Рішення № 6978272, 08.12.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

          _______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2009 р. Справа № 11/5217

За позовом  приватного підприємця ОСОБА_1 м. Одеса   

до приватного підприємства "Дочірня компанія "ЕНСЕЛ-1" с. Сахнівці Старокостянтинівського району

про стягнення 255 758, 90 грн.

                   Суддя    

за участю представників сторін:

від позивача      ОСОБА_1 –приватний підприємець

від відповідача  не з’явився

В судовому засіданні яке відбулося об 09год.10хв. 08 грудня 2009 року по справі оголошувалася перерва для прийняття рішення по суті на 17 год.00хв. 08 грудня 2009 року.

Суть спору:  Позивач –підприємець ОСОБА_1 м. Одеса звернувся до господарського суд Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача - приватного підприємства "Дочірня компанія "ЕНСЕЛ-1" с. Сахнівці Старокостянтинівського району 255 758, 90 грн. заборгованості, що утворилася через неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №2 про надання послуг по вирощенню сільгосппродукції, з яких 200000грн. сума основного боргу, 49200грн. інфляційні та 6558,90грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 19 листопада 2008  року порушено провадження у справі №11/5217.

Ухвалою суду від 13.01.2009 р. провадження по справі №11/5217 зупинялося відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України до набрання законної сили рішенням по справі № 28/169-08-4620.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2009р. по справі №28/169-08-4620 скасовано, у задоволенні позову приватного підприємства  "Дочірня компанія "ЕНСЕЛ - 1"  с. Сахнівці Старокостянтинівського району до фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 м. Одеса  про визнання договору підряду від 25.07.2007 р. недійсним - відмовлено,  в підтвердження чого надано копію постанови  Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р. по справі №28/169-08-4620.

Ухвалою господарського суду області від 17.11.2009р. провадження у справі № 11/5217 поновлено, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні з обов’язковою участю представників сторін на 30.11.2009р.

Розгляд справи відкладався через н6еявку в засідання суду представника відповідача.

В судовому  засіданні 08.12.2009р. повноважний представник позивача заявлений позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Повноважний представник відповідача  в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав.

Однак 07.12.2009р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд, в зв’язку із подачею до Вищого господарського суду України касаційної скарги про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р. по справі №28/169-08-4620, не проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Суд, розглянувши дане клопотання, вважає за необхідне його відхилити, оскільки заявником не надано належних доказів прийняття Вищим господарським судом України до розгляду касаційної скарги про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р. по справі №28/169-08-4620.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи вважає їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

25 липня 2007 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (підрядник) та приватним підприємством "Дочірня компанія "ЕНСЕЛ-1" (замовник) укладено договір підряду за №2 про надання послуг по вирощенню сільгосппродукції.

Згідно з п.1.1 та 1.2 договору, замовник  доручив, а підрядник  прийняв на себе послуги по обробітку зерна озимого ріпаку та жита із застосуванням запатентованої науково-технічної продукції. Термін виконання робіт по обробітку зерна, визначено 15.08.2007р. та 15.09.2007р.

У відповідності до умов договору, підрядник зі своєї сторони гарантував своєчасну доставку продукції на передбачену площу 2000га, а замовник в свою чергу –виконання всіх обумовлених технологічних робіт по вирощенню озимого ріпаку з врахуванням наявних можливостей.

На виконання умов договору позивачем проведено напрацювання та доставка препаратів в кількості необхідній замовнику, проведено обробіток зерна озимого ріпаку та озимого жита, здійснено посів обробленого зерна озимого ріпаку та жита на площі 2000га, продовжено вирощування озимого ріпаку та жита по технологічним картам розроблених підрядником.

Вартість виконаних робіт становить 200000грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник приймає роботу від підрядника на основі акта приймання передачі виконаних робіт.

15 вересня 2007 року сторонами підписано акт приймання –передачі виконаних робіт.

Згідно п. 3.1 договору, оплата наданих підрядником послуг проводиться замовником з розрахунку 100грн. за один гектар, всього 200000грн. на протязі трьох банківських днів після отримання рахунку.

19 вересня 2007 року  позивачем виставлено, а відповідачем прийнято до оплати рахунок №2 від 19.09.2007р. на суму 200000грн. Підтвердженням отримання відповідачем рахунку №2 на оплату коштів є відбиток печатки підприємства „ДП „Енсел” на самому рахунку.

Однак свої зобов’язання за договором підряду щодо оплати вартості виконаних  підрядником робіт відповідач не виконав в результаті чого за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 200000грн.

Крім суми основного боргу позивачем у відповідності до ст.625 ЦК України, здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 49200грн. та 6558,90грн. 3% річних.

Також, 22.10.2008р. між позивачем та ВАТ „Міжнародна юридична служба” укладено договір №08/10/12 про надання юридичних послуг, на підставі якого позивачу надано правову (юридичну) допомогу вартістю 6000грн. На оплату даних послуг позивачем перераховано фірмі кошти в сумі 6000грн., підтвердженням чого є платіжне доручення №5855 від 10.11.2008р.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник прийняти та оплатити виконану роботу.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору підряду за №2 про надання послуг по вирощенню сільгосппродукції від 25.07.2007р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Зобов’язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт відповідач  не виконав і його заборгованість станом на день звернення до суду з позовом (17.11.2008р.) становила 200000грн. В процесі розгляду справи відповідач так і не розрахувався перед позивачем і станом на момент винесення рішення борг залишається незмінним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний  сплати  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом.

Позивачем, крім суми основного боргу нараховано до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 49200грн. та 6558,90грн. 3% річних за порушення замовником строків оплати виконаних робіт.

Суд, перевіривши правильність обрахування сум індексу інфляції та 3%річних, прийшов до висновку, що вони нараховані правомірно, а тому підлягають задоволенню.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з  відповідача  6000грн.  збитків за оплату послуг по наданню правової (юридичної) допомоги, пов’язаної з захистом інтересів позивача в господарському суді Хмельницької області, сплачених на користь  ВАТ „Міжнародна юридична служба” за надані послуги згідно договору №08/10/12 про надання юридичних послуг від 22.10.2008 року, рахунку на оплату послуг та платіжного доручення №5855 від 10.11.2008р.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України   учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту,  права або законні інтереси якого порушено.

Тобто виникнення збитків в сумі 6000 грн. позивачем повинно бути пов’язано саме  із невиконанням відповідачем зобов’язання по оплаті наданих послуг по обробітку зерна озимого ріпаку та жита із застосуванням запатентованої науково-технічної продукції.  Проте,  позивач просить  стягнути збитки, понесені ним збитків на оплату послуг по наданню правової (юридичної) допомоги, пов’язаної з захистом інтересів позивача в господарському суді Хмельницької області, при стягненні з відповідача боргу.  Тобто збитки позивача на юридичну допомогу не виникають прямо із  невиконання  відповідачем   свого господарського зобов’язання.

Під збитками, які витікають із договірного  зобов’язання чинне законодавство (  ст.22 ЦК України) розуміє:  втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);   доходи , які особа могла б реально  одержати за  звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Витрати, пов’язані  з необхідністю звернення до суду по даній справі для позивача не мали обов’язкового характеру і він не мусить робити саме  їх для  відновлення свого порушеного права, а чинне законодавство не вимагає обов’язкового понесення потерпілою стороною таких витрат при зверненні до суду. В даному випадку відсутній прямий причинний зв’язок між виконанням господарського зобов’язання та необхідністю несення витрат на юридичну допомогу. Законодавством визначені  обов’язкові  до відшкодування лише   витрати на адвокатську допомогу (ст. 44 ГПК України).  Зазначена позиція  викладена в постанові  Вищого господарського суду України від 29.05.2009 року по справі  №16/2051.

З огляду на викладене в задоволені вимог про стягнення збитків  в сумі 6000грн. за надання правової (юридичної)  допомоги належить відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст..ст. 82, 83, 84, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємця ОСОБА_1 м. Одеса до приватного підприємства "Дочірня компанія "ЕНСЕЛ-1" с. Сахнівці Старокостянтинівського району про стягнення 255 758, 90 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Дочірня компанія "ЕНСЕЛ-1" (с. Сахнівці Старокостянтинівського району, вул.. Центральна, 13/1,  код ЄДРПОУ 34907419) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1)  –255 758грн.90коп. заборгованості, (з яких 200000грн. сума основного боргу, 49200грн. інфляційні та 6558грн.90коп. 3% річних), витрати по оплаті державного мита в сумі 2557грн.59коп. та 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні вимог в частині стягнення 6000грн. збитків за оплату послуг по наданню правової (юридичної) допомоги відмовити.

                              Суддя                                                                      

 Віддруковано  3 примірники:

  1- позивачу,

  2- відповідачу,

  3- до справи.