Рішення № 69779080, 13.10.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1742/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря Плаксіної Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок скоєння злочину, -

В С Т А Н О В И В:

15.06.2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Краснолиманського міського суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок скоєння злочину. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.05.2013 року ОСОБА_2, будучі обізнаним про місце пересування свого боржника ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб разом зі своїм сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою незаконного позбавлення волі та викрадення людини, на автомобілі останнього - ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1, червоного кольору, прибули до будівлі податкової адміністрації Харківської області, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 30, де і стали чекати потерпілого ОСОБА_5, який повинен був приїхати в той день до податкової міліції за вищевказаною адресою. В той же день, близько 16-00 години, знаходячись в салоні вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_6, ОСОБА_3, побачивши малознайомого йому ОСОБА_5, який приїздив разом зі своїм захисником ОСОБА_7 на автомобілі «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 який він припаркував поблизу з будівлею Податкової адміністрації Харківської області, наказав ОСОБА_6 прослідувати за ОСОБА_5, який разом зі своїм захисником ОСОБА_7, зустрівшись з співробітником податкової міліції ОСОБА_8, направилися до кафе: «Мрія», розташованого поблизу по вул. Карла Маркса в м. Харкові. Побачивши як ОСОБА_5 відійшов від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та самостійно направився у напрямку Податкової адміністрації Харківської області, ОСОБА_6 телефоном став інформувати ОСОБА_3 про пересування ОСОБА_5 Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення людини, ОСОБА_2, чекаючи ОСОБА_5 біля автомобіля, під керуванням останнього «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_3. побачивши як він направлявся у напрямку до вказаного автомобілю, почав рухатися у його напрямку та, привітавшись з ОСОБА_5 за руки, почав його утримувати, при цьому потерпілий намагався звільнити свою руку та втекти, але дорогу йому перегородив ОСОБА_4, який йшов за ним позаду. Побачивши це, до них підбіг ОСОБА_3 Користуючись своєю перевагою у фізичній силі та кількості, прагнучи подолати волю потерпілого до опору, вони утрьох почали наносити ОСОБА_5 численні удари руками і ногами в різні частини тіла, чим спричинили останньому фізичний біль, який виразився у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, та застосовуючи психологічне насильство, яке виразилося у словесних погрозах ОСОБА_2, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 силою потягли його до автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 який на підставі довіреності знаходився в користуванні ОСОБА_5, власником якого є ОСОБА_9, та проти його волі посадили його в салон вказаного автомобілю, після чого повезли потерпілого в Дергачівський район Харківської області.

Дані по вищевказаному злочину 26.05.2013 року за заявою позивача було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050420001023 Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова 13.03.2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_10, були визнані винними в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України.

Оскільки протиправні дії були заподіяні щодо сина позивача ОСОБА_5, місце знаходження якого до теперішнього часу не встановлено, позивач був визнаний потерпілим від злочину, і має право на відшкодування заподіяної йому в результаті даного злочину матеріального збитку і моральної шкоди.

Внаслідок незаконних дій відповідачів позивачу було спричинено шкоду, яка полягає в витратах на лікування, його та його дружини, оскільки стан їх здоров'я після перенесеного значно погіршився. Він змушений був неодноразово відвідувати м. Харків в ході досудового та судового слідства. Він та члени його родини витримують сильні душевні хвилювання, оскільки до теперішнього часу не встановлено місце знаходження його сина. Його позбавили можливості отримувати матеріальну підтримку від сина.

Для захисту своїх прав та інтересів він змушений був звернутися за допомогою до адвоката, витрати склали 3000 грн.

У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування понесених витрат на юридичну допомогу 3000 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000000 грн.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (а.с.110) до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідача ОСОБА_2 відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи (а.с. 112-113), через оголошення в пресі. Оголошення про виклик відповідача опубліковано в газеті «Урядовий Кур'єр» від 07.10.2017 року № 189, але відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідача ОСОБА_3 було належним чином повідомлено, шляхом направлення судової повістки до Диканьківської виправної колонії № 12, де, відповідно до повідомлення Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (а.с.81), відповідач відбуває покарання (а.с.119-120).

