Рішення № 6976111, 18.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/34818.11.09 За позовом Фізичної особи –підприємця Кунцевської Валентини Іванівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атеком”

про стягнення плати за надані автотранспортні послуги - 5 600,00грн

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Кунцевська В.І.

від відповідача Парубочий І.В. –директор (наказ №1 к від 01.04.08)

в судовому засіданні 18.11.09 за згодою сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Суб’єкт підприємницької діяльності, фізична особа –підприємець Кунцевська Валентина Іванівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атеком” про стягнення провізної плати у розмірі 5’600,00 грн. за перевезення вантажу згідно договору № 102-08 від 01.12.08 та заявки №121М від 14.04.09, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Позов мотивний тим, що на виконання договору і заявки позивач здійснив перевезення, а відповідача вчасно і у повному обсязі не оплатив його, на претензію не відреагував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.09 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи був призначений на 06.10.09, на сторони покладено обов’язок надати документи та вчинити дії.

В судовому засіданні 06.10.09 було оголошено перерву до 28.10.09, а 28.10.09 - до 18.11.09.

В ході розгляду справи позивач, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що під час виконання перевезення було пошкоджено товар переданий перевізнику, про що представником вантажоодержувача та за участю водія позивача було складено Акт № 21094 від 18.04.09 з зазначенням кількості пошкодженого вантажу, здійснено відмітку у СМR № 0230171, внаслідок чого замовником пред’явлено претензію про оплату не придатного для реалізації товару, яка є більшою за вартість перевезення. Просив зарахувати вартість пошкодженого товару в якості оплати за перевезення.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України та роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Відповідно з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01.12.08 між позивачем –- фізичною особою –підприємцем Кунцевською В.І., як перевізником, та відповідачем - ТОВ “Атеком”, як експедитором, був укладений договір № 102-08 на перевезення вантажів у автомобільному сполученні (далі - договір), який підписаний представниками сторін, їх підписи посвідчені печатками сторін, а оригінал досліджено судом в судовому засіданні), відповідно до умов якого перевізник-позивач зобов’язався прийняти в обумовлені терміни і своєчасно доставити вантаж, довірений йому експедитором-відповідачем чи відправником вантажу, вказаним відповідачем, в пункт призначення і надати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а відповідач зобов’язаний заплатити за перевезення обумовлену суму.

Умовами Договору № 102-08 від 01.12.08 сторони погодили, що згідно даного договору відповідач надає позивачу права і обов’язки, які виникають у нього за договорами транспортної експедиції (п. 1.2), перевезення вантажу здійснюється позивачем на підставі заявок відповідача (п. 2.1), відповідач повинен надавати заявки на перевезення і всі інструкції по перевезенню вантажу, відповідач несе відповідальність за правильність і повноту інформації, яка вказана в заявці (п. 3.1), позивач приймає на себе, на час перевезення, відповідальність за збереження всіх вантажів, які перевозяться за даним договором, забезпечує доставку довіреного вантажу в пункт призначення в термін, вказаний в заявці, і передачу його уповноваженій на отримання вантажу особі, вказаній в товарно-транспортній накладній(п. 4.11), позивач несе відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання його до перевезення і до видачі отримувачу вантажу; розмір відповідальності позивача визначається, виходячи із узгодження вартості вантажу, що перевозиться, вказаної в заявці, або виходячи з рахунку продавця, що додається, а якщо він відсутній, то на підставі ціни, яка береться за аналогічний товар (п. 7.10), відповідач оплачує перевізнику вартість перевезення у відповідності із узгодженими ставками на підставі наданих позивачем рахунків(п.3.7).

Згідно заявки № 488 369 121 М від 14.04.09, відповідачем було замовлено у позивача перевезення вантажу –цукерки, шоколадні вироби одним автомобілем за маршрутом: м. Ступіно (Російська Федерація) - м. Бровари (Україна), дата завантаження –15.04.09, термін доставки –до 20.04.09, адреса завантаження –РФ, Московська обл., м. Ступіно, фабрика ТОВ “Марс”, адреса розвантаження - Україна, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127, термінал –ФМ Логістік, водій Сєрий В.І.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0230171 відповідачем було здійснено перевезення вантажу: кондитерські вироби “Снікерс” 1458 упаковок на 27 палетах (графи 6, 7, 8 CMR) за маршрутом: м. Ступіно (Російська Федерація) - м. Бровари (Україна), вантажовідправник –ТОВ “Марс”(графа 22 CMR), перевізник –ФОП Кунцевська В.І. (графа 23 CMR), вантажоодержувач - ТОВ “Марс Україна”(графа 24 CMR), на якій проставлено відмітки печатками та підписами представників вантажовідправника –ТОВ “Марс”(графа 22 CMR) про відправлення вантажу, перевізника –ФОП Кунцевська В.І. (графа 23 CMR) про прийняття вантажу до перевезення, вантажоодержувача - ТОВ “Марс Україна”(графа 24 CMR) про отримання вантажу вантажоотримувачем - ТОВ “Марс Україна”, водночас у графі 24 CMR, наявна відмітка, що при отриманні вантажу виявлено брак - 36 упаковок.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 2.4, 2.5 Договору розмір ставки за перевезення визначається за узгодженням сторін, після завершення перевезення в трьохденний строк, сторони підписують Акт виконаних робіт, який служить підтвердженням доставки вантажу і підставою для виставлення рахунків-фактур.

18.04.09 позивач направив для підписання акт виконаних робіт від 16.04.09 на суму 5600,00 грн. та рахунок №7 від 16.04.09 і СМR №023171 від 16.04.09, що підтверджено супровідним листом б/н, б/д та квитанцією №2430 про поштове відправлення від 18.04.09.

Відповідно до заявки від 14.04.09 № замовлення 488- 369 позивач здійснив перевезення, що, як зазначено, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0230171 з відбитками печаток вантажовідправника, перевізника та вантажоотримувача, проте акт між сторонами у справі не був підписаний оскільки виявлено пошкодження товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №8 від 01.06.09 і вимагав оплатити перевезення, яка залишена без письмової відповіді і без здійснення оплати.

Разом з тим, відповідач звернувся з претензією №23/04-01 від 23.04.09, прийнято позивачем 28.04.09, про відшкодування 9999,36 грн. за пошкоджений вантаж.

Друга претензія відповідача № 16\06-01 від 16.06.09 також стосувалась відшкодування вартості пошкодженого вантажу, обидві претензії відповідача залишені без реагування і оплати.

Відповідно до Акту приймання товару на зберігання № 21094 від 18.04.09, складеного на місці розвантаження вантажу за адресою: Україна, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127, термінал –ФМ Логістік за участю бригадира –Потапова, оператора –Лариси Сови та водія - Сєрого В.І. та посвідченого підписами зазначених осіб, було зафіксовано, що при розвантаженні вантажу, що перевозився згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0230171, було пошкоджено вантаж (кондитерські вироби). Також, Акт приймання товару на зберігання № 21094 від 18.04.09 посвідчено печаткою вантажоодержувача (ТОВ “Марс Україна”).

Як зазначено сторонами, після фасування відбракованої продукції, переробці підлягала 21 коробка з товаром “Снікерс супер 4*32*95 г”.

Відповідно до Акту списання бракованої продукції від 20.04.09, складеного ТОВ “Марс Україна”, знищенню за кодом товару 1387 “Снікерс супер 4*32*95 г” підлягає 21 коробка.

Відповідно до платіжного доручення № 737 від 06.05.09, позивачем було перераховано на користь третьої особи –ТОВ “Марс Україна” загалом 9 999,36 грн. з призначенням платежу “Згідно претензії № 58 від 22.04.09”.

В свою чергу, позивачем було надіслано відповідачу претензію № 8 від 01.06.09, в яких позивач вимагав відповідача оплатити вартість перевезення в сумі 5600,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідач жодної відповіді на претензію № 8 від 01.06.09 від 23.04.09 –не надав, і не оплатив вартість перевезення згідно заявки № 488369/121М від 14.04.09 в сумі 5600,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до норми ч.1 та 2 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів, які є підставою для не виконання зобов’язання з оплати перевезення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 5600,00грн. не сплачених за виконане перевезення - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Посилання на заподіяні збитки під час перевезення не є підставою для відмови в оплаті перевезення і задоволення позову або для зміни суми провізної плати в межах розгляду даного спору.

Умовами Договору № 102-08 від 01.12.08 сторони погодили, що у випадку спричинення збитку вантажу, прийнятому до перевезення, перевізник (відповідач) зобов’язаний приймати участь у визначенні розміру збитків і знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які звіряються з даними товарно-супровідних документів. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно виконуватись негайно після прибуття представників сторін на місце події. Водій не повинен підписувати ніякі документи без повідомлення експедитору і отримання від нього згоди. Порушення цієї вимоги вважається визнанням провини перевізника (п. 4.13), позивач несе відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання його до перевезення і до видачі отримувачу вантажу; розмір відповідальності позивача визначається, виходячи із узгодження вартості вантажу, що перевозиться, вказаної в заявці, або виходячи з рахунку продавця, що додається, а якщо він відсутній, то на підставі ціни, яка береться за аналогічний товар (п. 7.10).

Спір про відшкодування вартості пошкодженого товару може бути вирішений в окремому позовному провадження за не можливості вирішення в порядку переговорів, і на зобов’язання з оплати перевезення не впливає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Атеком”(код ЄДРПОУ 35849243, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Первомайського, б.11, к.7) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи –підприємця Кунцевської Валентини Іванівни (код ЄДРПОУ 2304810349, юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. В.Сосюри, буд. 4, кв. 8) основний борг в розмірі 5600 (п’ять тисяч шістсот),00 грн. а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Курдельчук

Дата підписання: 04.12.09