Рішення № 6977917, 03.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.09 Справа № 10/130-09.

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., за участю секретаря судового засідання Ю.В.Литвиненко розглянув матеріали справи № 10/130-09 порушеної

за позовом : Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми

до відповідача : Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 , м. Суми

про стягнення 11 250,00 грн.

за зустрічним позовом : Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 , м. Суми

до відповідача : Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми

визнання недійсним договору оренди

Представники:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Суть спору : позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 11 250 грн., яка включає в себе : 3 750 грн. відшкодування збитків та 7500 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця . Крім того , позивач за первісним позовом просить суд зобовязати відповідача повернути позивачу торгівельне місце № 18 в стані, в якому було одержано оренду , а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати повязані з розглядом даної справи, у тому числі 2000 грн. за оплату послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.08.2009 року позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 року по справі № 10/130-09 ухвалу господарського суду Сумської області від 31 серпня 2009 року у справі № 10/130-09 скасовано , а справу передано на розгляд господарському суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.10.2009 року по справі № 10/130-09 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

16.11.2009 року відповідач - субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 , м. Суми подав зустрічний позов , в якому просить суд прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 10/130-09 , визнати недійсним договір оренди торгівельного місця від 26 грудня 2007 року № 18, що був укладений між сторонами по даній справі , судові витрати покласти на відповідача .

Представник позивача у призначене судове засідання не зявився , хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , про причини не прибуття суд не повідомив , письмові правові обґрунтування своєї позиції у справі , враховуючи зміст постанови ХАГС не надав . Про обізнаність позивача щодо судового засідання 03.12.2009 року свідчить те , що 01.12.2009 року представник позивача ОСОБА_5 (довіреність від 16 листопада 2009 року ) знайомилась з матеріалами справи та робила копії наявних в ній документів .

Явка представників сторін не визнавалася судом обовязковою , а тому не зявлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи .

В судове засідання відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву , в якому зазначив, що станом на 30.03.2008 року торгівельні місця були звільнені відповідачем, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.03.08., договором зберігання від 31.03.08 р.. Таким чином , відповідач вважає , що ним не були порушені права позивача , а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог первісного позивача у даній справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача , господарський суд встановив :

Зустрічний позов поданий з додержанням вимог статей 54 - 58 ГПК щодо форми і змісту позовних заяв та взаємно пов'язаний з первісним, тому він приймається судом на загальних підставах для спільного розгляду з первісним позовом.

24 грудня 2007 року між сторонами у справі укладений договір оренди торгівельного місця № 18 ( далі-договір ) відповідно до умов якого , позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування торгівельне місце № 18 території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, для торгівлі продовольчими товарами.

Відповідно до п. 7.1.1 зазначеного договору, договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.2008 року та пролонгації не підлягає.

В обґрунтування своїх позовних вимог , МПВТП «ВМ» посилається на те, що відповідач мав виконати обовязок щодо негайного повернення позивачу вказаного торгівельного місця , але грубо порушуючи вимоги закону , що передбачені ч.1 ст. 785 ЦК України , знехтував правами позивача і не повернув торгівельне місце .Тому на підставі ст. 22, 623 ЦК України , п.2 ст. 785 ЦК України МПВТП «ВМ» просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 11 250 грн., яка включає в себе : 3 750 грн. відшкодування збитків ; 7 500 грн. неустойку за несвоєчасне повернення торгівельного місця, а також просить зобовязати відповідача повернути позивачу торгівельне місце № 18 в стані, в якому було одержано оренду.

Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач стверджує, що листами № 46 від 17.03.2008 року ( а.с. 18) та № 62 від 20.05.2008 року (а.с. 19) повідомив відповідача про те, що договори оренди торгівельних місць пролонгуватися не будуть та просив останнього звільнити займані торгівельні місця.

Матеріали справи не містять доказів направлення та вручення відповідачеві листів як від 17.03.2008 року, так і від 20.05.2008 р. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні і допустимі докази на підтвердження того, що відповідач займає торгівельні місця після закінчення строку договору оренди.

Слід зазначити, що твердження позивача про незвільнення відповідачем торгівельного місця № 18 після закінчення дії договору оренди спростовується наданими відповідачем доказами.

Так, відповідно до договору про надання послуг від 20 березня 2008 року , який був укладений між споживчим товариством “Козацька слобідка”(замовник) та дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства “Сумбуд” Будівельно-монтажним підприємством “Хімбуд-2”(виконавець), виконавець прийняв завдання замовника надати послуги крана та автотранспорту по переміщенню (навантаженню та перевезенню) торгівельних кіосків членів споживчого товариства “Козацька слобідка” згідно з додатком № 1 з території торгівельної зони в м. Суми по вул. Леваневського, 2ж.

В додатку до цього договору в п. 2 значиться прізвище відповідача з зазначенням торгівельного місця за № 18, на якому розташований торговий кіоск, який вивозиться.

Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 30 березня 2008 року підтверджується факт виконаних виконавцем робіт, а саме: погрузка та вигрузка торгівельних кіосків замовника виконана повністю, якісно та в повному обсязі.

Отже, зазначеними доказами підтверджується, що станом на 31.03.2008 року торгівельне місце № 18 було звільнено відповідачем і торговий кіоск з торгового № 18 був переданий на зберігання підприємцю ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 на строк з 31.03.2008 року по 31.03.2009 року ( договір зберігання від 31.03.2008 року між СТ «Козацька слобідка» та ФОП ОСОБА_6 )

Позивач же не довів і матеріали справи не містять доказів, що торгівельне місце № 18 по вул. Леваневського, 2ж в м. Суми не було звільнено відповідачем в строк, передбачений умовою спірного договору , у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця у розмірі 7500 грн. задоволенню не підлягають.

Необґрунтованими є також позовні вимоги щодо стягнення збитків, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності до вимог п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження невиконання відповідачем умов договору щодо повернення у визначений умовами договору строк торгівельного місця.

Крім того, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, є наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надав доказів на підтвердження своїх вимог в частині стягнення з відповідача збитків.

Як вбачається із листа позивача № 46 від 17.03.2008р. (а. с. 18), позивач вимагав звільнити спірні торгівельні місця в зв'язку з плановою реконструкцією ринку та проведенням на ньому відповідних ремонтних робіт. Тобто за наявності вказаних обставин позивач об'єктивно був позбавлений можливості отримувати прибуток від здачі в оренду спірних торгівельних місць.

Позивач не довів, що у разі звільнення відповідачем торгівельних місць вони були б здані в оренду іншим господарюючим суб'єктам або використані іншим чином з метою отримання прибутку.

Зважаючи на вищевикладене, первісний позов МПВТП «ВМ» задоволенню не підлягає .

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову йому відмовлено.

Щодо вимог, викладених в зустрічному позові відповідача - субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 , слід зазначити наступне :

Згідно рішення VIII сесії Сумської міської Ради народних депутатів XXII скликання від 29.11.1995р. МПВТП «ВМ» надано в користування земельну ділянку під будівництво торгівельної зони, площею 0,10 га на вулиці Леваневського, 2ж, у місті Суми. На підставі цього рішення між МПВТП «ВМ» та Сумською міською радою був укладений договір на право тимчасового користування землею № 25 від 10.01.1996р. строком до 10.01.2006.

Рішенням Сумської міської ради від 29.10.08 №1974-МР було скасоване рішення Сумської міської ради від 29.11.1995 «Про відведення та закріплення земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям», на підставі якого було укладено договір на право тимчасового користування землею № 25 від 10.01.1996 р.

Також слід зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від08.10.2009р. по справі № 13/131-06 скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.06 у справі № 13/131-06, яким договір оренди земельної ділянки № 25 від 10.01.1996р. був поновлений на 10 років на умовах, що передбачені цим договором.

З наведеного вбачається, що МПВТП «ВМ» на підставі рішення VIII сесії Сумської міської Ради народних депутатів XXII скликання від 29.11.1995р. та договору на право тимчасового користування землею № 25 від 10.01.1996р. до 10 січня 2006р. належали майнові права на земельну ділянку площею 0,10 га на вул. Леваневського, 2ж, у місті Суми.

Згідно вимог ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку , на який його було укладено .

Після цієї дати МПВТП «ВМ» продовжувало користуватися земельною ділянкою без будь-яких правових підстав так як згідно п. 34 статті 26, п. 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин, у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки, вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а рішення Сумської міської ради з приводу подовження строку дії договору оренди чи укладення нового договору з МПВТП «ВМ» не приймалося.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена можливість поновлення договору оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди , але цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки , оскільки в ній не зазначено , що договір вважається поновленим , а визначено , що в такому разі договір підлягає поновленню.

В даному випадку поновлення договору оренди земельної ділянки не відбулось , а тому він припинив свою дію у звязку з закінчення строку , на який його було укладено , 10 січня 2006 року ( ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі») .

Згідно з приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Наведеною нормою, зокрема, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України (ЦК України) право передання майна у найм має власник речі або особа , якій належать майнові права .

Договір оренди торгівельного місця від 26 грудня 2007р. № 18 суперечить положенням статті 761 ЦК України, так як на момент його укладення МПВТП «ВМ» не являвся власником або особою, якій належали майнові права на торгівельне місце № 18 на території торгівельної зони за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, тому МПВТП «ВМ» 26 грудня 2007 року не мав права на передачу в найм (оренду) цього майна, а ці обставини згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є безумовною підставою для визнанням недійсним цього правочину.

Зважаючи на все вищевикладене , суд вважає зустрічні позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору оренди торгівельного місця від 26.12.2007 року № 18 , який був укладений між МПВТП «ВМ» та ФОП ОСОБА_1 правомірними , обґрунтованими та підлягаючими задоволенню .

Згідно ст.ст. 44,49 ГПК України , судові витрати, понесені ФОП ОСОБА_1 за подання зустрічної позовної заяви покладаються на МПВТП «ВМ» .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 203, 204, 215, 611, 623, 624, 761, 785 ЦК України , ст.ст. 12, 124, 125 Земельного кодексу України , ст.ст. 31, 33 Закону України «Про оренду землі» , ст. ст. 33, 43, 44, 49, 60, 82-85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ :

1.Прийняти зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 для спільного розгляду з первісним позовом .

2.В задоволенні первісного позову відмовити .

3.Зустрічний позов задовольнити .

4.Визнати недійсним договір оренди торгівельного місця від 26 грудня 2007 року № 18, укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Малим приватним виробничо-торгівельним підприємством «ВМ» .

5.Стягнути з Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ» (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718 ) на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.

6.Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Повний текст рішення підписаний суддею 04.12.2009 року .

Суддя