Рішення № 6977431, 03.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                           Справа№ 9/197

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів, від імені якої діє Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів,

До відповідача: Військової частини А 1642, м. Радехів, Львівської області,

Про стягнення заборгованості 15877 грн. 68 коп. збору за утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями і спорудами в смузі відведення, розірвання договору від 19.09.2007 № 387 про подачу та забирання вагонів укладеного між ДТГО «Львівська залізниця»та Військовою частиною А 1642 та стягнення з відповідача судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Білоус К.В. –п/к, за довіреністю від 01.01.2009р. № НЮ-14,

Від відповідача: Огорєлко Ф.І.-п/к, за довіреністю від 02.11.2009р. № 1180.

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, стаття 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді –не заявлено. Представники відмовилися від технічної фіксації судового процесу, про що подали письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів, від імені якої діє Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів, до відповідача: Військової частини А 1642, м. Радехів, про стягнення заборгованості 15 877 грн. 68 коп. збору за утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями і спорудами в смузі відведення, розірвання договору від 19.09.2007 № 387 про подачу та забирання вагонів укладеного між ДТГО «Львівська залізниця»та Військовою частиною А 1642 та стягнення з відповідача судових витрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, подав документи, які вимагалися судом, просить стягнути з відповідача на свою користь 15877 грн. 68 коп. боргу зі збору за утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями і спорудами в смузі відведення, розірвати договір від 19.09.2007 № 387 про подачу та забирання вагонів укладеного між ДТГО «Львівська залізниця»та Військовою частиною А 1642 та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, з позовними вимогами –не згідний, просить зобов»язати МОУ виділити кошти з Державного бюджету України для Військової частини А 1642 для розрахунків зі збору за утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями і спорудами в смузі відведення, договору від 19.09.2007 № 387 про подачу та забирання вагонів укладеного між ДТГО «Львівська залізниця»та Військовою частиною А 1642 –не розривати, з підстав зазначених у відзиві, відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 9/197 до 31 січня 2010 року.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач - Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця»є юридичною особою ( п. 3.1. Статуту), форма власності за КФГ - 31 –державна, знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Гоголя, 1, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01059900, що підтверджується Статутом (нова редакція), який зареєстровано у встановленому законом порядку 20.06.2006р., номер запису: 14151050080000929, довідкою про включення до ЄДРПОУ.

Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»( м. Львів, вул. Листопадового Чину, 22), відповідно до п. 1.2. Статуту Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»входить до складу залізниці як структурний та відокремлений підрозділ без права юридичної особи, діє в інтересах юридичної особи на підставі довіреності НЮ-275 від 12.02.2009р., виданої начальнику відокремленого підрозділу Федаку Ярославові Андрійовичу з повноваженнями визначеними юридичною особою для структурного підрозділу у цій довіреності та згідно довіреності від 01.01.2009р. № НЮ-14 виданої юридичною особою представнику Білоусу К.В. з повноваженнями визначеними у вказаній довіреності (докази –в матеріалах справи).

При цьому, стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Відповідач –Військова частина А1642 є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код 07737643, знаходиться за адресою: місто Радехів, Львівської області, форма власності за КОПФГ –425 –державна, що підтверджується довідкою № 12/09 з ЄДРПОУ.

В судовому засіданні встановлено, що 19.09.2007 між Військовою частиною А1642 (далі - Відповідач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням „Львівська залізниця" був укладений договір № 387 (далі - Договір) про подачу та забирання вагонів.

Зазначений договір складено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками позивача та відповідача, їх підписи засвідчено печатками сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відтак є правомірним правочином, згідно статті 204 ЦК України.

Договір № 387 про подачу та забирання вагонів набуває чинності з моменту його підписання (19 вересня 2007 року) та укладено терміном на 5 років (п. 20 договору).

Станом на час подання позову до господарського суду –договір не розірвано, не скасовано, не визнано недійсним (незаконним), відтак є чинним.

Згідно умов вказаного договору ( п. 1.), позивач (за умовами договору –Залізниця) зобов»язується, відповідно до Статуту залізниць України і на умовах цього договору здійснювати відповідачу ( за умовами договору –Користувач) подачу, розставлення на місця завантаження, вивантаження і забирання вагонів з під»уїзної колії, яка належить Залізниці та примикає до станції Радехів Залізниці через стрілку № 17 і обслуговується локомотивом залізниці.

Розгорнута довжина під»їзної колії становить 7422,6 погонних метри (п. 2 договору), у межах смуги відведення залізниці під»їзною колією і спорудами Користувача зайнято ділянку землі площею 4460 кв.м. ( п. 3 договору).

