Ухвала суду № 69761740, 23.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9172/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представника позивача: Василишина К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тепло Сервіс Якість" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі № 819/1193/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Тепло Сервіс Якість" до Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року Приватне підприємство "Тепло Сервіс Якість"звернулося в суд з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002781201 від 21.04.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із урахуванням штрафних санкцій на 22916,25 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Приватне підприємство "Тепло Сервіс Якість" подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, явки представника в судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП "Тепло Сервіс Якість" за січень 2017 року, результати якої оформлено актом від 27.03.2017 року №896/19-00-12-01/7/33706075.

Даною перевіркою встановлено завищення ПП "Тепло Сервіс Якість" податкового кредиту в декларації по податку на додану вартість за січень 2017р. в сумі 18333,33 грн., що виникло у зв'язку з включенням до податкового кредиту податкових накладних №1 від 06.01.2017р. на загальну суму коштів 80000,00 грн., сума ПДВ 13333,33 грн., №2 від 11.01.2017р. на загальну суму коштів 25000,00 грн., сума ПДВ 5000,00 грн., що зареєстровані в ЄРПН без зазначення кодів УКТ ЗЕД контрагентом TOB "Реалпостач", та призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 18333,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.04.2017 року №0002781201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 22916.25 грн., в тому числі 18333,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 4583,25 грн. - за штрафними санкціями.

Приватне підприємство "Тепло Сервіс Якість" не погодилося із вказаним податковим повідомленнями - рішеннями та оскаржило його в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002781201 від 21 квітня 2017 року прийнято згідно норм чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Так, у податковій накладній (серед інших) зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи Приватним підприємством "Тепло сервіс Якість" подано до контролюючого органу декларацію з ПДВ за січень 2017 року (вх. Реєстраційний від 17.02.2017 року №9023230235) та в подальшому встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 18333,00 грн., що виникло у зв'язку із включенням до податкового кредиту податкових накладних від 06.01.2017 р. №1 та від 11.01.2017 р. №2, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зазначення кодів УКТ ЗЕД контрагентом ТОВ "Реалпостач".

Посилання апелянта на те, що підзаконні нормативно-правові акти в частині змін до форми ПН та порядку її складання набули чинності починаючи з 01.03.2017 року, що унеможливило заповнити податкові накладні їх контрагентом з зазначенням коду УКТ ЗЕД не заслуговує на увагу, оскільки з набранням чинності з 1 січня 2017 року Закону України № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон № 1797) підпункт "і" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої з 1 січня 2017 року при складанні податкової накладної запроваджується заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Разом з тим платники податків мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду. У разі здійснення платниками податків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається в податковій накладній повністю.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавчі зміни щодо складання податкових накладних, запроваджені Законом №1797 в частині беззаперечного обов'язку зазначення в податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються до податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 січня 2017 року.

Проте, вже до внесення відповідних змін щодо форми податкової накладної та порядку її заповнення при складанні податкової накладної код товару згідно з УКТ ЗЕД необхідно було зазначати в графі 3 табличної частини податкової накладної, адже стара форма ПН також містила графу, в якій зазначався код УКТ ЗЕД, проте не для всіх видів товарів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки діюча станом на січень 2017 року форма податкової накладної не містила окремого поля для відображення коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, до внесення відповідних змін до форми податкової накладної та порядку її заповнення при складанні податкової накладної код послуги тимчасово не зазначається.

Порядок процесу заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 p. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267, зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 p. N 276 лише регламентує процес заповнення податкової накладної, проте правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов'язкових реквізитів) регулюються статтею 201 розділу V ПК України, яка вступила у законну силу з 01.01.2017р., а тому є обов'язковою для виконання незалежно від підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на виконання норм Податкового кодексу.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини другої п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, відтак висновок суду першої інстанції про правомірність накладення штрафних санкцій є обґрунтованим.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0002781201 від 21 квітня 2017 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із урахуванням штрафних санкцій на 22916,25 грн. прийнято правомірно.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано відмовив в задоволенні позову Приватного підприємства "Тепло Сервіс Якість" у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тепло Сервіс Якість" залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі № 819/1193/17 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді В. С. Затолочний З. М. Матковська

Повний текстухвали складено 24.10.2017р.