Постанова № 69775249, 25.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Справа № 922/1001/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017у справі№922/1001/17 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот"доХарківської міської радипровнесення змін до договору оренди земліза зустрічним позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот"провнесення змін до договору оренди земліУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача за первісним позовом: Соловйов Є.А. (керівник);

від відповідача за первісним позовом: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрокот" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, Товариство, ТОВ "Дрокот") звернулось до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, Рада) в якому просило суд зобов'язати останнього прийняти пропозицію позивача щодо зміни пункту 18 договору оренди землі від 26.08.2016 року та підписати запропонованому ним додаткову угоду з викладенням цього пункту в наступній редакції: "18. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Розроблення проекту відведення земельної ділянки здійснюється на підставі чинного рішення Харківської міської ради стосовно надання дозволу орендарю на розробку такого проекту. Організація розроблення проекту земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря".

Харківська міська рада заявила зустрічний позов до ТОВ "Дрокот" про виключення з договору оренди землі від 26.08.2016 року, укладеного між Харківською міською радою та Товариством, розділу "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" разом з пунктами 18,19 та 20 без зміни нумерації договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року, у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено.

ТОВ "Дрокот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права і на неповне з'ясування всіх обставин справи, просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі, а в задоволені зустрічного позову відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 року №303/10 "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (п. 1 рішення, п.4 додатку до рішення) надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Дрокот" дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Римарській, 14 (Дзержинський район) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "Б-1".

Між Харківською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрокот" (орендарем) 26.08.2016 року укладено договір оренди землі.

Відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.09.2015 року №1997/15 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Римарська, 14.

У п.8 договору зазначено, що вищевказаний договір оренди землі укладено строком до 01.10.2020 року.

Згідно зі спірним п.18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: рішення 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 року №303/10 "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд". Організація розроблення проекту земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим покладаються на орендаря.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом первісного позову є вимога ТОВ "Дрокот" зобов'язати Харківську міську раду прийняти пропозицію позивача щодо зміни пункту 18 договору оренди землі від 26.08.2016 року та підписати запропоновану ним додаткову угоду з викладенням цього пункту в редакції Товариства. В обґрунтування цих вимог Товариство вказувало на те, що у п. 18 договору оренди землі від 26.08.2016 року міститься посилання на рішення 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 року №303/10, яке на момент укладення договору скасовано рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 20.11.2013 року №1308/13 в частині, що стосується ТОВ "Дрокот" та відповідної земельної ділянки. Відтак, ТОВ "Дрокот" вважало, що наявність п. 18 договору в існуючій редакції ставить під сумнів факт передачі ТОВ "Дрокот", як орендарю за договором, відповідної земельної ділянки та взагалі робить неможливою таку передачу.

Предметом зустрічного позову Харківської міської ради є вимога виключити з договору оренди землі від 26.08.2016 року розділу "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" разом з пунктами 18,19 та 20 без зміни нумерації договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220 затверджено Типовий договір оренди землі. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року №843 внесено зміни до Типового договору оренди землі та виключено розділ "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" разом з пунктами 18, 19 та 20.

Розглянувши даний судовий спір по суті заявлених первісних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що рішенням Харківської міської ради від 27.10.2010 року №303/10 (п. 4 додатку) було надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд ТОВ "Дрокот" площею, орієнтовно, 0,1085 га по вул. Римарській, 14 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "Б-1".

Рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 20.11.2013 року №1308/13 "Про скасування та визнання рішень Харківської міської ради такими, що втратили чинність" (п. 8 додатку 1) визнано таким, що втратив чинність, п. 4 додатку до рішення Харківської міської ради №303/10 від 27.10.2010 року наступного змісту: "4. ТОВ "Дрокот" площею, орієнтовно, 0,1085 га по вул. Римарській, 14 (Дзержинський район) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "Б-1"".

Вказаний пункт втратив чинність у зв'язку із невиконанням ТОВ "Дрокот" вимог п. 2 рішення Харківської міської ради №303/10 від 27.10.2010 року щодо необхідності розробки та погодження проекту відведення земельної ділянки по вул. Римарській, 14.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок у користування державної або комунальної власності у користування визначено ст. 123 Земельного кодексу України, відповідно до якої, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до Закону, питання регулювання земельних відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Дрокот" звернувшись до суду з позовною вимогою про внесення змін до договору оренди, фактично просило суд скасувати рішення Харківської міської ради від 20.11.2013 року №1308/13, та визнати чинним рішення Харківської міської ради стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою без прийняття відповідного рішення радою, що є неможливим відповідно до приписів п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", позаяк питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою є у даному випадку виключними повноваженнями Харківської міської ради.

При цьому відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України способом захисту прав на земельні ділянки є, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З матеріалів справи слідує, що рішення Харківської міської ради від 20.11.2013 року №1308/13 є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавалось.

Судами також встановлено, що позивачем не доведено, що після підписання договору оренди землі з відповідачем за первісним позовом, відбулись будь-які істотні зміни обставин, що передбачено ст. 652 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Приймаючи до уваги вищевикладене, касаційна інстанція визнає висновки попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісних вимог обґрунтованими та такими, що відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Поряд з цим задовольняючи зустрічні позовні вимоги Ради до Товариства суди підставно виходили з того, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

У ст. 184 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220 затверджено Типовий договір оренди землі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року №843 внесено зміни до Типового договору оренди землі, згідно з якими розділ "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" разом з пунктами 18, 19 та 20 виключено.

За таких обставин, висновки судів про те, що зустрічні позовні вимоги Харківської обласної ради про виключення з договору оренди землі від 26.08.2016 року розділу "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" разом з пунктами 18,19 та 20 без зміни нумерації договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню також визнаються касаційним судом правомірними.

Доводи викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у справі, позаяк їм надавалась оцінка судом апеляційної інстанції відповідно до повноважень, наданих йому Господарським процесуальним кодексом України, і ці доводи були мотивовано відхилені.

Тому, враховуючи передбачені ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів визнає доводи касаційної скарги неспроможними як такі, що стосуються переоцінки доказів у справі.

Посилання скаржника на неповне з'ясування судами всіх обставин справи відхиляються касаційним судом в силу положень ч.2 ст.111 Господарського процесуального кодексу України за приписами яких посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи не допускаються.

Позаяк порушень норм матеріального чи процесуального права касаційним судом не виявлено, підстави для скасування рішення та постанови у справі та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №922/1001/17 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Л.І. Рогач