Ухвала суду № 69761906, 19.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9611/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та скасування наказів, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду,

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького прикордонного загону про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просив скасувати ухвалу та направити матеріали для розгляду спору. Мотивуючи свою незгоду з ухвалою, позивач вказав, що місячний строк оскарження наказів до суду він пропустив з поважних причин, а суд їх не дослідив, а фактично позбавив його конституційного права на судовий захист.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву про відкладення слухання, однак об'єктивних причин, що реально перешкоджали б участі представника у судовому засіданні з наданням відповідних доказів суду надано не було. У відповідності до частини 4 статті 196 КАС Уrраїни неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце слухання справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. При цьому цією нормою закону чітко встановлено, що розгляд справи в апеляційній інстанції може бути відкладено тільки в разі визнання явки сторони обов'язковою. Оскільки відсутні підстави для такої процесуальної дії, судом ухвалено провести слухання за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду встановлений законодавцем, при цьому відсутні підстави для визнання причин пропуску строку поважними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строк звернення до адміністративного суду, й за змістом цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала; позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За змістом пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Як встановлено судом, оскаржувані накази Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України видані 10 травня 2017 року.

Із позовом ОСОБА_1 звернувся лише 22 серпня 2017 року, заявивши, при цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску такого строку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини.

Так, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі Guйrin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).

У рішенні Європейського Суду у справі «Illian v. Turkey» зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду має застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, варто звертати увагу на обставини справи.

Окрім цього у справі «Bellet v. France» Суд вказав, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на верховенство права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, адже суд може визнати причину пропуску поважною і вирішити публічно-правовий спір.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що був ознайомлений із наказом про його звільнення з військової служби 10 травня 2017 року, однак виїхав з Донецької області, де проходив службу, до місця свого проживання у Волинській області і здійснював необхідний догляд за хворими батьками 1930 та 1937 року народження. Також через правову необізнаність не мав змоги підготувати позовну заяву вчасно.

Суд першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі дав оцінку доводам позивача щодо неможливості вчасно оскаржити накази через правову необізнаність, обґрунтовано визнав такі безпідставними, однак жодних висновків щодо відсутності у позивача змоги підготувати позовну заяву через необхідність здійснення постійного догляду за батьками похилого віку, які потребують сторонньої допомоги, судом в оскаржуваній ухвалі вказано не було.

При цьому, на підтвердження поганого стану здоров'я батьків ОСОБА_2, 1937 року народження, ОСОБА_3, 1930 року народження, та перебування їх на лікуванні у травні - серпні 2017 року ОСОБА_4 надав відповідні медичні довідки.

Ці обставини, зокрема, необхідність стороннього догляду за батьками позивача, а також здійснення такого позивачем, на стадії відкриття провадження судом першої інстанції досліджено не було.

Крім того, у судовому засіданні в апеляційній інстанції позивач ствердив, що він при звільненні не отримав копії оскаржуваних наказів, а зміг отримати ці документи для їх оскарження в суді лише у серпні 2017 року. Так, матеріали особової справи з Донецького прикордонного загону було направлено до військового комісаріату за місцем його проживання. Після звернень до Маневицького районного військового комісаріату ці документи були видані ОСОБА_1 лише у серпні 2017 року, і тільки тоді він зміг підготувати позов та звернутися до суду.

Відсутність у позивача копій оскаржуваних наказів і перешкоди у їх отриманні є об'єктивною причиною, що перешкоджала подати позовну заяву.

Вказані обставини щодо можливості позивача реалізувати своє право на судовий захист також не були предметом дослідження судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі.

Отже, рішення суду про залишення адміністративного позову без розгляду на стадії відкриття провадження у справі, без визначення поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з наданням оцінки всім доводам позивача та дослідженим доказам, апеляційний суд вважає необґрунтованим та передчасним.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду й вважає, що ухвала прийнята з порушення норм процесуального права, а також неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому її належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 803/1068/17 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.В. Гуляк

І.В. Глушко

Повний текст виготовлено 24 жовтня 2017 року.