Рішення № 6976886, 25.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/492 25.11.09

За позовом Державної податкової адміністрації України

До Закритого акціонерного товариства “Планета-Буд”

Про стягнення 25273191,97 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача Ковальчук О.М. (дов. № 10-2016/355 від 14.02.2008 р.)

Від відповідача Бойко О.В. (дов. б/н від 29.12.2008 р.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова адміністрація України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Планета-Буд»(далі відповідач), в якому просила стягнути з відповідача залишок невикористаних та неповернутих коштів попередньої оплати в сумі 34565 000,30 грн. та 4537 000,3 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 жовтня 2006 року між сторонами було укладено договір генерального підряду № 25-10/07 щодо здійснення капітального ремонту будівлі майнового комплексу позивача, за адресою: місто Київ, пл. Львівська, 8. Згодом, позивач трьома платежами (з 11 грудня по 14 грудня 2007 року) сплатив відповідачеві авансові внески для придбання матеріалів на загальну суму 45373694,00 грн. Проте, відповідачем, всупереч вимогам договору, не було надано позивачеві належним чином оформлені звітні документи щодо витрачених відповідачем коштів суми попередньої оплати та не надано обґрунтування та узгодження щодо закупівлі відповідачем обладнання на суму 7178508,00 грн., що не підлягає специфікації за додатком № 5 до договору.

Крім того, позивач посилався на те, що ним так і не було надано відповідачеві належним чином оформлену проектно-кошторисну документацію, а отже, виконання відповідачем умов договору за її відсутності є порушенням вимог договору.

На вимогу позивача, відповідач повернув частково суму сплаченого йому авансу в розмірі 9000000,00 грн., тоді як решта суми повернута не була, і для її стягнення позивач звернувся з даним позовом до суду.

До прийняття рішення по справі позивач подав заяву про зменшення суми попередньої оплати за договором генпідряду та збільшення суми штрафних санкцій. У заяві позивач просив суд стягнути з відповідача залишок невикористаних та неповернутих коштів попередньої оплати у сумі 23385724,00 грн. та 9074 000,6 грн. штрафних санкцій. Вказана заява мотивована тим, що в порушення пункту 8.3 Договору та пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764 відповідачем перший акт по виконаним роботам підписано з позивачем лише в жовтні 2008 року, що, в свою чергу, свідчить про безпідставне використання коштів Державного бюджету України відповідачем.

5 листопада 2009 року позивачем подана чергова заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача залишок невикористаних та неповернутих коштів попередньої оплати в сумі 16199191,37 грн. та 9074000,60 грн. штрафних санкцій.

Відповідач позовні вимоги відхилив та просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на пункт 3.4.1 Договору, згідно з яким він вправі «не братися за роботу, а почату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобовязань за договором», тоді як відповідач не надав вчасно затверджену проектно-кошторисну документацію. Також відповідач посилався на те, що всі придбані ним матеріали були передані позивачеві за актом від 1 грудня 2008 року.

За твердженням відповідача, укладений сторонами за результатами процедури закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти договір на час розгляду справи в суді є чинним та виконується сторонами, отже, відповідач своїми діями не порушив права позивача. Позивачем не обґрунтовано, яке його право порушено та яким чином це право має бути захищене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2008 року порушено провадження у справі (суддя Кролевець О.А.) та призначено її до розгляду на 24 грудня 2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2008 року розгляд справи відкладався на 26 січня 2009 року, у звязку з неявкою відповідача та невиконанням вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 січня 2009 року розгляд справи відкладався на 9 лютого 2009 року, у звязку з неявкою відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 12 грудня 2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 року за спільною заявою сторін продовжено строк вирішення спору на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 лютого 2009 року розгляд справи відкладався на 11 березня 2009 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі та зобовязанням позивача надати суду відповідні докази в обґрунтування позовних вимог; акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Відповідача зобовязано надати суду відповідні докази в обґрунтування заперечень проти позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 року розгляд справи відкладався на 22.04.2009 року, у звязку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 22.04.2009 року оголошено перерву до 27.05.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 року розгляд справи відкладався на 15.07.2009 року, у звязку з неявкою відповідача по справі.

У судових засіданнях 15.07.2009 року, 17.08.2009 року, 05.10.2009 року оголошувалися перерви до 17.08.2009 року, 05.10.2009 року, 09.11.2009 року відповідно.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва № 01-1/1057 від 29 жовтня 2009 року, у звязку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України, справа передана на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2009 року справа № 17/492 прийнята до провадження суддею Удаловою О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 листопада 2009 року розгляд справи відкладався на 25.11.2009 року, у звязку з поданням позивачем заяви про зменшення позовних вимог та необхідністю витребування додаткових доказів.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надані пояснення, в який він визнав, що дійсно ним вчасно не було надано відповідачеві проектно-кошторисну документацію, але її відсутність за умови здійснення відповідачем робіт по договору підряду позивач вважав порушенням умов договору саме зі сторони відповідача. Крім того, позивач посилався на те, що станом на 31 березня 2008 року йому не було надано жодних звітних документів щодо закупки обладнання та виконання робіт за договором, що позивачем кваліфіковано як порушення вимог пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 року.

У судовому засіданні 25.11.2009 року, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін по справі, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір генпідряду № 25-10/07 (далі- Договір), згідно з пунктом 1.1 якого відповідач зобовязався за завданням позивача на свій ризик, власними і залученими силами виконати роботи з капітального ремонту будівлі майнового комплексу Державної податкової адміністрації України, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору, технічних умов (далі роботи) на обєкті за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 і передати їх позивачеві у встановлений строк, за винятком робіт, на виконання яких позивачем буде укладено прямі договори з іншими виконавцями.

Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість робіт визначається на основі приблизного кошторису та розрахунку динамічної Договірної ціни, що є невідємною частиною Договору (додаток № 1 до Договору) і складає 191649061, 67 грн., крім того 20 % ПДВ - 38329812, 33 тис. грн., разом з ПДВ 229978874,00 грн., в тому числі:

на 2007 рік 50000000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

на 2008 рік 179978874,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до пункту 4.1 Договору джерелом фінансування є спеціальний фонд Державного бюджету КПКВ 3507010 КЕКВ 2132.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що позивач, відповідно до умов Договору та постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404 перераховує відповідачеві наступні аванси:

підпункт 8.2.1 протягом 2007 року, але не пізніше 20 грудня аванс на придбання матеріалів в розмірі 30% від запланованого обсягу робіт на 2007 рік згідно з пунктом 4.1 договору, який становить 14996982,00 грн. з урахуванням ПДВ;

підпункт 8.2.2 протягом 2007 року, але не пізніше 20 грудня аванс на придбання обладнання в розмірі 100% від вартості обладнання згідно специфікації обладнання (додаток № 4 до договору), який становить 30375712,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору, 11 грудня 2007 року позивачем перераховано відповідачеві кошти в сумі 10000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2172, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Як вбачається з призначення платежу цього платіжного доручення, кошти перераховані позивачем як часткова сплата авансу на придбання матеріалів за договором генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі.

14 грудня 2007 року позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 4996982,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2223, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Як вбачається з призначення платежу цього платіжного доручення, кошти перераховані як часткова сплата авансу на придбання матеріалів за договором генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі Державної податкової адміністрації України в межах коштів на капітальний ремонт.

14 грудня 2007 року позивачем перераховано відповідачеві кошти в сумі 30375712,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2224, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Як вбачається з призначення платежу цього платіжного доручення, кошти перераховані як часткова сплата авансу на придбання обладнання по договору генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі Державної податкової адміністрації України в межах коштів на капітальний ремонт.

Судом встановлено, що позивач на виконання своїх зобовязань, передбаченим підпунктами 8.2.1 і 8.2.2 Договору, сплатив відповідачеві аванс на придбання матеріалів на загальну суму 14996982,00 грн., а також аванс на придбання обладнання в сумі 30375712,00 грн., а всього - 45372694,00 грн.

Як встановлено судом, кошти в сумі 9000000,00 грн. основного боргу відповідачем повернуті позивачеві.

Згодом, після здійснення вищевказаних платежів, додатковою угодою № 2 від 02 вересня 2008 року до договору генерального підряду від 25.10.2007 року № 25-10/07 сторони внесли зміни до підпункту 8.2.1 Договору, виклавши його в новій редакції та погодивши, що замовник (позивач) відповідно до умов Договору перераховує генпідряднику (відповідачеві) наступні аванси: 8.2.1 протягом 2007 року аванс на виконання ремонтно-будівельних робіт та придбання матеріалів в розмірі 30% від запланованого обсягу робіт на 2007 рік, згідно з пунктом 4.1 Договору, який становить 14996982,00 грн. з урахуванням ПДВ.

З аналізу змісту внесених додатковою угодою № 2 до Договору змін, суд відзначає, що зазначені зміни стосуються вилучення з пункту 8.1 Договору посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404. Також цими змінами зняті вимоги щодо строку виконання позивачем своїх грошових зобовязань зі сплати авансу (які на момент підписання додаткової угоди № 2 до Договору були виконані позивачем) та розширено призначення цього авансу не тільки на придбання матеріалів, але й на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів, позивач мотивував свої вимоги тим, що сплачена ним сума попередньої оплати в розмірі 45372694,00 грн. не була використана відповідачем в межах трьохмісячного строку в повному обсязі. За твердженням позивача, невикористаною залишилась заявлена до стягнення сума (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог), і дана сума має бути повернута відповідачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27 грудня 2001 року.

Щодо наявності підстав для повернення відповідачем суми невикористаного ним впродовж тримісячного строку авансу суд виходить з наступного.

Порядок виконання умов договорів підряду регулюється нормами глави 61 Цивільного кодексу України (статті 837 891).

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Зі змісту даної статті вбачається, що умови авансування виконання підрядних робіт (як повністю, так і частково) мають визначатись виключно укладеним між сторонами договором. При цьому, Цивільний кодекс України не допускає можливість вирішення питання щодо виплати авансу та умов його використання в інший спосіб ніж той, що узгоджений самими сторонами в тексті договору.

Аналогічний висновок можна зробити зі спеціальної норми частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України, яка, згідно з частиною четвертою статті 837 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, якою регулюються відносини щодо виконання договорів будівельного підряду.

Згідно з частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого обєкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порядок розрахунків між сторонами договору підряду визначається виключно Цивільним кодексом України, тоді як виключення зі встановлених Кодексом правил можуть встановлюватись лише положеннями підрядних договорів.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору (розділ 8) передбачені положення щодо попередньої оплати робіт в частині витрат на закупівлю матеріалів та обладнання.

Враховуючи викладені вище норми Цивільного кодексу України, зобовязання з повернення здійснених платежів можуть покладатись на підрядників лише у випадках, що встановлені договором або Цивільним кодексом України.

Водночас, як вбачається з умов укладеного договору підряду, ним не передбачені підстави щодо повернення підрядником сум вчасно невикористаного авансу, рівно як не зазначені строки його використання.

При цьому, суд не може взяти до уваги посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 1764 від 27 грудня 2001 року.

Відповідно до другого абзацу пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва»№ 1764 від 27 грудня 2001 року, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобовязується використати одержаний аванс на придбання і постачання, необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Разом з тим, як зазначалось вище, Цивільний кодекс України не допускає можливість регулювання відносин підряду в капітальному будівництві нормами постанови Кабінету Міністрів України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною четвертою статті 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Статтями 854, 879 Цивільного кодексу України встановлює інші, ніж передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27 грудня 2001 року, правила використання сплаченого замовником по договору підряду авансу. Зокрема, даними статтями не допускається покладення на підрядників обовязків з повернення сум авансу за договором будівельного підряду, якщо такий обовязок не погоджений сторонами самостійно. Сума авансу використовується підрядником при виконанні умов договору, при цьому остаточні розрахунки здійснюються після остаточної здачі роботи за умови, що роботи виконані належним чином, якщо з замовником не погоджено інше.

Відповідно до пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2001 від 19 червня 2001 року Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Тому, підзаконні нормативні акти не можуть собою змінювати правила, визначені законами України, а мають спрямовуватись лише на розвиток положень чинних законів та сприяти в їх реалізації.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За таких обставин, сторони при укладенні та виконанні своїх договірних зобовязань вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд, відступивши від вказівок актів цивільного законодавства. Дане право сторін обмежено лише випадками, коли відповідні обмеження прямо встановлені у відповідних актах, а також у випадку, коли зміст або суть відносин між сторонами не допускають можливість їх диспозитивного регулювання.

Водночас, відносини між сторонами договору підряду носять цивільно-правовий характер, дані відносини відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а отже, вони носять диспозитивний характер і тому допускають можливість їх врегулювання сторонами самостійно за умови відсутності відповідних заборон встановлених законами України.

Отже, сторони на підставі Цивільного кодексу України самостійно узгодили між собою порядок використання сум сплаченого авансу, не передбачивши при цьому підстав для його повернення по закінченню певного строку, що відповідає як суті даних правовідносин, так і меті, яку ставили перед собою сторони укладаючи договір.

Додатково суд звертає увагу, що пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1764 передбачає наслідки лише для тих сум авансів, які були сплачені для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій. Водночас, відповідно до змін, внесених до договору генпідряду додатковою угодою № 2, суми авансів використовуються не лише на придбання матеріалів, але й на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Тому, заявляючи на вирішення вимоги щодо повернення сум сплаченого авансу на підставі зазначеної норми постанови Кабінету Міністрів України, позивач мав відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України довести, яка саме зі сплачених ним сум була використана на придбання матеріалів або конструкцій, та який залишок цієї суми залишився по завершенні трьох місяців від дати перерахунку.

Всупереч вимог статті 33 ГПК України, відповідних доказів позивачем надано не було.

При цьому суд враховує, що укладений між сторонами договір генпідряду є чинним, сторони продовжують виконання його умов, що підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт, які підписані у жовтні 2009 року.

Виключено той факт, що сума авансу не використана відповідачем у повному обсязі впродовж певного терміну, не може бути підставою для стягнення невикористаної в цей термін суми. Залишок сплаченого авансу продовжував використовуватись відповідачем і після закінчення зазначеного строку (у справі наявні акти, датовані жовтнем 2009 року), а відповідач не скористався своїм правом вимагати розірвання договору, що могло б стати підставою для припинення зобовязань та повернення невикористаних сум та матеріалів.

Та обставина, що договір генпідряду не розривався, а дія його не припинялась свідчить про те, що сторони зобовязані і в подальшому виконувати його умови належним чином і в установлений строк. Натомість, вилучення у відповідача перерахованих йому авансових коштів може призвести до зупинення виконання зобовязань за договором підряду через відсутність фінансування відповідно до статті 851 Цивільного кодексу України. При цьому, ні договором, ні постановою Кабінету Міністрів України № 1764 не передбачені обовязки замовника з повторного авансування замовлених ним робіт, рівно як і правові наслідки повернення відповідачем суми не використаного авансу, тоді як сам договір встановив чіткі строки його сплати і не допускає можливості як його повернення відповідачем, так і його повторної оплати позивачем.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог по стягненню суми сплаченого авансу, з огляду на те, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обовязку з його повернення, а також не надано доказів в підтвердження суми невикористаного авансу в частині придбання саме матеріалів та обладнання.

Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Позовні вимоги в даній частині мотивовані посиланням на статтю 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем допущені порушення строків виконання робіт.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не було вчасно надано проектну документацію, про що зазначено як в позовній заяві позивача, так і у відзиві відповідача.

Відповідно до пункту 2.1 договору генпідряду початок робіт 1 листопада 2007 року. Відповідач розпочинає роботи після виконання позивачем зобовязань щодо передачі проектно-кошторисної, дозвільної документації та наданню будівельного майданчика згідно проекту організації будівництва і виконання умов пункту 8.2 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.3.2 Договору позивач зобовязаний надати відповідачеві не пізніше як за 15 днів до початку робіт погоджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію в обсягах і в строки, передбачені чинними нормативами Мінрегіонбуду.

Судом встановлено, що позивачем не виконано свого обовязку зі вчасного надання необхідної документації, тоді як пунктом 2.1 Договору початок виконання будівельних робіт поставлений у залежність від дати одержання документації відповідачем.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання.

Отже, виконання відповідачем свого обовязку з початку виконання робіт за договором підряду є зустрічним виконанням зобовязань, оскільки обумовлене виконанням позивачем своїх зобовязань з надання документації.

Згідно з частиною третьою статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Тому, відповідач був вправі зупинити виконання своїх обовязків за договором генпідряду до виконання позивачем своїх зобовязань відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, суд не знайшов підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення своїх зобовязань за договором підряду, оскільки допущені порушення строків виконання відповідачем своїх зобовязань, повязані з невиконанням своїх зобовязань зі сторони позивача.

З цих підстав, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 08.12.2009