Рішення № 69769037, 25.10.2017, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1817/17

провадження №2/165/592/17

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника органу опіки та піклування ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Новоовлинського міського суду Волинської області в м. Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про виселення, -

встановив:

31.07.2017 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд в інтересах ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 про її виселення разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири, що знаходиться за адресою проспект Перемоги, 18/35, м. Нововолинськ Волинської області. Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2016 року. У спірній квартирі також була зареєстрованою ОСОБА_2. Рішенням Нововолинського міського суду від 24.05.2017 року ОСОБА_2 визнана такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою проспект Перемоги, 18/35, м. Нововолинськ. .На підставі даного рішення ОСОБА_2 14.06.2017 року була знята з реєстрації місця проживання виконавчим комітетом Нововолинської міської ради. Після зняття з реєстрації місця проживання позивач звернувся до відповідачки з проханням звільнити спірну квартиру від її особистих речей та виселитись із неї. Однак ОСОБА_2 вимоги не виконала та продовжує проживати у спірній квартирі разом із своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 Кіреною.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, просить їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, та пояснила, що після смерті баби ОСОБА_7, яка померла 27.10.2009 року, їй стало відомо що остання розпорядилася квартирою на користь сина ОСОБА_4, який спочатку дозволив користуватися належним йому житлом, а після реєстрації права власності на квартиру поставив питання про втрату її права на користування спірною квартирою та зняття з реєстрації. Вважає, що вона правомірно користувалася вказаним житлом, оскільки витратила значні кошти на покращення квартири. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення позову виключно в інтересах неповнолітньої яка проживає разом з позивачем, оскільки у разі задоволення позову будуть порушенні права неповнолітньої Кірени, яка проживає в квартирі позивача.

Заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.11.2016 року (а.с.9) спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7, яка померла 27 жовтня 2009 року є її син ОСОБА_4. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з квартири №35 в будинку 3 18 по проспекту Перемоги в м. Нововолинську Волинської області.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.10).

Рішенням Нововолинського міського суду від 24.05.2017 року ОСОБА_2 визнана такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою проспект Перемоги, 18/35, м. Нововолинськ.

Як вбачається з копії будинкової книги (а.с.14) ОСОБА_2 знято з реєстрації місця проживання 14.06.2017 року.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також, ст.392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як вбачається з ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле риміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до 42 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р., Закону від 17 липня 1997р. N475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.,Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції вбачається, що зазначеними актами закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.16, ст.386, ст.391 ЦК України, а об'єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, ст.382 ЦК України).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про підставність та доведеність вимог нового власника ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 Кіреною з квартири АДРЕСА_3, що належить позивачу на праві власності.

Своїм проживанням у належній позивачу квартирі, ОСОБА_2 порушує законні права позивача.

Громадяни, які мають у приватній власності квартиру, в силу вимог ст.150,155 ЖК України, користується нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

ОСОБА_2 не є членом сім?ї нового власника, тому позбавлена права користування вказаним житлом та підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Суд не бере до уваги думку представника органу опіки та піклування щодо неможливості виселення неповнолітньої Кірени із спірної квартири, так як встановлення факту наявності чи відсутності підстав для виселення віднесено до виключної компетенції суду, а не органу опіки і піклування.

Як встановлено в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 Кірена, проживає в спірній квартирі разом з матірю ОСОБА_2, будучи не зареєстрованою за вказаною адресою з квартири, яка одноособово належить на праві власності ОСОБА_4.

Враховуючи ці вимоги закону та відсутність будь яких доказів зі сторони відповідача про підставність проживання у квартирі позивача, суд вважає, що ОСОБА_1 доведено правомірність своїх вимог, а тому приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88 ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст.383, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст. 150, 116 ЖК України, - суд,

вирішив:

Позов задовольнити .

Виселити ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 640 (шістсот сорок) грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук