Ухвала суду № 69769610, 24.10.2017, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа №274/4352/17

провадження № 1-кс/0274/1021/17

У Х В А Л А

24.10.2017 м. Бердичів.

Слідчий суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Замега О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк - Жук А.В., за участю ст.слідчого Столяра Р.В., розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Бердичівського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060050001219 від 03.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Ст.слідчий СВ Бердичівського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_1 під час досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060050001219 від 03.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) 92261/4100G, що належить ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною відчуження, користування та розпорядження ним, оскільки у слідства можуть виникнути підстави для проведення слідчих чи процесуальних дій за участю даного автомобіля.

Клопотання мотивує тим, що 25.07.2017 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було здійснено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу Семенівської сільської ради Бердичівського району, у ході якого встановлено, що невідомими особами засіяно сільськогосподарські культури на ділянці площею 65,6630 га, тобто вчинено факт самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Так, відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 27.07.2017 року у результаті перевірки державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено, що вказана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, перебуває у державній власності, має кадастровий номер 1820882400:03:000:0615, яку використовують під сільськогосподарські культури, а саме:

-частину земельної ділянки орієнтовною площею 23,6247 га під збіжжя;

-частину земельної ділянки орієнтовною площею 22,03837 га під зернобобові культури;

-частину земельної ділянки орієнтовною площею 20,0000 га під численні городи та підїзди до них.

19.10.2017 року в ході огляду місця події на вищевказаному полі було зафіксовано факт зібрання врожаю сої, який автомобільним транспортом марки «ЗІЛ-130» д.н.з. НОМЕР_2 було перевезено для сушіння та очистки до СФГ «Віктор» (і.к. 31763092), що знаходиться по вул. Гагаріна в с. Бистрик Бердичівського району та зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_2. В ході даного огляду місця події вищевказаний автомобіль марки «ЗІЛ» було вилучено до ОСОБА_5 відділу поліції.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) 92261/4100G, зареєстрований за ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Слідчий зазначив, що відповідно до вимог ст.ст. 167-168 КПК України вилучений автомобіль являється тимчасово вилученим майном.

В ході розслідування було встановлено, що збором врожаю займалася група осіб з числа учасників АТО, зокрема ОСОБА_6.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що в червні-липні 2017 року йому та частині учасників АТО Держгеокадастром в Житомирській області були виділені земельні ділянки на полі неподалік с. Семенівка Бердичівського району та надані дозволи на виготовлення технічної документації. На даний час триває процедура реєстрації правоустановчих документів на виділені земельні ділянки. Окрім цього, у звязку з тим, що вказані земельні ділянки були засаджені невідомою особою соєю, тому він з іншими учасниками АТО вирішили зібрати врожай сої на виділених їм земельним ділянкам. 19.10.2017 року із даних земельних ділянок було зібрано врожай сої, який перевезено в с. Бистрик Бердичівського району до ОСОБА_7.

Розслідуванням встановлено, що 19.10.2017 року між ОСОБА_6 та СФГ «Віктор» в особі голови даного фермерського господарства ОСОБА_7 було укладено договір про надання послуг осушування зерна.

Допитаний голова СФГ «Віктор» ОСОБА_7 повідомив, що 19.10.2017 року на територію його фермерського господарства, що знаходиться по вул. Гагаріна в с. Бистрик Бердичівського району, було здійснено чотири поставки насіння сої. Вага двох поставок насіння сої склала 13560 кг. Решту врожаю сої ще не було зважено.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98КПК (Речові докази), згідно якої речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В судовому засіданні слідчий Столяр Р.В. клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому. Просив суд з метою забезпечення збереження речових доказів, якими є вилучений автомобіль НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, накласти арешт на вказану сільськогосподарську техніку, із забороною відчуження, користування та розпорядження ним, оскільки у слідства можуть виникнути підстави для проведення слідчих чи процесуальних дій за участю даного автомобіля. Просив провести судове засідання без фіксування технічними засобами.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та додані до нього документи, заслухавши пояснення слідчого, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що у провадженні СВ ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження № 12017060050001219 від 03.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Вирішуючи питання про доцільність арешту майна, слідчий суддя виходить з наступного.

Так, згідно п. 2, п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений: проводити слідчі (розшукові) дії та приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 168 КПК України факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 постанови КМ України від 19.11.2012 року № 1104 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Однак, судом встановлено, що в ході огляду місця події 19.10.2017 року під час тимчасового вилучення транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, слідчий не виніс постанову про визнання транспортного засобу речовим доказом та безпідставно передав даний транспортний засіб на зберігання до ОСОБА_5

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак, до клопотання про арешт майна слідчим не надано повідомлення особи про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Також слідчим поліції при зверненні з клопотанням про ареш майна не враховано положення ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, де зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проаналізувавши клопотання слідчого в сукупності з наданими до нього документами та враховуючи, що вилучений у ході проведення огляду місця події від 19.10.2017 року автомобіль НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) 92261/4100G, що належить ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, який вилучений на зберігання до ОСОБА_5, не визнаний речовим доказом, не може бути знаряддям злочину, внесеного до ЄРДР за ч. 1 ст. 197-1 КК України, не являється предметом спеціальної конфіскації чи конфіскації майна, та не є майном, за рахунок якого може відбуватися відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Таким чином, слідчим суддею встановлено ще одну підставу для залишення клопотання про арешт майна без задоволення.

Крім того, при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна слічим поліції не враховано загальні положення КПК, норми Конституції та практику Єворпейського суду, а саме: згідно ст.2 КПК України предбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що відсутні законні підстави для накладення арешту на автомобіль НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) 92261/4100G, що належить ОСОБА_2, оскільки згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України", будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії" (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що слідчий не довів необхідність арешту вилученого автомобіля, оскільки він не відповідає критеріям речового доказу та немає достатніх підстав вважати, що він зберіг на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

Згідно ч. 1ст. 173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 98, 103, 131, 132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, ч. 3 ст. 41 Конституції України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Бердичівського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060050001219 від 03.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення або з дня отримання особою, яка її оскаржує до апеляційного суду Житомирської області.

Слідчий суддя О.В. Замега