Ухвала суду № 69762186, 19.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 р.Справа № 820/2307/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/2307/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 22.08.2016 р. № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та листі від 28.04.2017 р. № М-8733/0/6-9509/0/21-17; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25.07.2016 р. та заяви від 30.03.2017 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/2307/17 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листами від 22.08.2016 р. № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та листі від 28.04.2017 р. № М-8733/0/6-9509/0/21-17; зобов'язано Головне управління Держгеокодастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.07.2016 р. та заяву від 30.03.2017 р. з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/2307/17 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/2307/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідач не подав.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2016 р. ОСОБА_1 на підставі ст. 118 ЗК Украйни звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області. До клопотання були надані копія паспорта, ідентифікаційного коду позивача та викопіювання з кадастрової карти, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

На заяву позивача, 22.08.2016 р. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області направило позивачу лист № М-14445/0/6-14225/0/21-16, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено, що земельний масив, на якому вона бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, враховуючи що, вирішення питання по суті можливо після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою, в якій запропонувала невідкладно розглянути клопотання від 25.07.2016 р. та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На заяву позивача, 28.04.2017 р. листом № М-8733/0/6-9509/0/21-17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, що її попередня заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, разом з графічними матеріалами, Головним управлінням розглянута та заархівована. Відповідно до п. 257 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1242, вилучення документів із справи постійного зберігання забороняється.

Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що фактично Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, тоді як законодавчі підстави для прийняття такого рішення у відповідача були відсутні, а отже суд визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листами від 22.08.2016 р. № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та від 28.04.2017 р. № М-8733/0/6-9509/0/21-17.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту листа від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16, яким позивачу повідомлено про відсутність можливості задоволення його клопотання, вбачається, що фактично клопотання по суті не розглядалося, вмотивованої відповіді із зазначенням підстав, передбачених відповідними нормами законодавства, для відмови в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем надано не було, між тим лише зазначено, що вирішення даного питання можливе після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.07.2016 р. та заяву від 30.03.2017 р., з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Суб'єктам владних повноважень, які передають земельній ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам зазначеним у Земельному кодексі документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи положення наведених вище норм права, колегія суддів зазначає, що надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у ст. 118 ЗК України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Відповідно до пп. 39 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. за № 1391/29521 (далі - Положення № 333), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держгеокадастру.

Судовим розглядом встановлено, що протоколом виборчої наради з керівниками головних управлінь Держгеокадастру в областях, м. Києві від 07.09.2015 р. зазначено про необхідність скласти реєстр земельних ділянок зарезервованих для передачі учасникам АТО із зазначенням місцезнаходження, загальної площі земельної ділянки, її цільового призначення та орієнтовної кількості учасників АТО заявки, які можуть бути задоволені за рахунок цієї земельної ділянки.

Згідно копій наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області: - № 17 від 09.02.2016 р. «Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції» та № 149 від 04.08.2017 р. «Про внесення змін до наказу Головного управління від 09.02.2016 № 17» вбачається, що з переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, затверджених наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №17 від 09.02.2016 вбачається, що у Лозівському районі резервувалися земельні ділянки Павлівської, Чернігівської та Яковлівської рад, загальною площею 24,4892 га., щодо земель Орільської селищної ради - рішення не приймалося. Зазначений перелік було доповнено наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 149 від 04.08.2017 р., з якого вбачається, що у Лозівському районі резервувалися додаткові земельні ділянки, в тому числі на території Орільської селищної ради, загальною площею 15,0000 га.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції зроблений правомірний висновок щодо того, що на момент звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листами від 22.08.2016 р. № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та від 28.04.2017 р. № М-8733/0/6-9509/0/21-17 та надання відповідей на них, земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області з метою можливої передачі у власність учасникам антитерористичної операції не резервувалися.

В свою чергу, у наданому позивачу листі-відповіді № М-14445/0/6-14225/0/21-16 від 22.08.2017 р., останнього повідомлено, що земельний масив, на якому вона бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, враховуючи що, вирішення питання по суті можливо після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

З наведеного вбачається, що відповідачем не вказано про прийняття будь-якого рішення, а лише повідомлено, що вирішення питання по суті можливо після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

Наведене свідчить про те, що відповідач фактично утримався від прийняття рішення, у порядку визначеному ЗК України, оскільки після отримання клопотання орган, якому надано право щодо вирішення цього питання зобов'язаний прийняти одне з двох рішень: або про задоволення клопотання; або про відмову у задоволенні клопотання.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно послався на те, що лист-відповідь відповідача від 22.08.2016 р. № М-14445/0/6-14225/0/21-16 щодо розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладене в ньому обґрунтування прийнятого рішення по заяві не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.

Що стосується посилання відповідача у листі від 28.04.2017 р. № М-8733/0/6-9509/0/21-17 на ненадання ОСОБА_1 графічних матеріалів до поданої заяви від 30.03.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів зазначає, що вказана заява не подавалася в порядку ч. 6 ст. 118 ЗК України, оскільки позивач у зазначеній заяві просив відповідача розглянути по суті її клопотання від 25.07.2016 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, до якого були додані усі визначені законодавством документи, що не було враховано відповідачем по справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду першої інстанції за захистом порушених прав, позивач, зокрема, просила суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25.07.2016 р. та заяви від 30.03.2017 р.

Колегія суддів зазначає, що судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес. В свою чергу, інтересом фізичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб фізичних осіб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р., поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. по справі № 21-87а13.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.07.2016 р. та заяву від 30.03.2017 р. з урахуванням висновків суду, оскільки саме таке рішення суду, в даному випадку, в повній мірі сприяє захисту та відновленню порушених прав позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25.07.2016 р. та заяви від 30.03.2017 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/2307/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/2307/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.10.2017 року.