Ухвала суду № 69780674, 25.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/4089/17 Номер провадження 22-ц/775/1883/2017

Головуючий у 1 інстанції: Сидоренко І.О. Єдиний унікальний номер 243/4089/17

Суддя доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1883/2017

Категорія: 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Азевича В.Б., Груіцької Л.О.,

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором без номера від 23 січня 2013 року станом на 28 лютого 2017 року, що складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 762,59 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 8 846,11 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 150 грн., всього 16 758,70 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн., у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині незадоволених вимог щодо процентів за користування кредитом та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі, у іншій частині рішення залишити без зміни. Посилається на те, що рішення в частині зменшення заборгованості за процентами прийняте без повного, всебічного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зменшуючи заборгованість по процентам за користування кредитом суд вказав, що збільшення банком процентної ставки відбувалось із порушенням вимог ст. 1056-1 ЦК України в односторонньому порядку та без згоди позичальника. Такий висновок суду є помилковим. Між сторонами був укладений кредитний договір у формі договору приєднання. Відповідач, підписуючи заяву позичальника, приєднався до Умов надання банківських послуг, які є загальними та їх підписання позичальником не є обовязковим. Сторони досягли умов щодо підвищення процентної ставки. Згідно п.1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк зобовязаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Клієнт банку зобовязаний отримувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками. Згідно з п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний у разі незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку звернутися до банку для розірвання договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком. Банк виконав умови договору та повідомив відповідача про зміну відсотків по кредиту у виписці по рахунку, що підтверджено наданою до суду випискою. Відповідач не звертався до банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору. Також, позивачем на телефонний номер відповідача, вказаний в анкеті заяві було направлено повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитним договором з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року відповідно. Отже, сторони погодили змінюваний тип процентної ставки за користування кредитом та порядок повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, тому висновок суду про збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку з порушенням умов договору та чинного законодавства є невірним.

В засіданні апеляційного суду сторони не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено отриманням 10 жовтня 2017 року представником позивача ОСОБА_2, відповідачем та його представником ОСОБА_3 телефонограм із зазначенням часу та місця розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Із справи вбачається, що 23 січня 2013 року між ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, що складається із підписаної відповідачем заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. Відповідач отримав кредитку «Універсальну» з кредитним лімітом 8 000 грн. та базовою процентною ставкою за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Памяткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздрукування з сайту банку. Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Він зобовязується виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись із їх змінами на сайті.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував, що отримав кредитну картку та користувався нею.

Звернувшись із позовом у даній справі банк просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом в сумі 83 112,77 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 7 762, 59 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 67 740, 90 грн., заборгованості за пенею та комісією 3 175,34 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 3 033, 94 грн..

Відповідач визнав позов частково, погодився із розміром заборгованості за кредитом, але заперечував проти задоволення вимог про стягнення штрафу, пені та комісії, а також стягнення процентів за підвищеною тарифною ставкою (а.с.89, 50)

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом станом на 28 лютого 2017 року в сумі 7 762,59 грн., розмір якої підтверджено розрахунком заборгованості та визнається відповідачем. Рішення у цій частині не оскаржується.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами суд виходив із того, що при укладанні договору сторони домовились про сплату відповідачем процентів у розмірі 30% на рік. Однак, протягом дії кредитної картки процента ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року 34,8% річних та з 01 квітня 2015 року по теперішній час 43,2% річних. Відповідач не був письмово повідомлений про збільшення процентної ставки, з ним не підписувались будь які угоди щодо цього, збільшення процентної ставки відбулось в односторонньому порядку банком, без згоди позичальника, тому суд стягнув заборгованість за процентами, виходячи з обумовленої договором процентної ставки 30% річних.

Вказаний висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, що діяла на час укладання договору між сторонами, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У анкеті заяві, підписаній відповідачем 23.01.2013 року взагалі не зазначено, який саме тип кредитної карти обрав відповідач, який для нього бажаний кредитний ліміт, яка процентна ставка (а.с.6).

Із наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що для карток «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) -2,5 %, за тратами, здійсненими з 01.09.2014 року 2,9%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 року 3,6%; для карток «Універсальна GOLD» базова процентна ставка 2,5% в місяць, з 01.04.2013 року - 2,3%, за тратами, здійсненими з 01.09.2014 року 2,9%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 року 3,6% (а.с.7).

Згідно з п.1.1.1.91 Умов та правил надання банківських послуг тарифи розмір винагороди за послуги банку, являються невідємною частиною договору. Перелік може доповнюватись та змінюватись, про що клієнт повідомляється у відповідності до даних умов.

Згідно п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що в період з 23.01.2013 року до 31.08.2014 року банк нараховував процентну ставку у розмірі 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року у розмірі 34,80 % річних, з 01.04.2015 року у розмірі 43,20 % річних.

З кредитного договору не вбачається, що сторони домовились про змінювану процентну ставку. Зокрема, про це не зазначено у заяві, підписаній відповідачем. Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг відповідачем не підписані. Однак, із них також не вбачається домовленості про змінювану процентну ставку.

Посилання позивача на пункт 1.1.1.91 Умов та правил надання банківських послуг тарифи, яким передбачено, що перелік тарифів може доповнюватись та змінюватись та на п.1.1.3.2.3 щодо права банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків, не свідчить про домовленість щодо змінюваної процентної ставки, оскільки не встановлено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, який дозволяє точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору та максимальний розмір збільшення процентної ставки, як це передбачено ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, що діяла на час укладання договору між сторонами.

Отже, сторони домовились про застосування фіксованої процентної ставки у розмірі 2,5% на місяць чи 30% річних, про що зазначено у позовній заяві, у розрахунку заборгованості та що визнається відповідачем.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження з відповідачем підвищення процентної ставки з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року, суд обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та стягнув заборгованість за процентами, виходячи із обумовленої договором процентної ставки 30% річних.

Крім того, із витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що підвищена базова процентна ставка в місяць у розмірі 2,9% здійснюється за тратами, здійсненими з 01.09.2014 року, а у розмірі 3,6% - за тратами, здійсненими з 01.04.2015 року (а.с.7).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що поточна заборгованість у розмірі 6 926, 44 грн. та прострочена заборгованість у розмірі 836,15 грн. виникла з 30 квітня 2014 року та з цього часу є незмінною, тобто вказані кошти витрачені відповідачем до 30 квітня 2014 року, трат, здійснених після 01.09.2014 року відповідач не мав, тому підстав для застосування до нього підвищених процентних ставок не було.

За вказаних обставин висновки суду про стягнення заборгованості за процентами із розрахунку 30% річних є вірними та суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за підвищеними процентами за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: В.Б. Азевич

ОСОБА_4