Ухвала суду № 69761355, 24.10.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року справа №812/1048/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Томах О.О.,

за участі представника відповідача Матусевича Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 812/1048/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення сум, -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2017 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - Управління), в якому послався на те, що з 10.07.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 - в Управлінні. 20.09.2016 наказом № 623 о/с від 14.09.2016 позивача звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п. 2 (через хворобу). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 07 місяців 01 день, в пільговому обчисленні 26 років 09 місяців 11 днів.

Згідно довідки від 24.10.2016 № А-6291 Управління, позивач в період з 14.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 20.09.2016 безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі № 812/1424/16 зобов'язано Управління провести нарахування та виплату ОСОБА_3 винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у загальному розмірі 16773,81 грн.

28.04.2017 відповідачем була перерахована позивачу сума 13502,91 грн.

13.06.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про роз'яснення виконання рішення суду та вимогою виплатити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, що утрималась з виплаченої грошової винагороди за безпосередню участь в АТО, за період з 07.11.2015 по 20.01.2016.

05.07.2017 відповідач направив позивачеві лист, в якому вказав, що на момент розрахунку з позивачем у квітні 2017 року згідно рішення суду від 28.02.2017 по справі № 812/1424/16 щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб нарахована та не підлягає компенсації. Від нарахованої суми утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 3019,29 грн та військовий збір у сумі 251,61 грн, у зв'язку з чим сума виплати складає 13502,91 грн.

З посиланням на п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", позивач просив суд:

- визнати дії відповідача про відмову в виплаті позивачеві грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утрималась з виплаченої грошової компенсації за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у сумі 3019,29 грн. протиправними;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утрималась з виплаченої грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у розмірі 3019,29 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях від 10.08.2017 вх. № 19620/2017 (а. с. 33-34), зазначивши, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. На час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного рішення Донецьким апеляційним адміністративним судом 28.02.2017 по справі № 812/1424/16 позивач не мав статусу особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Виплату грошової компенсації особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат передбачено Постановою КМУ від 31.05.2017 № 375 "Про внесення змін до Пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", що набрала чинності 03.06.2017.

Таким чином, компенсація сум податку звільненим працівникам стала можливою лише з 03.06.2017, з дати набуття чинності змінами до вищезазначеної постанови.

Тобто, на час розрахунку з ОСОБА_3 у квітні 2017 року згідно з рішенням суду від 28.02.2017 по справі № 812/1424/16 щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб не належить до виплати з наведених підстав.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 812/1048/17 позов задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправними дії Управління щодо відмови в виплаті ОСОБА_3 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утрималась з виплаченої грошової компенсації за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у сумі 3019,29 грн. протиправними.

Постанова мотивована тим, що несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 сталася з вини самого відповідача, що встановлено рішенням суду, і в період, за який позивачу було нараховано винагороду за безпосередню участь в АТО, позивач мав відповідний статус.

Таким чином, позивач має право на повну компенсацію втрат доходів як особа начальницького складу органів внутрішніх справ, однак позивачу втрата її доходу компенсована не була.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного рішення Донецьким апеляційним адміністративним судом 28.02.2017 по справі № 812/1424/16 не мав статусу особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Тобто, якщо позивач не зволікав своїм правом звернення до суду та звернувся до суду підчас проходження служби в Управління останньому була б виплачена грошова компенсація з суми винагороди за участь в АТО.

Апелянт просив звернути увагу, що виплату грошової компенсації особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат передбачено Постановою КМУ від 31.05.2017 № 375 "Про внесення змін до Пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", що набрала чинності 03.06.2017.

Таким чином, компенсація сум податку звільненим працівникам стала можливою лише з 03.06.2017, з дати набуття чинності змінами до вищезазначеної постанови. Тобто на час розрахунку з ОСОБА_3 у квітні 2017 року згідно з рішенням суду від 28.02.2017 по справі № 812/1424/16 щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб не належить до виплати з наведених підстав.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 07.11.2015 по 14.09.2016 проходив службу в поліції, що підтверджується витягами з наказів від 07.11.2015 № 1 о/с (а. с. 13) та від 14.09.2016 № 623 о/с (а. с. 12), довідкою про проходження служби № 20024/111/34-2016 (а. с. 14), та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (дублікатом) (а. с. 15).

