Ухвала суду № 69761912, 24.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8284/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Луцької міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. про визнання неправомірними дій та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2017 року Луцька міська рада звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є., в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 09.06.2017 року №54075217 про накладення штрафу та скасувати таку постанову.

Ухвалою від 11 липня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області повернув позовну заяву Луцької міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. про визнання неправомірними дій та скасування постанови, у зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі суду від 23.06.2017 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька міська рада подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що 07.07.2017 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків, що підтверджується відміткою суду про отримання. Проте доводи зазначені у заяві на усунення недоліків судом взяті до уваги не були і була винесена оскаржувана ухвала про залишення без розгляду адміністративного позову.

Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви не поданою та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

У п. 26 цієї ж Постанови, зазначено, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-111 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, ні нормами ст. 106 КАС України, ні будь - якими іншими нормативно правовими актами чинного законодавства України не передбачено, що судовий збір повинен бути сплачений саме позивачем при подачі позову. Обов'язковою умовою, крім випадків коли не належить сплачувати судовий збір, є наявність документу при позовній заяві про сплату судового збору, із зазначенням за яку саме позовну заяву сплачується та чи інша сума судового збору.

З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції,.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року позовну заяву Луцької міської ради залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Зокрема, суд зазначив, що судовий збір за подання позову сплачений виконавчим комітетом Луцької міської ради, а позивачем у справі є Луцька міська рада.

На виконання вимог ухвали від 23 червня 2017 року позивачем 07 липня 2017 року подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначила, що до позовної заяви позивачем додано квитанцію про сплату судового збору.

Незважаючи на подану заяву, Луцький міськрайонний суд Волинської області повернув позовну заяву Луцької міської ради.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, а відтак, не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права і є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Частиною 3 ст. 106 КАС України передбачено, що позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви було долучено платіжне доручення від 19 червня 2017 року № 885 на сплату судового збору в розмірі 1600 грн., платником в якому зазначено виконавчий комітет Луцької міської ради.

При цьому, в призначенні до платежу зазначено, що судовий збір сплачено за подання позову ЛМР до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчі комітети є виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах.

Статтею 28 вказаного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції надзвичайно формально підійшов до питання відкриття провадження у справі та залишив позовну заяву без руху з формальних мотивів, оскільки виконавчий комітет є органом Луцької міської ради.

Крім того, судовий збір сплачено в належному розмірі, визначеному ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Також, суд першої інстанції не вказав норми законодавства, згідно якої саме міська рада, не її виконавчий комітет, зобов'язана сплатити судовий збір за розгляд судом позову міської ради.

Натомість, повернувши позовну заяву позивачу, суд позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Так, згідно до ч.4 ст.6 КАС, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що оскаржувана ухвала суддею першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання згідно ст. 204 КАС України є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки винесена із порушенням норм процесуального права, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 41, ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької міської ради задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року про повернення позовної заяви у справі № 161/9672/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 25 жовтня 2017 року.