Ухвала суду № 69762756, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/20205/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Служби безпеки України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні публічної інформації на його запит; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відсутності у відповіді на запит інформації про порядок оскарження відмови; зобов'язати надати йому інформацію, що запитувалася.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про часткове задоволення позову.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови надати публічну інформацію на запит позивача від 28.07.2016р.

Зобов'язано відповідача надати позивачу інформацію на його запит від 28.07.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 6 цього Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 28.07.2016р. позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, в якому просив надати копію постанови про заборону в'їзду на територію України громадянину Російської Федерації ОСОБА_5 (а.с. 7).

У відповіді від 02.08.2016р. відповідач повідомив, що не може надати запитувану інформацію, оскільки запитувані матеріали містять персональні дані (а.с. 8).

Не погоджуючись з відмовою позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки запитувана позивачем інформація містила персональні дані, розголошення яких заборонено законом, відповідач правомірно відмовив у наданні запитуваної інформації.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що відповідач протиправно відмовив у наданні позивачу публічної інформації, оскільки навіть у разі якщо відповідач вважав за необхідне не надавати певні відомості, що містилися у постанові про заборону в'їзду в Україну, зокрема, дані документів, що посвідчують особу, місце роботи, місце проживання, контактний телефон тощо, він міг надати позивачу постанову за їх відсутності, заретушувавши їх та залишивши у постанові іншу інформацію, зокрема, обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці, пропонований строк заборони в'їзду в Україну особі, відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в'їзду в Україну особі, зокрема, обставини і характер вчинення особою суспільно-небезпечного діяння тощо.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи апеляційний судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, відповідачем безпідставно відмовлено у його задоволенні, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець