Рішення № 69765978, 23.10.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4415/17

Провадження № 2/522/6319/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

23 жовтня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Проперті», ОСОБА_3 про витребування із чужого незаконного володіння нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, ч.3 ст.209, ст.ст.213-215,217,218, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартири №1202 за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 12, загальною площею 66,7 кв.м - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя А. Ю. Бойчук

Справа № 522/4415/17

Провадження № 2/522/6319/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Проперті», ОСОБА_3 про витребування із чужого незаконного володіння нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 в якій, враховуючи уточнені позовні вимоги, просила: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру №1202 за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 12, загальною площею 66,7 кв.м.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, виклавши письмово заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просив у задоволенні позову відмовити з огляду на його безпідставність.

Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Проперті» та ОСОБА_3 у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.09.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі-Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11036780000 та №11037747000 (далі Договір кредиту).

В забезпечення зобовязань за вищезазначеними Договорами кредиту між Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) від 08.09.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1269.

За п. 1.4. Договору іпотеки, позивач передала в іпотеку Банку нежитлове приміщення №1202 за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 12, загальною площею 69,5 кв.м.

11 червня 2012 р. між ПАТ «УКРСИББАНК» (правонаступник Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк») та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № 4 за умовами якого, ПАТ «УКРСИББАНК» зобовязується передати у власність ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», а ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Одночасно з відступленням прав вимоги до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» переходять усі права ПАТ «УКРСИББАНК» за усіма договорами забезпечення.

Крім того, 11 червня 2012 р. між ПАТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору ПАТ «УКРСИББАНК» передає, а ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» приймає права вимоги за Договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки укладеним між Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

Отримавши за вищезазначеними договорами права кредитора та іпотекодержателя у відносинах з позивачем ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» здійснило продаж предмету іпотеки ТОВ «СІТІ ПРОПЕРТІ» за Договором купівлі-продажу №939 від 07.10.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5

В свою чергу, ТОВ «СІТІ ПРОПЕРТІ» продало вищезазначене нерухоме майно громадянину ОСОБА_3 і лише після цього, відповідач - ОСОБА_2 став власником нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 12 у відповідності до Договору купівлі-продажу №522 від 14.02.2017 р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважаючи, що відчуження майна, що перебувало в іпотеці було здійснено не законно, позивач просить витребувати майно із володіння кінцевого добросовісного набувача ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що передане нею в іпотеку нерухоме майно було відчужене при неналежній заміні Іпотекодержателя, з порушенням порядку дострокового повернення кредиту, без дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та порушенням переважного права на придбання приміщення, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» письмово не повідомив позивача про порушення умов договору Кредиту та не попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Спірні правовідносини, щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано зокрема, ЦК України, Законом України «Про іпотеку» та безпосередньо договором іпотеки укладеним між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк».

Положеннями ст. 33 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.4.3. Договору іпотеки, у випадку порушення Іпотекодавцем зобовязань за Договором, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

Аналогічне положення міститься і у ст. 35 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено: у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Пунктом 4.4. Договору іпотеки встановлено, що у разі невиконання Іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3., Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Відповідно до п. 4.2 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до розділу 5 Договору іпотеки, Сторони вирішили питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 5 Договору іпотеки.

Згідно п.п.5.1., 5.2. Договору іпотеки іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, Сторони визначили певний порядок застосування звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя із зазначенням, який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя застосовується (п.5.2. Договору іпотеки).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомило позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки листом від 20.01.2014 р., який позивач отримала згідно повідомлення про вручення 25.01.2014 р.

Аналізуючи умови Договору іпотеки, суд також доходить до висновку, що вищезазначене повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки прирівнюється одночасно до повідомлення Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Так, п.5.4. Договору іпотеки, передбачено, що у разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки, як способу задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотекодержатель реалізує норми ст.38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п.5.1., вважається повідомленням Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Таким чином, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» дотрималось умов Договору іпотеки та вимог Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки, мало всі правові підстави на його відчуження, що свідчить про правомірність продажу предмету іпотеки ТОВ «СІТІ-ПРОПЕРТІ».

Позивач також зазначає про порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій та реєстрації, з огляду на те, що нотаріус не перевірив наявність письмової вимоги про виконання порушеного зобовязання боржнику.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

-державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На момент прийняття рішення нотаріусом діяв «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі Порядок №868).

Відповідно до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобовязання, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Як свідчать матеріали справи, а саме, п.2.3. Договору купівлі-продажу від 07.10.2015 р. №939, нотаріус перевірила наявність документу, що підтверджує про повідомлення Позивача (більше ніж за 30 днів) про намір Продавця звернути стягнення на предмет іпотеки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було отримано 25.01.2014 р.

Таким чином, суд вважає, що дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «СІТІ ПРОПЕРТІ», яке виникло на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, є правомірними.

Відтак, суд доходить до висновку, що як перший правочин, так і всі подальші правочини, щодо відчуження спірного нерухомого майна є законними.

Так, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов'язків (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Позивач в обґрунтування позовної вимоги посилається на п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України яким визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 став власником майна на підставі Договору купівлі-продажу №522 від 14.02.2017 р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Продаж вищезазначеного нерухомого майна здійснено за 320 000 гривень, факт отримання коштів Продавцем за Договором купівлі-продажу №522 від 14.02.2017 р. підтверджується заявою на видачу готівки №TR.1224603.15863.2710, копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Судом встановлено, що на момент укладання договору купівлі-продажу №522 від 14.02.2017 р. власником нерухомого майна був ОСОБА_3, який мав право його відчужувати і позивачем не надано доказів протилежного.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності» зазначено, що відповідно до ст. 387 ЦК та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі.

Згідно із ст.ст. 11, 58, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 12 вибуло з володіння позивача не з її волі та незаконним шляхом, з огляду на те, що своє волевиявлення на передачу права власності на нерухоме майно при порушенні зобов'язання за кредитним договором позивач надала у договорі іпотеки.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача, щодо неналежної заміни Іпотекодержателя, оскільки вони суперечать наявним матеріалам справи, а саме договору факторингу № 4 від 11 червня 2012 р. та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 11 червня 2012 р., правова оцінка яких вже надана в судовому рішенні.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, ч.3 ст.209, ст.ст.213-215,217,218, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартири №1202 за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 12, загальною площею 66,7 кв.м - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя А. Ю. Бойчук