Ухвала суду № 69761091, 25.10.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 жовтня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1684/17

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, Ріпкинського відділу поліції ЧВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24.10.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, Ріпкинського відділу поліції ЧВП Головного управління національної поліції в Чернігівській області та просить зобов'язати Ріпкинський відділ поліції ЧВП Головного управління національної поліції в Чернігівській області розглянути його заяву від 17.10.2017 про ймовірне вчинення кримінального правопорушення групою осіб на користь одного із кандидатів, що передбачено ст. 160 Кримінального кодексу України, та внести до Єдиного державного реєстру повідомлення про початок досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 160 Кримінального кодексу України або іншими статтями Кримінального кодексу України щодо очевидного підкупу виборців на території Любецької ОТГ Ріпкинського району Чернігівської області.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про визначення судової юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Із долучених до матеріалів справи документів та адміністративного позову встановлено, що ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що 13-17 жовтня 2017 року він звернувся до правоохоронних органів із заявою про ймовірне вчинення кримінального правопорушення групою осіб на користь одного із кандидатів. Однак, станом на 24.10.2017 вищевказана заява будь-ким не розглянута, тому позивач просить її розглянути та внести до Єдиного державного реєстру повідомлення про початок досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 160 Кримінального кодексу України або іншими статтями Кримінального кодексу України, щодо очевидного підкупу виборців на території Любецької ОТГ Ріпкинського району Чернігівської області.

В свою чергу, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

Слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини першої статті 24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що зазначений позов не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства, так як предметом даного спору є оскарження бездіяльності органів Національної поліції, які полягають у нерозгляді та невневнесенні до Єдиного державного реєстру повідомлення про початок досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 160 Кримінального кодексу України, оскільки спірні правовідносини врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України.

В рішенні Конституційного Суду України від 25.05.2001 року № 6-рп/2001 зазначено, що правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

Цим рішенням Конституційного Суду України кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами кримінально - процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури в рамках адміністративного провадження викладена в постанові Верховного суду України від 24.04.2012 № 21-989во10, яка в силу вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні правової норми.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до місцевого загального суду у порядку кримінального процесуального судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 3, 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, Ріпкинського відділу поліції ЧВП Головного управління національної поліції в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп., відповідно до квитанції від 24.10.2017 № 62.

Попередити позивача, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Бородавкіна