Відповідача ОСОБА_4 було належним чином повідомлено, шляхом направлення судової повістки до Холодногірської виправної колонії № 18, де, відповідно до повідомлення Ленінського районного суду Харківської області відповідач відбуває покарання (а.с.115-116).

З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК).

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 61 ЦПК України окреслює підстави звільнення від доказування. Згідно ч. ч. 3,4 цієї статті обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом, вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, засуджений за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 9 (дев'яти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 засуджений за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить йому а праві власності та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 засуджений за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить йому а праві власності (а.с.50-60).

Згідно вироку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто, у незаконному позбавленні волі та викраденні людини за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.10.2015 року вказаний вирок залишений без змін (а.с.61-68).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 15.06.2016 року зазначені вирок та ухвала залишені без змін (а.с.69-72).

Згідно вироку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були визнані винними у незаконному позбавленні волі та викраденні сина позивача - ОСОБА_5

Як вбачається з тексту вироку ОСОБА_1 було визнано потерпілим у кримінальному провадженні №1-кп/642/38/15, цивільний позов потерпілим заявлений не був.

Згідно ст. ст. 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у сумі 2000000,00 (два мільйони) грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні суми грошового відшкодування за завдані моральні страждання суд, враховуючи ч. 3 ст. 23 ЦК України, бере до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із протиправними діями обвинуваченого, ступінь вини обвинувачених, принципи розумності та справедливості.

Внаслідок незаконних дій відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачу (потерпілому) ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач є особою похилого віку (має 80 років, а.с.6), є інвалідом першої групи, потребує постійної сторонньої допомоги (а.с.21), проте позбавлений можливості отримувати таку допомогу від сина ОСОБА_5, якого викрали відповідачі, з 2013 року не знає про місцезнаходження свого сина, тому постійно знаходиться в стресовому стані, переживає та страждає за нього, стан його здоров'я після перенесеного значно погіршився. Він змушений був неодноразово відвідувати м. Харків в ході досудового та судового слідства. Його позбавили можливості отримувати матеріальну підтримку від сина.

Судом встановлено, що позивачу по справі, як потерпілому у кримінальному провадженні, було заподіяно моральну шкоду діями відповідачів по справі, які вчинили злочин.

Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати роз'яснення, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті і виробничих стосунках.

Враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивача, а також з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково та стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача 100000 (сто тисяч) грн.

Стосовно вимог про стягнення з відповідачів витрат на надання правової допомоги, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом ОСОБА_12 та позивачем 28.06.2014 року укладено Угоду про надання адвокатських послуг за участь в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, у якій позивач був потерпілим (а.с.18). Додатковою угодою від 28.06.2014 року визначений розмір гонорару адвокату у розмірі 3000 грн. (а.с.19). Згідно Акту прийому-передачі грошових коштів від 28.05.2014 року заначена сума сплачена позивачем (а.с. 20).

Тобто, з наданих доказів вбачається, що витрати на правову допомогу, на які посилається позивач, понесені ним не у цій справі, а у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України.

Оскільки сплачені позивачем кошти за ведення кримінальної справи відповідно до вимог ЦПК України не відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи, тому в цій частині вимоги задоволеними бути не можуть через відсутність правових підстав.

Крім того, відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач, як інвалід І групи від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позов задоволено частково (5,%), суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь держави суми судового збору в розмірі 400 грн. (підлягав сплаті згідно з вимогами п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 8000 грн., позов задоволено частково 5%, розмір судового збору складає 400 грн.)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 57, 60, 79, 88, 174, 179, 209, 212, 213 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,спричиненої внаслідок скоєння злочину - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави (р/р: 31211206700063, ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 834016, отримувач: Краснолиманський УК/ у м. Красний Лиман/22030001, Банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області; код бюджетної класифікації доходів: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050)", пункт 1.1) судовий збір з кожного по 133,33 грн. (сто тридцять три грн.. тридцять три коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у випадку неподання заяви відповідачем про перегляд щодо нього заочного рішення та неподання позивачем апеляційної скарги.

Відповідачі протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення може подати до Краснолиманського міського суду Донецької області заяву про перегляд цього заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем до апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -