час на лікуванні, доглядом сторонніх осіб за господарством, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 - 20 000 гривень.

Оскільки потерпілий з позовом про відшкодування шкоди звернувся до обвинуваченого, останній, у разі відшкодування присудженої судом суми, у порядку регресу може звернутись до страхової компанії, з якою ним укладено відповідний договір.

Витрати на залучення експертів у розмірі 4222 грн. 08 коп., пов'язані із проведенням судово технічних, судово автотехнічної та судово транспортно трасологічної експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки його провина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до Ухвали слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.11.2016 на автомобіль НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_7, 2013 року випуску, чорного кольору, власником якого є ОСОБА_6, накладено арешт. Даний автомобіль знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання ТЗ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області. У зв'язку із частковим задоволенням цивільного позову, з урахуванням ч. 4 ст. 174 КПК України арешт на дане майно не скасовується.

Питання про долю речових доказів підлягають вирішенню відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

У зв'язку з необхідністю вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, речовий доказ - автомобіль НОМЕР_4, передати власнику на зберігання, з урахуванням накладеного на нього арешту, забезпечити схоронність, з забороною перетворення та відчудження до вирішення питання про скасування арешту.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання - штраф у розмірі 400 (чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_5, витрати на залучення експертів у розмірі 4222 (чотири тисячи двісті двадцять дві) гривні 08 (вісім) копійок на користь держави на р/р 31117106700071, ЄДРПОУ 37904431, МФО 804013, код 21081100, одержувач УДКСУ.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 кошти на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 41 (сорок одна) копійка та моральної шкоди в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн., всього 20 985 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 41 (сорок одна) копійка.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Арешт, накладений Ухвалою слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.11.2016, на автомобіль НОМЕР_6, номер шасі НОМЕР_8, червоного кольору, скасувати.

Речові докази:

- автомобіль НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_7, 2013 року випуску, чорного кольору, власником якого є ОСОБА_6, на який накладено арешт, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання ТЗ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області - передати обвинуваченому ОСОБА_6 на зберігання до вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та скасування арешту;

- автомобіль НОМЕР_6, номер шасі НОМЕР_8, червоного кольору, який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання ТЗ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області, повернути власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Я.М. Синянська