Постанова № 69778419, 24.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа № 906/1079/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-2 Державної іпотечної установи на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.09.2017р. у справі №906/1079/15 (суддя В.К. Давидюк)

за заявою Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15 (суддя О.М. Тимошенко)

за позовом виконавчого комітету Коростенської міської ради (м. Коростень)

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (м. Коростень); 2) Державної іпотечної установи (м. Київ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" (м. Київ)

про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-3 від 17.09.2013р.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача -1- не з'явився;

відповідача -2 - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 27.01.2017р. №418/15/1; ОСОБА_2, представник за довіреністю від 16.01.2017р. №194/15/1;

третьої особи - не з'явився;

Судом розяснено представникам права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Державна іпотечна установа звернулася до господарського суду Житомирської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.09.2017р. відмовлено в задоволенні заяви, рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Державна іпотечна установа звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, задоволити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду; скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що підставою для задоволення позову виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-3 від 17.09.2013р. стала відсутність згоди співвласника (Коростенської міської ради) на передачу в іпотеку спільного майна. Скаржник вказує, що нововиявленою обставиною є лист-згода виконавчого комітету Коростенської міської ради №02-17/1190 від 07.05.2013р., за підписом міського голови про погодження передачі під заставу (іпотеку) будинку за адресою: м. Коростень, вул. Маяковського, 111, адресований Державній іпотечній установі. Скаржник звертає увагу суду на те, що ненадання пояснень Коростенською міською радою з приводу листа-згоди позбавило його можливості ознайомитись з позицією позивача щодо наявності згоди про передачу майна в іпотеку та стало підставою прийняття незаконного, необґрунтованого рішення у справі без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Суд першої інстанції виносячи ухвалу залишив поза увагою те, що рішення виконавчого комітету - це внутрішній документ, зовнішньою формою волевиявлення за яким є лист-згода. Крім того, місцевим судом не досліджено чи було раніше делеговано міському голові повноваження на укладення відповідних договорів. Державна іпотечна установа вважає, що суд посилаючись на відсутність повноважень у міського голови на підписання листа-згоди та вказуючи на дефекти в компетенції виконавчого органу безпідставно не застосував норми ст. ст. 80, 91, 92 ЦК України, оскільки нормами ст. 2 ЦК України суб'єктів публічного права віднесено до учасників цивільних правовідносин. Скаржник зазначає, що укладення одним із співвласників договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого співвласника може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що той з співвласників, хто уклав договір щодо спільного майна та третя особа - контрагент за договором діяли недобросовісно, зокрема, третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить кільком особам на праві спільної сумісної власності і що той з співвласників, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого власника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 24.10.2017р. представник скаржника заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що Державна іпотечна установа домовляється з виконавчим комітетом Коростенської міської ради щодо спільної позиції на рахунок заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15.

Розглянувши усне клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що вирішення по суті апеляційної скарги та оцінка листа виконавчого комітету Коростенської міської ради №02-17/1190 від 07.05.2013р., як нововиявленої обставини ніяким чином не впливає на домовленості між Державною іпотечною установою та виконавчим комітетом Коростенської міської ради, скаржником не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали розгляд апеляційної скарги, тому враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 24.10.2017р. представники скаржника підтримали доводи наведені в апеляційній скарзі, просять апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Позивач, відповідач-1 та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 24.10.2017р., про день, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15, дослідивши обґрунтованість доводів заявника у поданій заяві, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, виконавчий комітет Коростенської міської ради звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З укладеного 17.09.2013р. між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" та Державною іпотечною установою.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. у справі №906/1079/15 позов задоволено; визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З, укладений 17.09.2013р. між Державною іпотечною установою та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Вирішено питання про розподіл судових витрат та накладено арешт на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013р., укладеним між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.

Державна іпотечна установа звернулася до господарського суду Житомирської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15.

Заявник, як на нововиявлену обставину, посилається на лист виконавчого комітету Коростенської міської ради №02-17/1190 від 07.05.2013р., адресований Державній іпотечній установі, який, на його думку, має важливе значення для справи та є істотною обставиною, яка не була йому відома на час розгляду справи.

Зі змісту даного листа апеляційним судом встановлено, що міський голова повідомляє голову правління Державної іпотечної установи, що виконавчий комітет Коростенської міської ради відповідно до вимог договору дольової участі в будівництві від 22.06.2010р. не заперечує щодо укладання ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" договорів, пов'язаних з добудовою 60 квартирного житлового будинку по вул. Маяковського, 111 в м. Коростені, а саме: передачі під заставу (іпотеку) Державній іпотечній установі (а.с.39 у т. 3).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011р. №17 не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України.

Аналогічна позиція відображена в п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27.02.1981р. №1, в якому вказано, що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішенням обставин, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Пунктом 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011р. №17 роз'яснено, що результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана обставина (лист виконавчого комітету Коростенської міської ради №02-17/1190 від 07.05.2013р.) існувала, мала бути відомою заявнику в ході розгляду справи №906/1079/15 (лист адресований Державній іпотечній установі) та за своєю суттю є новим доказом у справі на підтвердження певного факту, який не був вчасно наданий заявником суду та який міг бути добутий судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, ст. 38 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. у справі №906/1079/15 фактично зводиться до необхідності оцінки нового доказу в підтвердження існування обставин, про які сторона вже зазначала під час розгляду справи №906/1079/15.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що визнаючи недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, суди зазначили, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в заставу лише за згодою усіх співвласників, а в силу ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" така згода має бути нотаріально посвідченою. Позивач згоди на передачу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва не надавав. Докази щодо виділення ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" своєї частки незавершеного будівництва в натурі та реєстрації права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості у матеріалах справи відсутні, а також іпотекодавець не мав права на набуття у майбутньому у власність всього об'єкта, а саме 60 квартир загальною площею 3340,34 м2 вартістю 11023122 грн., розташованих у об'єкті незавершеного будівництва житлового призначення, оскільки позивач у справі мав право на набуття в майбутньому у власність 5 квартир (трьох однокімнатних та двох двокімнатних) загальною площею не меншою 190 м2.

Таким чином, визнаючи недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З, суди дійшли висновку про наявність у договорі інших дефектів, що стали підставою для визнання його недійсним, а не лише відсутність згоди позивача на передачу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва, тому наявність самого листа №02-17/1190 від 07.05.2013р. не спростовує висновків суду, покладених в основу рішенні господарського суду Житомирської області від 15.09.2015р. та не свідчить про те, що врахування названого листа мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у даній справі. При цьому, суд апеляційної інстанції не розцінює даний лист, як надання позивачем згоди для укладання договору, оскільки така згода, відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" має бути нотаріально посвідченою.

Отже, беручи до уваги вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначені у заяві Державної іпотечної установи обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні ст.112 ГПК України, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що в її задоволенні слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими; апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 112-114 ГПК, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.09.2017р. у справі № 906/1079/15 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.