Рішення № 6978150, 01.12.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2009 Справа № 9/150-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства Фірма “Ерідон”, с. Княжичі Києво-Святошинського району, Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна Українська Соєва Компанія”, м. Херсон

про стягнення 614540 грн. 23 коп.

За участю представників сторін:

від позивача - Бардадименко В.С., представник, довіреність №05/01-100 від 05.01.2009р.;

від відповідача - Орехов С.А., представник, довіреність від 10.11.2009р.

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 614540 грн. 23 коп. заборгованості з якої: 319780 грн. 94 коп. - основний борг; 24531 грн. 14 коп. - річні за прострочення виконання грошового зобов”язання, інфляційні втрати в сумі 26381 грн. 94 коп.; пеня в сумі 56631 грн. 89 коп. та 187214 грн. 32 коп. курсова різниця. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на умови договору поставки №101/08/08 від 16.01.2008р. та додатки до нього, документальні докази - накладні та довіреності, положення ст.ст. 9, 11, 16, 258, 509, 526, 530, 533, 549, 550, 551, 625, 655 ЦК України.

          У письмовому відзиві на позов відповідач відхиляє позовні вимоги позивача частково у вигляді частини основної суми боргу, частини пені, частини відсотків нарахованих за користування чужими грошовими коштами та повністю відхиляє нарахування у вигляді курсової різниці.

          Свої заперечення відповідач обгрунтовує тими обставинами, що ч.2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

          Відповідач стверджує, що договори, укладені між суб'єктами господарювання, які потрапляють до сфери дії ГК України не можуть містити ціну в доларовому еквіваленті, оскільки відповідач не має права на розрахунки в іноземній валюті.

          Позивач заперечує проти доводів відповідача та вважає їх необгрунтованими, а дії відповідача такими, що спрямовані на умисне невиконання своїх зобов'язань протягом тривалого часу.

          У судовому засіданні 01.12.2009р. представником відповідача подано письмове клопотання про приєднання до матеріалів справи акту звіряння взаємних розрахунків від 17.11.2009р. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                  В С Т А Н О В И В:

          Матеріали справи свідчать, що між позивачем - Малим приватним підприємством Фірма “Ерідон” та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Південна Українська Соєва Компанія” виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України.

          16.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №101/08/08.

          На виконання умов договору поставки №101/08/08 від 16.01.2008р. та додатків до нього позивач поставив відповідно до накладних на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачу товар - засоби захисту рослин та мінеральні добрива на загальну суму 382084 грн. 94 коп., що підтверджується належними документальними доказами ( а.с. 23-68).

          Відповідно до умов п.2.1 додатків до договору поставки №101/08/08 від 16.01.2008р. відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки за отриманий товар до 15.12.2008р.

          Але відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та має борг перед позивачем в сумі 319780 грн. 94 коп., що підтверджується також актом звіряння взаємних зобов'язань від 17.11.2009р. наданим представником відповідача до матеріалів справи.

          Положеннями розділу 2 договору №101/08/08 від 16.01.2008р. сторони обумовили найменування, асортимент, ціну та вартість продукції. Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується в додатках у національній валюті та визначається в залежності від виду товару. Для товару (ЗЗР, Насіння) ціна визначається виходячи з офіційного курсу гривні до іноземної валюти на день підписання відповідного додатку. В тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони взаємопогодили для визначення належної до оплати суми відповідну формулу.

          Положеннями розділу 7 договору сторони встановили відповідальність так, за несвоєчасну оплату продукції винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених п.3.3.1 цього договору покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% річних, якщо інший розмір штрафу не встановлено відповідним додатком до договору.

          Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов”язання та підстави його виникнення. Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

          Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          На підставі договору №101/08/08 від 16.01.2008р. та ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 24531 грн. 14 коп. - річних за прострочення виконання грошового зобов”язання, інфляційні втрати в сумі 26381 грн. 94 коп.; пеню в сумі 56631 грн. 89 коп. та 187214 грн. 32 коп. курсової різниці.

          Станом на час вирішення спору в суді доказів сплати боргу в повному обсязі відповідачем суду не надано.

          Відповідно до положень ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі - 614540 грн. 23 коп.

          Понесені позивачем витрати зі сплати Державного мита в сумі 6145 грн. 40 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

          За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про час виготовлення його повного тексту.

          На підставі викладеного, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В :

          1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Південна Українська Соєва Компанія” (73000, м. Херсон, вул. Бурназяна, 1, р/р 2600587084 в ОБЛ. ФАКБ. СОЦ. РОЗ “Укрсоцбанк”, м. Херсон, МФО 352015 код ЄДРПОУ 32267709) на користь Малого приватного підприємства Фірма “Ерідон” (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, р/р №26009012714230 в філії ВАТ “Укрексімбанк” м.Київ, МФО 380333, код ЄДРПОУ 19420704) заборгованість в сумі 614540 грн. 23 коп., 6145 грн. 40 коп. Державного мита та 236 грн.00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          3. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

          4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України,

07 грудня 2009 року.