Ухвала суду № 69761776, 19.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9498/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Дутка І.С.,

прокурора Шимін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року з питань заміни сторони виконавчого провадження у справі № 2а-8376/12/1370 за адміністративним позовом Прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариство «Фірма «Нафтогазбуд» в особі Спеціалізованого монтажного управління № 25, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2017 року Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі - заявник, Залізничне ОУПФ) звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі № 2а-8376/12/1370 з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Львівській області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 в задоволені заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Залізничне ОУПФ подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 та постановити нову, якою замінити сторону виконавчого провадження (стягувача).

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з 01.01.2013 Міністерство доходів і зборів України розпочало адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з набранням чинності Законами України від 04.07.2013 № 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон № 406-VII). Вказує, що на сьогодні Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що Указом Президента України від 18.03.2013 № 141/2013 внесено зміни у Положення про Пенсійний фонд України, якими адміністрування єдиного внеску Пенсійним фондом виключено. Апелянт зазначає, що органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок в частині завершення процедури такого адміністрування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року позов прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - УПФУ у Франківському районі) до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» в особі Спеціалізованого монтажного управління № 25 (далі - ПАТ) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було задоволено повністю та стягнуто з ПАТ на користь УПФУ у Франківському районі заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 56471 грн. 93 коп.

На виконання постанови від 16.10.2012 року Львівським окружним адміністративним судом 16.10.2012 року було видано виконавчий лист про стягнення з ПАТ на користь УПФУ у Франківському районі заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 56471 грн. 93 коп., у якому стягувачем визначено УПФУ у Франківському районі. Постановою державного виконавця відділу ПВР управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 03.11.2014 року прийнято до виконання виконавче провадження ВП № 44560005 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-8376/2012, виданого 16.10.2012 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ПАТ на користь УПФУ у Франківському районі 56417,93 грн.

Окрім цього, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 року заяву Залізничного ОУПФ про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено повністю та замінено стягувача у виконавчому провадженні № 44560005 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-8376/12/1370 від 16.10.2012 року - УПФУ у Франківському районі м. Львова на його правонаступника - Залізничне ОУПФ.

Відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник є органом, який відповідно до Закону № 406-VII закінчує процедуру по стягненню заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», а тому не втратив статусу стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2а-8376/2012, виданого 16.10.2012 року Львівським окружним адміністративним судом.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Вказаною нормою процесуального права визначено підстави, за наявності яких судом може бути замінено сторону виконавчого провадження, а саме: наявність відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення та вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1); перейменовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 3 (пункт 3).

Згідно з Переліком територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття (додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 21.12.2016) Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова реорганізовано шляхом злиття з УПФУ у Франківському районі. Отже, правонаступником позивача стало Залізничне ОУПФ.

Дана обставина підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2464-VI) частиною 4 статті 8 якого встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.3-1 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Зазначені вище положення Закону № 2464-VI викладено в редакції Закону № 406-VII, який прийнято з метою узгодження положень законодавчих актів України зі змінами, що відбулися в системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, утворенням Міністерства доходів і зборів України, визначення законодавчих умов належного функціонування загальної системи адміністрування податків, зборів та єдиного соціального внеску, усунення можливих правових колізій щодо зазначених питань.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону № 406-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (набрав чинності 11.08.2013).

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону № 406-VII процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

За таких умов органи Пенсійного фонду закінчують усі наявні на день набрання чинності Законом № 406-VII процедури (перевірки, узгодження їх результатів та вимог про сплату боргу, оскарження рішень про застосування пені та фінансових санкцій, стягнення недоїмки). При цьому не передбачено правонаступництва державними податковими інспекціями в частині обов'язків управлінь Пенсійного фонду України щодо контролю за виконаннями рішень судів зі сплати єдиного внеску.

Тобто, УПФУ у Франківському районі, правонаступником якого є Залізничне ОУПФ, є органом, який відповідно до Закону № 406-VII закінчує процедуру по стягненню з ПАТ 56471,93 грн. заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що п. 5 Прикінцевих положень Закону № 406-VII визначено механізм перерахування сплачених сум єдиного внеску до органів доходів і зборів, а саме встановлено, що суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що УПФУ у Франківському районі, правонаступником якого є Залізничне ОУПФ, як з огляду на положення Закону № 406-VII, так і на статтю 15 Закону № 1404-VIII, не втратило статусу стягувача у виконавчому провадженні ВП № 44560005, оскільки у нього зберігаються повноваження із адміністрування єдиного внеску в частині завершення розпочатих процедур.

Крім того, при прийнятті рішення судом першої інстанції вірно надано оцінку обставинам, які мають значення для розгляду заяви: Залізничне ОУПФ є діючим органом; Залізнична об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області не є правонаступником заявника; виконавчий лист № 2а-8376/2012 від 16.10.2012 року видано до дня набрання чинності Законом № 406-VII.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року з питань заміни сторони виконавчого провадження у справі № 2а-8376/12/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська

Повний текст складено 20.10.2017