Ухвала суду № 69782772, 12.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/6643/14 Головуючий у 1 інстанції:Світлицька В.М.

№ провадження 22-ц/778/3742/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолена» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ТОВ «Віолена» про стягнення заборгованості.

В заяві зазначала, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2014 року позов задоволено стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 349 972,54 гривень, яка складалась з заборгованості по капіталу у розмірі 167211,64 долари США, що еквівалентно 2 186 009,77 гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 6204,41 доларів США, що еквівалентно 81112,18 гривень, заборгованості по процентах за фактичне користування простроченим капіталом у розмірі 313,48 доларів США, що еквівалентно 4098,22 гривень, пеня у розмірі 78752,37 гривень. На підставі вищевказаного рішення суду було видано виконавчі листи №2/331/1723/14. На даний час в провадженні Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя перебувають наступні виконавчі провадження ВП №52050311, ВП №49981738, ВП №52050300 з примусового виконання виконавчих листів №2/331/1723/14, виданих 04.02.2015 року на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя №2/331/1723/14 (№331 /6643/14-ц) від 08.12.2014 року. 22.08.2016 року між ПАТ «ПроКредитБанк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №КЕ/ПБ-2016, відповідно до умов якого право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором - рамковою угодою №FW 172 21.12.2007 року, від ПАТ «ПроКредит Банк» перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23.02.2017 року по справі №6/331/24/2017 було замінено стягувача ПАТ «ПроКредит Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів №2/331/1723/14. Згідно з отриманою 04.08.2016 року Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, стало відомо про те, що згідно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28086952 від 04.02.2016 року 16:45 приватний нотаріус ОСОБА_6, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, зареєстрував право власності на предмет іпотеку - нежитлову будівлю вказану вище за ПАТ «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333.

Тобто, фактично кредитор за основним зобовязанням, використав своє право передбачене іпотечним договором та ст.36-37 ЗУ «Про іпотеку» та завершив позасудове врегульовання, оскільки набув право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд зупинити виконавчі провадження ВП № 52050311, ВП № 49981738, ВП № 52050300 та визнати виконавчі листи № 2/331/1723/14, видані 04.02.2015 року на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 2/331/1723/14 (№ 331/6643/14-ц) від 08.12.2014 року такими, що не підлягають виконанню, у звязку з припиненням зобовязання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_3І, в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати , постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно зі ст. 312 ЦПК України за результатами розгляду скарги, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання , якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви , суд першої інстанції виходив з їх доведеності позивачем та обґрунтованості.

Однак, з таки висновком суду погодитись не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 21 грудня 2007 року між відповідачем ОСОБА_3 та ЗАТ «ПроКредит Банк» укладений договір іпотеки, предметом якого являлася нежитлова будівдя загальною площею 346,1 кв.м. в м. Запоріжжя по вул. Барикадна , буд. 25.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2014 року за позовом Банку стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 349 972,54 гривень

Згідно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2016 року приватний нотаріус ОСОБА_6, Київського нотаріального міського округу зареєстрував право власності на вищезазначений предмет іпотеки за ЗАТ «ПроКредит Банк» ( а.с. 13).

Підставою виникнення права власності явив вказаний Договір іпотеки від 21.12.2007 року. Вчинення виконавчої дії відбулося за заявою Банку.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленомуст. 37 цього Закону.

Пунктом 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що з урахуванням положень частини третьої статті33, статті36, частини першої статті37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання ,будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно до вимог ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального та процесуального права свідчать про те, що зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за вказаним кредитним договором припинили свою дію з набуттям позивачем права власності на зазначене вище нерухоме майно , у зв'язку з задоволенням ним вимог за кредитним договором ,забезпечених іпотечним договором.

Отже судова колегія вважає, що виконавчі листи на підставі ст. 369 ЦПК України не підлягають виконанню з огляду на те, що зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за вказаним кредитним договором припинили свою дію з набуттям Банком права власності на зазначене вище нерухоме майно , у зв'язку з задоволенням ним вимог за кредитним договором ,забезпечених іпотечним договором.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, заява ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2017 року у цій справі скасувати, заяву ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчі листи «№ 2/331/1723/14, видані 04.02.2015 року на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя « 2/331/1723/14 ( № 331/6643/14-ц) від 08.12.2014 року, такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: