Ухвала суду № 69762105, 18.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р.Справа № 820/2303/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Щербак Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. по справі № 820/2303/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 22.08.2016р.№М-14613/0/6-14234/0/21-16 та листі від 28.04.2017р №М-8736/0/6-9511/0/21-17.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області , згідно клопотання від 25.07.2016р. та заяви від 30.03.2017р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, орієнтовною площею 2 га, оформлену листами від 22.08.2016р №м-14613/0/6-14234/0/21-16 та від 28.04.2017р. №М-8736/0/6-9511/0/21-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 25.07.2016 року та заяву від 30.03.2017. Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області за межами населеного пункту відповідно до вимог Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код 39792822) витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в загальному розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року, в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2016 ОСОБА_3 на підставі статті 118 Земельного кодексу Украйни звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області.

22 серпня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області направило позивачу лист № М-14613/0/6-14234/0/21-16, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомлено, що земельний масив, на якому він бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, враховуючи що, вирішення питання по суті можливо після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

30 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою, в якій запропонував невідкладно розглянути клопотання від 25.07.2016 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

28 квітня 2017 року листом № М-8736/0/6-9511/0/21-17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, що його попередня заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, разом з графічними матеріалами, Головним управлінням розглянута та заархівована. Відповідно до пункту 257 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, вилучення документів із справи постійного зберігання забороняється.

Позивач не погодився із відмовою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача, оформлена листом - відповіддю за №М-14613/0/6-14234/0/21-16 від 22.08.2016 р.та листом №М-8736/0/6-9511/0/21-17 від 28.04.2017р., у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині покладення обов'язку на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області , згідно клопотання від 25.07.2016р. та заяви від 30.03.2017р., суд першої інстанції виходив неправомірності втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, а тому належними способом захисту прав позивача є покладення обов'язку на відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 25.07.2016 року та заяву від 30.03.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області за межами населеного пункту відповідно до вимог Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Лист-відповідь відповідача за № М-14613/0/6/-14234/0/21-16 від 22.08.2016 р. та лист №М-8736/0/6-9511/0/21-17 від 28.04.2017р. щодо розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладене в ньому обґрунтування прийнятого рішення по заяві не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Проте, з листа №М-14613/0/6/-14234/0/21-16 від 22.08.2016р. встановлено, що відмова відповідача у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ґрунтується на приписах розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками".

Пунктами 1, 2 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" встановлено, що з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками: Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити: розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Між тим, в ході розгляду справи не встановлено, що на час розгляду відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельна ділянка, про надання дозволу на розробку землеустрою якої звернувся позивач, була визначена як земельна ділянка для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що земельна ділянка, про надання дозволу на розробку землеустрою якої звернувся позивач, не була визначена як земельна ділянка для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Отже, відмова відповідача з тих підстав, що земельний масив, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, є безпідставною і не містить належного фактичного обґрунтування.

Враховуючи, що лист-відповідь відповідача за №М-14613/0/6-14234/0/21-16 від 22.08.2016 р. щодо розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача, а посилання відповідача на приписи розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р є безпідставними, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу запитуваного дозволу є протиправною.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача, оформлена листом - відповіддю за № М-14613/0/6-14234/0/21-16 від 22.08.2016 р., у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а, отже, дане рішення відповідача, ухвалене ним як суб'єктом владних повноважень, є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача на відведення у власність спірної земельної ділянки.

У зв'язку із викладеним, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлене листом М-14613/0/6-14234/0/21-16 від 22.08.2016 р про відмову у наданні МетеленкаАндрію Вікторовичу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області за межами населеного пункту та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 25липня 2016 року (вхідний номер №М-14613/0/6-14234/0/21-16 від 22 серпня 2016 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Доказів того, що земельна ділянка, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої звернувся позивач, була визначена для першочергового надання учасникам АТО, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_3.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідачем не приймалось рішення щодо надання або відмови в наданні такого дозволу позивачу. В рішенні, викладеному в листі від 22.08.2016 р. №М-14613/0/6-14234/0/21-16 відповідач повідомив позивача. що вирішення питання по суті можливо після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

Таким чином, суд першої інстанції, поклавши обов'язок на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання та заяву позивача з урахуванням висновків суду обрав ефективний, належний та достатній спосіб захисту прав позивача.

Покладення на відповідача обов'язку надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відсутністю рішення відповідача по суті цього питання є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Системний аналіз положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R/80/2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід зазначити, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і прийняв рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

18 вересня 2017 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про повернення надміри сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн.

Дослідивши доводи заявленого клопотання та перевіривши наведені в клопотанні обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року в частині відмови в задоволенні позову щодо покладення обов'язку на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області , згідно клопотання від 25.07.2016р. та заяви від 30.03.2017р.

Отже, під час подання апеляційної скарги позивачу необхідно було сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру розмірі 704,00 грн.

Між тим, позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1408,00 грн. згідно квитанції № 10 від 17.07.2017 р.

Таким чином, за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від від 05.07.2017 рокупо справі № 820/2303/17 позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 1408,00 грн., замість 704,00грн.

Згідно ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Оскільки, ОСОБА_3 було переплачено судовий збір у розмірі 704,00 грн., то враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та у відповідності до вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернути судовий збір у розмірі 704,00 грн., сплачений згідно квитанції № 10 від 17.07.2017 р.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. по справі № 820/2303/17 залишити без змін.

Заяву ОСОБА_3 про повернення надміри сплаченого судового збору задовольнити.

Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотирьох) грн. 00 коп., сплачений на рахунок - 31210206781011, отримувач - УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 37999628, банк - ГУДКСУ у Харківській області за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.