Відповідач зобов'язувався сплачувати ДТГО "Львівська залізниця" плату за користування земельною ділянкою зайнятою під»їзною колією і спорудами, яка знаходиться в смузі відведення, площею 4460 кв.м.

Згідно п. 14.3 договору про подачу та збирання вагонів відповідач повинен вносити плату за ділянку землі площею згідно п. 3 договору у першій декаді поточного місяця згідно п. 22 таблиці № 4 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати (з 01.06.2009 згідно додаткової угоди до договору № 387) - плата вноситься на підставі "Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення", затвердженої заступником начальника залізниці по колійному господарству).

Позивач за даним договором свої зобов»язання виконав в повному обсязі.

В порушення умов договору Відповідачем оплата за користування вищевказаною земельною ділянкою (п. 3 договору) не здійснювалась в період з 01.04.2009 по 31.10.2009 року, тобто протягом 6 (шести) місяців підряд.

На підставі чого, відповідно до п. 14.3 договору від 19.09.2007р. № 387, позивачем нарахований борг на відповідача (Військову частину А1642) в загальній сумі 15 877 грн. 68 коп., в тому числі ПДВ, про що свідчать акти загальної форми ГУ –23, станції Радехів Львівської залізниці від 09.04.2009р. № 28, від 25.05.2009р. № 47, від 01.06.2009р. № 71, від 01.07.2009р. №91, від 03.08.2009р. № 119, від 01.09.2009р. № 141, від 01.10.2009р. № 159 (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії –в матеріалах справи).

Вищезазначені акти загальної форми ГУ-23 засвідчують також неприбуття представника Військової частини А1642 на станцію Радехів Львівської залізниці для підписання накопичувальних карток №№ 09040196, 21050272, 01060300, 01070367, 02080452, 01090529, 01100603.

Розрахунок боргу:

1) за період 01.04.2009 по 30.04.2009р.: 0,7 * 4,876 = 3,4; де: 0,7 - ставка збору в гривнях за 1 кв.м. за рік згідно тарифного керівництва №1; 4,876 - коефіцієнт до ставки збору, що діє з 01.10.2008 згідно вказівки № 000158/ЦМ; (3,4 * 4460 кв. м.) / 12 = 1263, 67 грн. (1263,70); де: 12 - кількість місяців; 4460 кв. м. - площа земельної ділянки згідно п. 3 Договору №387 від 19.09.2007р.;

Сума збору за квітень 2009р. складає 1263 грн. 67 коп.

ПДВ - 20% від суми збору за квітень 2009р. 1263,67 грн. = 252, 73 грн., отже, сума збору з урахуванням ПДВ = 1516, 44 грн. (1263,67 грн. + 252,73 грн.).

2) за період 01.05.2009 по 31.05.2009р.: 0,7 * 4,876 = 3,4; де: 0,7 - ставка збору в гривнях за 1 кв.м. за рік згідно тарифного керівництва №1; 4,876 - коефіцієнт до ставки збору, що діє з 01.10.2008 згідно вказівки № 000158/ЦМ; (3,4 * 4460 кв. м.) / 12 = 1263, 67 грн. (1263,70 грн.); де: 12 - кількість місяців; 4460 кв. м. - площа земельної ділянки згідно п. 3 Договору № 387 від 19.09.2007р.; сума збору за травень 2009р.= 1263 грн. 67 коп.

ПДВ 20% від 1263,67 грн. суми збору за травень 2009р. = 252, 73 грн., сума збору з урахуванням ПДВ за травень 2009р. = 1516,44 грн. ( 1263,67 грн. + 252,73 грн.).

3) за період 01.06.2009 по 30.06.2009р.: 0,48*4460 = 2140,80; де: 0,48 - ставка збору в гривнях за 1 кв.м. за рік згідно Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення; 4460 кв. м. - площа земельної ділянки згідно п. 3 Договору №387 від 19.09.2007р.; сума збору за червень 2009р. = 2140 грн.80 коп.

ПДВ 20% від суми збору за червень 2009р. 2140,80 грн. = 428,16 грн., загальна сума збору з урахуванням ПДВ за червень 2009р. складає: 2568,96 грн. (2140,80 грн. + 428,16 грн.).

4) за період 01.07.2009 по 31.07.2009р.: 0,48*4460 = 2140,80; де: 0,48 - ставка збору в гривнях за 1 кв.м. за рік згідно Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення; 4460 кв. м. - площа земельної ділянки згідно п. 3 Договору № 387 від 19.09.2007р.; сума збору за липень 2009р.= 2140 грн. 80 коп.