У період з 14.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 20.09.2016 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджується довідкою від 24.10.2016 № А-6291 (а. с. 11).

Також вказані обставини підтверджені постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі № 812/1424/16 (а. с. 16-18), згідно з якою, зокрема, зобов'язано Управління провести нарахування та виплату ОСОБА_3 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у загальному розмірі 16773,81 грн.

На виконання рішення суду 24.03.2017 Луганським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист № 812/1424/16 (а. с. 19).

На виконання рішення суду відповідачем за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 нараховано винагороду за участь в АТО в розмірі 16773,81 грн. (листопад - 5488,00 грн., грудень - 6860,00 грн., січень 2016 року - 4425,81 грн.), з якої утримано ПДФО в розмірі 3 019,29 грн. (листопад - 987,84 грн., грудень - 1234,80 грн., січень 2016 року - 796,65 грн.) та військовий збір в розмірі 251,61 грн. (листопад - 82,32 грн., грудень - 102,90 грн., січень 2016 року - 66,39 грн.), що підтверджується довідкою від 04.08.2017 № 629/111/22-2017, виданою Управлінням (а. с. 36).

Грошова компенсація податку на доходи фізичних осіб не виплачена, проти чого не заперечує відповідач.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Пунктами 2-5 Порядку № 44 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 ПК України, в якому зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, така компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

Таким чином, позивач відповідно до вказаної норми має право на повну компенсацію втрат доходів як особа начальницького складу органів внутрішніх справ, однак позивачу втрата її доходу компенсована не була.

Як установлено судом, відповідач при виконанні рішення суду з нарахованої суми винагороди за безпосередню участь в АТО позивачу за період 07.11.2015 - 20.01.2016 в розмірі 16 773,81 грн. утримав суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3019,29 грн., при цьому в порушення вимог підпункту 5 Порядку № 44 та пункту 168.5 статті 168 ПК України не спрямував дану суму на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходу.

13.06.2017 позивач звернувся до Управління з заявою про надання письмових роз'яснень щодо виконання рішення суду від 28.02.2017 у справі № 812/1424/16 Управління, про нараховану суму, про виплачену суму, про нарахування та оплату встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів, причини невиплати частини суми по рішенню суду, та вимогою про виплату компенсації суми ПДФО у розмірі 3019,29 грн. (а. с. 20).

05.07.2017 відповідачем надано відповідь № 403/111/22-2017 позивачу, згідно з якою на момент розрахунку у квітні 2017 року згідно рішення суду від 28.02.2017 по справі № 812/1424/16 щомісячна грошова компенсація сум ПДФО нарахована та не підлягала компенсації (а. с. 21).

Відтак, колегія суддів робить висновок про необхідність визнання дій відповідача щодо відмови в виплаті позивачеві грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утрималась з виплаченої грошової компенсації за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у сумі 3019,29 грн. протиправними, стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації сум ПДФО, що утримались з виплаченої грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в розмірі 3019,29 грн.

При цьому необґрунтованими є доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС, а тому не мав права на отримання повної та рівноцінної компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб та утриманого військового збору, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 сталася з вини самого відповідача, що встановлено рішенням суду, і в період, за який позивачу було нараховано винагороду за безпосередню участь в АТО, позивач мав відповідний статус.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.11.2014 у справі № 822/3920/13-а та від 17.12.2014 у справі № 822/3919/13-а.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів, вважає правильним висновок місцевого суду, що відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів правомірність своїх дій та бездіяльності, а тому позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвала виготовлена 24 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 812/1048/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дії протиправною та стягнення компенсації податку з доходів фізичних осіб, що утрималась з винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

О.О.Чебанов