Рішення № 6977694, 01.12.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2009 р. Справа № 20/185

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом підприємця ОСОБА_1

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Здолбунівський завод продтоварів”

про стягнення заборгованості в сумі 47 744 грн. 65 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1.

Від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася, в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Здолбунівський завод продтоварів” (надалі Відповідач) на свою користь основний борг в сумі 47 408 (сорок сім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп., річні в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 79 коп. та пеню в розмірі 102 (сто дві) грн. 86 коп.. Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання двічі не зявився. Відповідач відзиву на позов не подав. Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 5208027 (а.с. 20) та № 5214396 (а.с. 27). Відповідач не повідомив суду причини неявки свого повноважного представника.

Враховуючи вищевказане та те, що Відповідачу надавалося достатньо часу для подачі своїх доводів та заперечень, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 1 квітня 2009 року був підписаний договір (надалі Договір; а.с. 7), відповідно до пункту 1.1. якого, на протязі дії Договору Позивач постачає, а Відповідач приймає та оплачує продукцію: сік березовий.

На виконання умов Договору Позивачем Відповідачу було здійснено поставку товару на загальну суму 92408 (девяносто дві тисячі чотириста вісім) грн. 00 коп., згідно накладних:

- № 1 від 21 квітня 2009 року (а.с. 16) 17882 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.;

- № 2 від 24 квітня 2009 року (а.с. 17) 74526 (сімдесят чотири тисячі пятсот двадцять шість) грн. 00 коп..

В свою чергу, Відповідач частково розрахувався з Позивачем за поставлений товар в сумі 45 000 (сорок пять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банку (а.с. 9-11).

Позивачем було направлено Відповідачу претензію від 26 серпня 2009 року (а.с. 14; докази отримання претензії Відповідачем а.с. 15), в якій Позивач вимагав від Відповідача в 10-ти денний термін провести кінцеві розрахунки за поставлений товар в сумі 47 408 (сорок сім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп.. Вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.

Таким чином, на момент подачі заяви до суду та станом на 1 грудня 2009 року, за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість в сумі 47 408 (сорок сім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 47 408 (сорок сім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп. ґрунтуються на Договорі та законі, та підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховано 233 (двісті тридцять три) грн. 79 коп. річних, (розрахунок а.с. 13).

Господарський суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 233 (двісті тридцять три) грн. 79 коп. річних.

Крім суми основного боргу та річних, в позовній заяві Позивач (посилаючись у даній позовній заяві (а.с. 2-3) на частину статтю 625 Цивільного кодексу України) просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 102 (сто дві) грн. 86 коп..

Водночас, розрахунок пені Позивачем зроблено у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Слід зазначити, що стаття 625 Цивільного кодексу України не передбачає положення про забезпечення виконання зобовязання неустойкою, зокрема нарахування пені.

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, нарахування пені (штрафних санкцій) за порушення зобовязання (при забезпеченні виконання зобовязання) можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочину), в якому обумовлено таке забезпечення виконання зобовязання.

Враховуючи усе вищевказане та те, в Договорі (а.с. 7; правочин) сторони не передбачили відповідальності за невиконання грошових зобовязань у вигляді пені, господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача нарахованої пені в розмірі 102 (сто дві) грн. 86 коп..

Водночас, при подачі Позовної заяви Позивачем сплачено державне мито, за розгляд даної справи, в меншому розмірі ніж це передбачено пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Позивачем не доплачено 3 (три) грн. 37 коп. державного мита.

Враховуючи вищевказане та положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням винесеного судового рішення по даній справі, необхідно стягнути з Позивача в дохід державного бюджету України державне мито в розмірі 1 (одна) грн. 03 коп. та з Відповідача державне мито в розмірі 2 (дві) грн. 34 коп..

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Здолбунівський завод продтоварів”, 35703, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Щепкіна, 13, р/р 26005121216 в “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805, код 05515223 на користь підприємця ОСОБА_1, 30000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Філії відділення “Промінвестбанку” м. Славута, МФО 315472, код НОМЕР_1 47 408 (сорок сім чотириста вісім) грн. 00 коп. заборгованості, 233 (двісті тридцять три) грн. 79 коп. річних, 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 08 коп. витрат по держмиту та 235 (двісті тридцять пять) грн. 49 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Здолбунівський завод продтоварів”, 35703, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Щепкіна, 13, р/р 26005121216 в “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805, код 05515223 в доход державного бюджету України 2 (дві) грн. 34 коп. державного мита.

5. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, 30000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Філії відділення “Промінвестбанку” м. Славута, МФО 315472, код НОМЕР_1 в доход державного бюджету України 1 (одна) грн. 03 коп. державного мита.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 04.12.2009р.

Суддя