ПДВ 20% від суми збору за липень 2009р. - 2140,80 грн. =          428,16 грн.

Відтак, загальна сума збору за липень 2009р. з урахуванням ПДВ = 2568,96 грн. (2140,80 грн. + 428,16 грн.).

5) за період 01.08.2009 по 31.08.2009р.: 0,48*4460 = 2140,80; де: 0,48 - ставка збору в гривнях за 1 кв.м. за рік згідно Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення; 4460 кв. м. - площа земельної ділянки згідно п. 3 Договору № 387 від 19.09.2007р.; сума збору за серпень 2009р. = 2140 грн.80 коп.

ПДВ20% від суми збору за серпень 2009р. –2140,80 грн. = 428,16 грн., загальна сума збору за серпень 2009р. з врахуванням ПДВ = 2568,96 грн. (2140,80 грн. + 428,16 грн.).

6) за період 01.09.2009 по 30.09.2009р.: 0,48*4460 = 2140,80; де: 0,48 - ставка збору в гривнях за 1 кв.м. за рік згідно Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення; 4460 кв. м. - площа земельної ділянки згідно п. 3 Договору № 387 від 19.09.2007р.; сума збору за вересень 2009р. = 2140 грн. 80 коп.

ПДВ 20% від суми збору за вересень 2009р. - 2140,80 грн. =          428,16 грн., загальна сума збору за вересень 2009р. з врахуванням ПДВ = 2568,96 грн.

7) за період 01.10.2009 по 31.10.2009 року: 0,48*4460 = 2140,80 грн.; де: 0,48 - ставка збору в гривнях за 1 кв.м. за рік згідно Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення; 4460 кв. м. - площа земельної ділянки згідно п. 3 Договору № 387 від 19.09.2007; сума збору за жовтень 2009р. = 2140 грн. 80 коп.

ПДВ - 20% від цієї суми 2140,80 грн. = 428,16 грн., загальна сума збору за жовтень 2009р. з урахуванням ПДВ =2568,96 грн.

Загальна сума боргу за вищевказаний період, відповідно, складає 15877 грн. 68 коп. (1 516,44 грн. + 1 516,44 грн. + 2568,96 грн. + 2568,96 грн. + 2568,96 грн. + 2568,96 грн. + 2568,96 грн. = 15 877 грн. 68 коп.).

Стаття 173 ГК України, передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, в силу зобов”язання одна особа (боржник зобов”язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач з метою врегулювання даного спору у досудовому порядку, 06.08.2009 року направив Відповідачу претензію № ДНЮ-197 з вимогою оплатити належні Залізниці платежі.

Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідачем, в судовому засіданні, надано дві копії примірників листа відповідача (один примірник листа - для передачі в судовому засіданні - представнику позивача) від 18.08.2009р. за № 901, про надання відповіді на претензію № ДНЮ-197 від 06.08.2009р.

Доказів про надсилання відповідачем відповіді на претензію позивачу по пошті, та/або передачу, під розписку, відповідач не представив, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Однак, не є порушенням вимог чинного законодавства звернення позивача, 12.10.2009р. з позовом до господарського суду, в т.ч. в частині щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 15877 грн. 68 коп., в силу статті 124 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі № 15-рп/2002, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», п. 40 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008р. № 01-8/211.

З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі спори про захист прав і свобод громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому досудовому порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів. Конституційний Суд України вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб»єктів господарювання не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Частиною другою статті 222 ГК України встановлено не обов»язок, а право суб»єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією. Тому стаття 222 ГК України не суперечить вказаному Рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі № 15-рп/2002.

Крім того, Позивачем, 17.09.2009 року, листом № 604, відповідачу було надіслано пропозицію: сплатити заборгованість та, відповідно до статті 188 ГК України, розірвати договір (докази –в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем, в порушення ч. 3 ст. 188 ГК України, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції Залізниці в частині щодо розірвання договору - відповіді у встановлений законом строк не надіслано, про результати розгляду зазначеної пропозиції - не повідомлено.

Відповідачем, в судовому засіданні, надано дві копії примірників листа відповідача (один примірник листа - для передачі в судовому засіданні - представнику позивача) від 05.10.2009р. за № 1110, про надання відповіді на пропозицію позивача вих. № 604 від 17.09.09р. щодо сплати боргу та пропозиції щодо розірвання договору, не є належним та допустимим доказом дотримання відповідачем вимог частини 3 статті 188 ГК України.

Доказів про надсилання по пошті, та/або передачу, під розписку, зазначено листа від 05.10.2009р. за № 1110 –позивачу, відповідач не представив, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача заперечує отримання зазначеного листа відповідача від 05.10.09р. за № 1110, як по-пошті, у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, так і під розписку.

Однак, судом надано оцінку зазначеному листу-відповіді від 05.11.2009р. за № 1110 на вимогу позивача за № 604 від 17.09.09р. щодо сплати заборгованості та розірвання договору, щодо надсилання якого позивачу, доказів не надано.

З тексту зазначеного листа від 05.10.2009р. за № 1110, який надано лише в судовому засіданні, вбачається, що так як Військова частина А1642 є державною установою, відтак не вправі самостійно розірвати договір від 19.09.2007р. № 387 без вказівки Міністерства оборони України (абзац другий тексту листа), клопоче про надання позивачем відповідачу витягу з плану землевідводу земельної ділянки, просить позивача звернутися до МОУ щодо призначення коштів для військової частини А1642 для погашення боргу зі сплати збору за утримання земельної ділянки, просить подати акт звірки взаєморозрахунків, копії документів за якими залізниця передала військовій частині в тимчасове користування земельну ділянку площею 4460 кв.м.

Відповідно до частини 4 статті 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач передав спір на вирішення суду 12.10.2009р. (вхідний № 7168), відтак, суд приходить до висновку, що позивач правомірно, передав спір в т.ч. в частині щодо розірвання договору № 387 від 19.09.2007р. на вирішення суду, тобто, позов подано в цій частині вимог, в межах строків встановлених частиною 4 статті 188 ГК України.

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 ГК України визначено порядок зміни та розірвання договорів.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем не вносилася плата (збір) за утримання ділянки землі зайнятої під»уїзними коліями і спорудами в смузі відведення площею 4460 кв.м. (п. 3 Договору) протягом 6 (шести) місяців підряд, а саме: за період з 01.04.2009р. по 31.10.2009р., внаслідок вказаних дій відповідача, останній заборгував перед позивачем 15 877 грн. 68 коп.

Таким чином, Відповідачем не виконувалися і істотно порушувалися умови Договору, що значною мірою завдає шкоди залізниці.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України та п. 18 Договору на вимогу однієї із сторін у разі виникнення спору або істотного порушення договору другою стороною договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду.

Пропозицією (вимогою) про розірвання договору, відповідно до вимог статті 188 ГК України, п. 18 договору є повідомлення Залізниці, яке було скеровано відповідачу 17.09.2009 року, листом № 604 (докази –в матеріалах справи).

Заперечення відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву від 22.10.2009р. № 1149 (вхідний № 21929) судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Так, відповідач у відзиві та усних поясненнях наданих у судовому засіданні, свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що є державною організацією, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України»від 21.09.1999р. № 1076-Х1У, фінансування військової частини А1642 (м. Радехів Львівської області) проводиться Міністерством оборони України з Державного бюджету України, що Військова частина А1642 організовує та проводить свою діяльність відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України»від 21.09.1999р. № 1076-Х1У та Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. № 300 (із змінами і доповненнями), зареєстровано в Мінюсті України 22.12.1997р. № 615/2419, відтак планування потреб фінансового забезпечення для Військової частини А1642 на наступний рік здійснюється один раз на рік, Військовою частиною А1642 заплановано до виділення коштів у 2010 році на суму 958,0 тис. грн. на проведення розрахунків зі збору на утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями і спорудами у смузі відведення та в т.ч. на здійснення оплати за перевезення вантажів, а оскільки в 2009 році, Міністерством оборони України для Військової частини А1642 виділення коштів з Державного бюджету України на розрахунки зі збору плати за утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями та спорудами в смузі відведення не планувалося, відтак відповідач своєчасно та в повному обсязі за вказаним договором не розрахувався; відповідач просить суд, постановити рішення, яким зобов»язати Міністерство оборони України виділити для Військової частини А 1642 кошти для проведення розрахунків з позивачем зі збору на утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями і спорудами у смузі відведення оплату.

Зазначені твердження відповідача не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

По-перше, Міністерство оборони України не є стороною за договором № 387 про подачу та забирання вагонів від 19 вересня 2007р., відтак, не є та не може виступати відповідачем у справі, а тому суд не має жодних законних підстав зобов»язувати МОУ виділяти кошти для потреб відповідача, в т.ч. на виконання відповідачем умов вказаного договору.

По-друге, відповідач є юридичною особою. Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України, а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Відповідач зареєстрований як юридична особа у встановленому законом порядку 12 квітня 2001р. (первинна державна реєстрація), остання реєстраційна дія проведена відповідачем: 15 травня 2009р. за № 322/1/2196, Військова частина А1642 діє на підставі Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. № 300 (із змінами і доповненнями), зареєстровано в Мінюсті України 22.12.1997р. № 615/2419, яке в свою чергу, є локальним нормативним актом, обов»язковим як для всіх учасників цього Військової частини А1642, так і для самої Військової частини А1642 як юридичної особи, відповідно до якого, відповідач виступає учасником цивільних правовідносин.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п»ятою статті 25 та частинами другою –третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи, отже, і в цьому випадку, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до статуту юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Виходячи з вищенаведеного, Військова частина А1642, як юридична особа, наділена цивільною праводієздатністю, є належним відповідачем у справі, і як юридична особа, виступає суб»єктом господарських правовідносин за цивільним (господарським) договором, який є предметом даного спору.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем суду не надано жодних доказів, що несплата ним протягом 6 (шести) місяців 2009р. платежів за утримання ділянки землі зайнятої під»їзними коліями і спорудами у смузі відведення в сумі 15877 грн. 68 коп. за договором № 387 від 19.09.2007р., виникла внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Посилання відповідача на відсутність коштів, фінансову кризу в Україні та недофінансування бюджету Міністерства оборони України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору № 387 від 19.09.2007р., виходячи з наступного.

Стаття 13 Закону України «Про оборону України»від 06 грудня 1991 року визначає, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об»єднань, з»єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, а ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України»визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 вказаного Закону. Указу Президента України №888/97 від 21.08.1997 року «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України»та ст. 1,6 вказаного Положення про МО України»є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Також, відповідно до п. 18.20 зазначеного Положення Міністерства оборони України утворює, реорганізовує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною і фінансовою роботою ЗС України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України»від 24.03.1999 року надано повноваження органу виконавчої влади.

Державні підприємства, установи, організації Міністерства оборони України є складовою Збройних Сил України. Основні фонди, обігові кошти установ є державною власністю, належать до сфери управління Міністерства оборони України. Керівник підприємства несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства, ефективне використання закріпленого за управлінням державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов"язань.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним умов договору № 387 від 19.09.2007р. та обставина, що відповідно до директиви Міністра оборони України від 20.03.2009р. № 322/1/02 Військова частина А1642 підлягає реформуванню до 31.10.2010 року.

Станом на час розгляду даної справи в суді, Військова частина А1642 –не ліквідована, не виключена з державного реєстру юридичних осіб, не припинила діяльності шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) (стаття 59 ГК України), такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 59 ГК України - у разі злиття суб»єктів господарювання усі майнові права та обов»язки переходять до суб»єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття; у разі приєднання - усі майнові права та обов»язки приєднаних суб»єктів переходять до суб»єкта господарювання, що утворений внаслідок приєднання; у разі поділу - за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб»єктів.

Відповідно до статей 58, 59 ГК України, скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність, і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб»єкта господарювання; скасування державної реєстрації позбавляє суб»єкта господарювання статуту юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб»єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності (частина 7 статті 59 ГК України).

Клопотання відповідача щодо відстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 9/197 до 31 січня 2010 року, з тих підстав, що відповідно до директиви Міністра оборони України від 20.03.2009р. № 322/1/02 Військова частина А1642 підлягає реформуванню до 31.10.2010 року, а також для уточнення розміру земельної ділянки, за яку утримується збір, складання акту звірки взаєморозрахунків –відхилити за безпідставністю.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення (п. 6 статті 83 ГПК України), лише надавши оцінку конкретним обставинам, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Доказів про наявність таких конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим, відповідач не представив.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем сплачено державне мито за майновим спором у розмірі 158,78 грн. двома платіжними документами № 4915 від 18.09.09р. в сумі 133,08 грн. та № 5176 від 29.09.09р. 25,70 грн., що складає 1% від ціни позову майнового характеру, відповідно до п.п. «а»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»та за немайновим спором – 85 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 4917 від 18.09.09р., відповідно до п.п. «б»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»та 236 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням № 4916 від 18.09.09р., відповідно до постанови КМ України від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258», яка набрала чинності з 13.08.2009р.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 –49, 69, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з Військової частини А 1642 ( п. і. 80200, Львівська область, місто Радехів, код ЄДРПОУ 07737643) на користь юридичної особи: Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця»( п. і. 79000, місто Львів, вулиця Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 15 877 грн. 68 коп. збору за утримання ділянки землі зайнятої під»уїзними коліями і спорудами в смузі відведення, 243 грн.78 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3.          Розірвати договір від 19.09.2007 року №387 про подачу та забирання вагонів, укладеного між Державним територіально-галузевим об»єднанням «Львівська залізниця»та Військовою частиною А1642. 4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя