Рішення № 6976267, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/45207.12.09 За позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкон»

Про                     стягнення 4639,81 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача           Мальцева Т.М. по довіреності № 54 від 14.09.2009р.

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкон»3542,96 грн. заборгованості з орендної плати, 1060,47 грн. пені, 36,38 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна № 1417 від 13.01.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. порушено провадження у справі № 36/452, розгляд справи призначено на 07.12.2009р.

В судовому засіданні 07.12.2009р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3542,96 грн. заборгованості з орендної плати, 755,69 грн. пені, 36,38 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна № 1417 від 13.01.2005р. Уточнені позовні вимоги представник позивача повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 07.12.2009р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 13.11.2009р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. було надіслано на адреси відповідача, вказані в позовній заяві та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданій представником позивача.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталкон»(далі відповідач, орендар) 13.01.2005р. було укладено договір № 1417 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 50,87 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. М.Кривоноса, 2-А, к. 800 та 802 корп. 2 пов. 8, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві», з метою розміщення офісу.

За актом приймання-передачі від 13.01.2005р., підписаним представниками балансоутримувача, орендодавця та орендаря, відповідачу було передане обумовлене договором приміщення.

Договір, відповідно до п. 10.1 договору, укладено строком на одинадцять місяців.

На момент укладення договору сторони визначили (пункт 3.1 договору), що орендна плата за базовий місяць розрахунку (листопад 2004 року) становить 828,38 грн., без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди –січень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2004 року та січень 2005 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць, згідно з п. 3.2 договору, визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.3 договору відповідач зобов’язаний здійснювати оплату орендних платежів самостійно щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Додатковим договором № 1 до договору від 16.02.2007р. сторони збільшили розмір орендної плати до 1567,27 грн.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди № 1417 від 13.01.2005р. був неодноразово продовжений.

За актом приймання-передачі (повернення) державного нерухомого майна від 03.07.2009р. орендар повернув орендодавцю передане за договором № 1417 від 13.01.2005р. майно.

Відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не сплачував орендні платежі з травня по липень 2009 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 3542,96 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням уточнень, є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 1417 від 13.01.2005р. в частині сплати орендної плати за період з травня по липень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед державним бюджетом становить 3542,96 грн.

Заявлену позивачем в листі № 30-05/15380 від 19.10.2009р. претензію про сплату заборгованості відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по № 1417 від 13.01.2005р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3542,96 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки платежів по договору оренди № 1417 від 13.01.2005р. з нього, на підставі п. 3.5 зазначеного договору, підлягає стягненню пеня в сумі 755,69 грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку пені.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 36,38 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Крім того, з відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкон»(01133, м. Київ, бул. Лесі України, 15-А, 03037, м. Київ, вул. Кривоноса, 2-А, 03150, м. Київ, а/с 18, код ЄДРПОУ 30370894) до Державного бюджету України (одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва –плата за оренду іншого державного майна) 3 542 (три тисячі п’ятсот сорок дві) грн. 96 коп. заборгованості, 755 (сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 69 коп. пені, 36 (тридцять шість) грн. 38 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкон»(01133, м. Київ, бул. Лесі України, 15-А, 03037, м. Київ, вул. Кривоноса, 2-А, 03150, м. Київ, а/с 18, код ЄДРПОУ 30370894) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкон»(01133, м. Київ, бул. Лесі України, 15-А, 03037, м. Київ, вул. Кривоноса, 2-А, 03150, м. Київ, а/с 18, код ЄДРПОУ 30370894) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяТрофименко Т.Ю.