Ухвала суду № 69762190, 19.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 р.Справа № 820/1581/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Курило Л.В., Присяжнюк О.В.

при секретарі Дудка О.А.

представника позивача - Мартиненко О.І.

представника відповідача - Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/1581/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Витязь»

до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Будцентр Витязь», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000701402 від 31.03.2017 р. про збільшення ТОВ «Будцентр Витязь» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 79068,00 грн., з них за податковим зобов'язанням 52712,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26356,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/1581/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/1581/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області в період з 15.02.2017 р. по 21.02.2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ», податковий номер 22633480, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «ОПТИМА» (податковий номер 37939773) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт № 607/20-40-14-02-07/22633480 від 28.02.2017 р., в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 473166,00 грн., у т.ч.: за серпень 2015 року в сумі 223105,00 грн., за вересень 2015 року в сумі 25833,00 грн., за жовтень 2015 року в сумі 175250,00 грн., за листопад 2015 року в сумі 48978,00 грн., та завищення віднесення до складу податкових зобов'язань суми ПДВ у розмірі 238455,00 грн., в тому числі за липень 2015 року - 178419,00 грн., серпень 2015 року - 44686,00 грн., листопад 2015 року - 15350,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (ряд.25) на 52712,00 грн.

У зв'язку з цим, податковим повідомленням-рішенням № 0000701402 від 31.03.2017 р. підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 79068,00 грн., з них за податковим зобов'язанням 52712,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26356,00 грн.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не довів належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення №0000701402 від 31.03.2017 р.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «БК «ОПТИМА» (постачальник) та ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» (покупець) укладено договір поставки № 201 від 30.06.2015 р., за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця залізобетонні вироби (товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар. Ціна, асортимент та кількість товару узгоджується сторонами у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: ТТН; видаткових накладних; довіреностей на отримання ТМЦ; платіжних доручень. Оплата товару здійснювалась на підставі рахунків-фактур від 17.07.2015 р. та від 30.07.2015 р., а транспортування придбаного товару здійснювалося транспортними засобами, які перебувають на балансі у ТОВ «Будцентр Витязь», на підтвердження чого позивачем надані копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Порушення вимог податкового законодавства з боку підприємства позивача відповідач по справі пов'язує з тим, що платником податків до перевірки не надані документи, щодо підтвердження якості ТМЦ, які ТОВ «БК «ОПТИМА» поставляло на адресу ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ». Також, аналізом наданих до перевірки первинних документів та наявних баз даних по взаємовідносинам ТОВ «Будцентр Витязь» з зазначених контрагентів встановлено: 1) дефектність документів в частині оформлення: у товарно-транспортних накладних відсутня інформація про навантажувальні-розвантажувальні роботи, що не дає змогу визначити за якою адресою здійснювалося навантаження ТМЦ, яким чином здійснювалось навантаження та розвантаження, у який спосіб, які машини були задіяні; 2) відсутність підтвердження фактів (законного джерела) походження товару (номенклатура придбаних за даним ЄРПН товарів не відповідає номенклатурі поставлених по ланцюгу постачання товарів на адресу ТОВ «Будцентр Витязь».

Також, апелянт по справі зазначив, що в ході аналізу наданих підприємством до перевірки документів, наявної інформації з баз даних, які знаходяться в користуванні органів ДФС та інформації із зовнішніх джерел було встановлено, що постачальник ТМЦ ТОВ «БК «ОПТИМА» згідно даних ЄДР має основний вид діяльності: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Згідно інформаційних баз даних підприємство ТОВ «БК «ОПТИМА» за період з початку діяльності в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не зареєстровано накладні на отримання послуг з оренди офісних, складських та інших приміщень. В ході аналізу наявної інформації з баз даних, які знаходяться в користуванні органів ДФС та інформації із зовнішніх джерел було встановлено, що товар, відвантажений на адресу ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ», постачальником ТОВ «БК «ОПТИМА» не придбавався та встановити його виробника та або постачальника на момент перевірки не можливо.

За висновком перевіряючих, наведені факти свідчать, що діяльність вказаних вище підприємств спрямована на формування податкової вигоди третім особам, шляхом здійснення операцій, по яких не підтверджується реальне постачання товарів (послуг) та не підтверджується документально здійснення господарської операції з постачання та отримання товару, у зв'язку з чим, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що за наявною інформацією та документами неможливо дослідити ланцюг постачання товарів та його виробників, що вказує на відсутність факту реального здійснення операцій з постачання товару на всіх етапах його руху.

Колегія суддів зазначає, що порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається приписами ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем з контрагентом, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що придбання за договором поставки № 201 від 30.06.2015 р. залізобетонних виробів здійснено на виконання договорів про закупівлю, укладених із Департаментом капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації по об'єктам «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави в Луганській області»: № 19-15 від 12.05.2015 р., № 41-15 від 26.05.2015 р., а також договорами № 22/05-07/СП про субпідряд із ТОВ «НВО «Східбуд» та № 22/05-08/СП і № 22/05-09/СП від 26.05.2015 р. про субпідряд із Корпорацією «ДОБРОБУД» про виконання будівельних робіт по вказаних об'єктах.

Що стосується виявлених в ході перевірки порушень, які пов'язані з ненаданням документів якості придбаних підприємством позивача ТМЦ, слід зазначити, що ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» до ТОВ «БК «ОПТИМА» заявлено претензію по договору поставки № 201 від 30.06.2015 р. про неповне виконання постачальником договірних зобов`язань щодо підтвердження якості поставляємої продукції вимогам діючих стандартів, технічних умов згідно чинного законодавства України для такого виду товару.

В свою чергу, у відповіді на претензію постачальником зазначено, що ТОВ «БК «ОПТИМА» не є виробником продукції, реалізованої по договору, а всі залізобетонні вироби, передані ТОВ «Будцентр Витязь» по цьому договору, придбані у фізичної особи-підприємця, який має дистриб'юторську угоду з заводом-виробником. З урахуванням всіх обставин ТОВ «БК «ОПТИМА» має намір звернутись до фізичної особи-підприємця (постачальника) з проханням про надання повторного пакета копій документів про якість переданих ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» залізобетонних виробів.

Наведене свідчить про те, що на момент проведення перевірки у підприємства позивача не було об'єктивної можливості надання документів якості, у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Що стосується виявлених в ході проведення перевірки порушень стосовно дефектності бухгалтерських документів в частині оформлення, а саме: у товарно-транспортних накладних відсутня інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи, що не дає змоги визначити адресу навантаження, яким чином здійснено навантажувально-розвантажувальні роботи, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність в товарно-транспортних накладних інформації в Розділі «Вантажно-розвантажувальні операції» щодо часу здійснення вантажно-розвантажувальних операцій не спростовує доказове значення інших бухгалтерських та податкових документів, зокрема наданих до суду копій документів про наявні транспортні засоби, автокрани та технічний персонал, довіреностей на отримання ТМЦ, документів про відрядження на підтвердження обґрунтованості доводів позивача про отримання ТОВ «Будцентр Витязь» та розвантаження товару у м. Щастя, Луганської області від ТОВ «БК «Оптима». При цьому, судовим розглядом встановлено, що навантажувально-розвантажувальні роботи проводились власними силами ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» і на підтвердження цієї обставини позивачем надані: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХМ 000701; технічний паспорт на кран автомобільний 14,0 т на шасі МАЗ-5334 з гідравлічним приводом КС-3577-4; цивільно-правовий договір від 01.07.2015 р. за яким фізична особа, ОСОБА_3 (виконавець) зобов`язується надавати ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» (замовник) послуги по виконанню робіт по об`єкту: «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності Держави в Луганській області».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі наявність певних дефектів в ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується висновків акту перевірки з приводу порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, що виявилося у тому, що відвантаження ТОВ «БК «ОПТИМА» на адресу ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» ТМЦ від 15.07.2015 р., в той час як податкові накладні з датою виписки від 15.07 2015 р. до перевірки надані не були та в ЄДРПН ТОВ «БК «ОПТИМА» зареєстровані не були, а реєстрація податкових накладних № 21, 33, 39 відбулася 14.08.2015 р. на загальну суму ПДВ 223105,40 грн., хоча жодна з подій (відвантаження або оплата) в цей день не відбувалась, суд першої інстанції правомірно зазначив, що свідоцтво платника ПДВ 3200166093 ТОВ «БК «ОПТИМА» від 01.04.2014 р. анульоване 30.07.2015 р., тобто в період до завершення податкового періоду липня 2015 р., але з 14.08.2015 р. воно є знову було діючим, після чого в ЄДРПН і були зареєстровані податкові накладні № 21, 33, 39 на загальну суму ПДВ 223105,40 грн. за видатковою накладною від 15.07.2015 р. згідно з договором поставки.

Також суд першої інстанції правомірно вказав, що частину товару за договором поставки № 201 від 30.06.2015 р. позивачем реалізовано Корпорації «Добробуд», ТОВ «Стикон», ТОВ «НВО «Східбуд» на підставі договорів поставки продукції № 08/СП-01/М від 02.06.2015 р., купівлі-продажу від 07.10.2015 р. та поставки продукції № 07/СП-01/М від 02.06.2015 р. відповідно, що підтверджується копіями рахунків на оплату товарів, актів взаємозаліку, платіжного доручення та податкових накладних.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/1581/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/1581/17 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/1581/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Витязь» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.10.2017 року.