Рішення № 6977391, 26.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.09                                                                                           Справа№ 33/121

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Закритого акціонерного товариства «Прилуцький м’ясокомбінат»(м. Прилуки)

до відповідача :Відкритого акціонерного товариства «Чернігівпродтовари»(м. Львів)

про :стягнення 26004 (двадцять шість тисяч чотири) грн. 59 коп. (з яких: 24752,39 грн. –основний борг; 286,86 грн. –3% річних; 965,34 грн. - інфляційні)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Лабунська Т.Г. –представник (довіреність № 133 від 23.09.2009 р.)

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 14.09.2009 р. до господарського суду Чернігівської області за вхідним № 2472 поступила позовна заява від Закритого акціонерного товариства «Прилуцький м’ясокомбінат»(м. Прилуки) до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівпродтовари»(м. Львів) про стягнення 26004 (двадцять шість тисяч чотири) грн. 59 коп. (з яких: 24752,39 грн. –основний борг; 286,86 грн. –3% річних; 965,34 грн. - інфляційні).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.09.2009 р. порушено провадження у справі № 10/137 за позовом Закритого акціонерного товариства «Прилуцький м’ясокомбінат (м. Прилуки) до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівпродтовари»(м. Львів) про стягнення 26004 (двадцять шість тисяч чотири) грн. 59 коп. (з яких: 24752,39 грн. –основний борг; 286,86 грн. –3% річних; 965,34 грн. - інфляційні) та призначено її до розгляду на 24.09.2009 р. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.09.209 р. справу № 10/137 направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Матеріали справи № 10/137 поступили до господарського суду Львівської області 30.09.2009 р. за вхідним № 6937.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.10.2009 р. порушено провадження у справі № 33/121 та призначено до розгляду на 20.10.2009 р. В судовому засіданні 20.10.2009 р., у зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 05.11.2009 р. У зв’язку з неявкою представників сторін 05.11.2009 р. розгляд справи було відкладено на 26.11.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі № 33/121 від 02.10.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 20.10.2009 р., від 05.11.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.10.2009 р. до суду за вх. № 22385 від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

10.11.2009 р. до суду за вх. № 23243 від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 26.11.2009 р. представник позивача представив витребувані матеріали необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 26.11.2009 р. представник позивача звернувся до суду з заявою в якій уточнив позовні вимоги, відмовився від позову в частині стягнення 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп. –3% річних та 965 (дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 34 коп. –інфляційних, тому просив суд провадження у справі в цій частині припинити.

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 24752 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 39 коп. –основного боргу, провадження у справі в частині стягнення 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп. –3% річних та 965 (дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 34 коп. –інфляційних –припинити, з підстав наведених у заявах, клопотаннях та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі № 33/121 від 02.10.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 20.10.2009 р., від 05.11.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Відкритим акціонерним товариством «Чернігівпродтовари»та Закритим акціонерним товариством «Прилуцький м'ясокомбінат»була досягнута домовленість про постачання товару.

Згідно досягнутої домовленості, поставка товару відбувалася на підставі замовлень відповідача та оплачується у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Поставка товару підтверджується накладними (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Здійснювані позивачем поставки товару оплачувалися відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків підписаним сторонами (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Останнє замовлення на поставку товару було 03 березня 2009 року, яке разом з іншим товаром не було оплачене.

Останній платіж відповідачем було здійснено 12 березня 2009 року.

З метою досудового врегулювання спору, 15 липня 2009 року за вих. № 1 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Претензія була отримана відповідачем 20 липня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 994220 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), але останнім залишена без розгляду та відповіді.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 24752 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 39 коп.

Позивач, скориставшись наданим йому правом, передбаченим ст. ст. 22 та 78 ГПК України, уточнив позовні вимоги та відмовився від позовних вимог в частині стягнення 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп. –3% річних та 965 (дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 34 коп. –інфляційних.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи те, що дії позивача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб в частині відмови від позовних вимог щодо стягнення 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп. –3% річних та 965 (дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 34 коп. –інфляційних, суд приймає таку відмову.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Прилуцький м’ясокомбінат»(м. Прилуки) до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівпродтовари»(м. Львів) про стягнення 26004 (двадцять шість тисяч чотири) грн. 59 коп. (з яких: 24752,39 грн. –основний борг; 286,86 грн. –3% річних; 965,34 грн. - інфляційні) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 24752 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 39 коп. –основного боргу.

В частині стягнення 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп. –3% річних та 965 (дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 34 коп. –інфляційних, провадження у справі слід припинити.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 8018 від 07.09.2009 р. позивачем сплачено в сумі 260 (двісті шістдесят) грн. 05 коп.

Згідно платіжного доручення № 8019 від 07.09.2009 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 78, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Закритого акціонерного товариства «Прилуцький м’ясокомбінат»(м. Прилуки) до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівпродтовари»(м. Львів) про стягнення 26004 (двадцять шість тисяч чотири) грн. 59 коп. (з яких: 24752,39 грн. –основний борг; 286,86 грн. –3% річних; 965,34 грн. - інфляційні) –задоволити в частині стягнення 24752 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 39 коп. –основного боргу.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Чернігівпродтовари»(вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 05518061) на користь Закритого акціонерного товариства «Прилуцький м’ясокомбінат»(вул. Дружби народів, 34, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500; код ЄДРПОУ 32275840) –24752 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 39 коп. –основного боргу, 247 (двісті сорок сім) грн. 52 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп. –3% річних та 965 (дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 34 коп. –інфляційних –припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя