Рішення № 6976131, 25.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/32125.11.09 За позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії

"Надра України" "Західукргеологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення"

про стягнення 71 566,70 грн.

суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача не з’явилися (у попередніх засіданнях був присутній представник Остимчук О.О.)

від відповідача Компанець М.О.

У судовому засіданні 25.11.2009 за згодою присутніх представників сторін (відповідача)судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення"(далі - відповідач) про стягнення 71 566,70 грн.( 68548,00 -основного боргу, 2 028,27грн.- пені, 253,54грн.-три проценти річних, 736,89грн.- індекс інфляції від простроченої суми) за договором№619/08 про надання послуг по зберіганню майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 порушено провадження у справі № 15/321 та призначено її до розгляду на 08.07.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 продовжено строк вирішення спору у справі № 15/321 до 30.10.2009.

21 липня 2009 до Господарського суду м. Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач збільшив позовні вимоги до 102 822,00грн. заборгованості. -основного боргу, 5 321,39грн.-пені, 725,40 -три проценти річних, 2484,86грн.- індекс інфляції від простроченої суми.

Позивач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2008 року Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" (далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" (надалі -Відповідач) уклали між собою Договір №619/08 про надання послуг по зберіганню майна(надалі Договір).

Відповідно до п.п.11 Договору в пордку та на умовах, визначених даним Договором Відповідач (Поклажодавець) передає, а Позивач (Зберігач) приймає на відповідальне зберігання майно. Передача майна здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна на зберігання.

Згідно ч.1 ст.936 Цивільного процесуального кодексу України за договором зберіганняодна сторона (зберігач) зобов"язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною(поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг, що становлять предмет цього договору, приймається за договірною ціною вартості послуг по зберіганню майна відповідно до Додатку №1 до цього договору.

Вартість послуг відповідно до Догдатку №1, що є невід'ємною частиною Договору становить 17 137,00 грн. в місяць.

Відповідно до ч.1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з ч.З ст.946 Цивільного кодексу України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Таким чином, оскільки термін дії Договору закінчився 01.01.2009 р. (п.9.1. Договору), а відповідач не забрав майно, то відповідно до ч.З ст.946 ЦК України він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час зберігання.

Відповідно до п. 3.3. Договору розрахунки за надання послуг по зберіганню майна здійснюються Поклажодавцем на рахунок Зберігача не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Згідно з п. 5.1. Договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги.

Позивач подав суду уточнення позовних вимог, згідно яких відповідач не оплатив вартість зберігання майна за період січень - червень 2009 року, що становить 102 822,00 грн.

Отже,відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк за надання послуг по зберіганню майна не розрахувався.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного Кодексум України ,якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає їз суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вимоги викладених норм та невиконання відповідачем умов договору з останнього підлягає стягненню на користь позивача 350264,40грн. основного боргу.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вимоги викладених норм та невиконання відповідачем умов договору з останнього підлягає стягненню на користь позивача 102 822,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України пеня є однією форм неустойки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв’язку з простроченням платежу за отриманий товар позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5 321,39 грн., що відповідає розрахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору відповідач за несвоєчасну сплату сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи надмірну величину штрафних санкцій та ступінь виконання відповідачем зобов’язання за договором, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 100,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних від простроченої суми у розмірі 725,40 грн. та розрахунок індексу інфляції від простроченої суми у розмірі 2 484,86грн., які перевірено судом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% процентів річних у розмірі 725,40 грн. та індексу інфляції від простроченої суми у розмірі 2 484,86грн. і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 106132,26грн. (102822,00-основного боргу, 100,00 грн. –пені та 725,40 грн.- 3% річних та 2484,86 індекс інфляції від простроченої суми).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Але, у разі , коли господарський суд на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою держаного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі сплаченій позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 113,54грн. та 315,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11,509, 525, 526,527,530, 549,610,611,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,218,219,224,232,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32,33,44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" (04050, м. Київ, вул. Мельникова,12 банківські реквізити: р/р 260004153 у АКБ "Легбанк" м. Київ, МФО 300056, ЄДРПОУ 34819820), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" (79000,м. Львів, пл. Міцкевича,8, банківські реквізити: р/р 2600796 у ЛФ ВАТ "Мегабанк", МФО 385413, код ЄДРПОУ 01432606) 102 822(сто дві тисячі вісімсот двадцять два)грн.00 коп. - основний борг, 100(сто)грн.00 коп - пені, 725(сімсот двадцять п"ять)грн.40 коп.-3% річних, 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири)грн. 86 коп.- інфляційне збільшення суми боргу, 1 113(одна тисяча сто тринадцять) грн.54коп. - державне мито, 315(триста п"ятнадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                             М.Г. Хоменко Дата підписання рішення - 04.12.2009